Історія

Зв’язковій командира УПА – 95

Вівторок, 05 лютого 2019 07:18 Автор

4 лютого 2019 року виповнилося 95 років з дня народження Одарки Гусяк («Нуся», «Чорна»), підпільниці ОУН, зв’язкової легендарного командира УПА Романа Шухевича.

Впродовж понад 30 років один із найвідоміших українських художників спочатку міжвоєнного Львова, а потім еміграції – Едвард Козак, на сторінках гумористичного часопису «Лис Микита», творив «листопадову легенду», прив’язуючи події з життя української діаспори та України до листопада 1918-го. По «листопадових»…
В першу річницю Незалежності України 24 серпня 1992 року на проспекті Свободи в центрі Львова відкрили пам’ятник Тарасові Григоровичу Шевченку. В цей день, якщо бути точним, відкрили тільки сам пам’ятник, на стелу “Хвиля національного відродження” довелося чекати ще чотири роки.
Японська художниця Нацуме створює художні композиції в стилі аніме, головними героями яких стають українці.
В Україні теж були свої 300 спартанців. Саме так назвала Оксана Забужко дітей, які у 1918 році захистили Україну від більшовицької навали під Крутами: "Пам'ятаю, як я вперше про них дізналася. Був у 1960-ті такий красивий американський фільм, який із…
29 грудня 2018 року речник Президента Чехії Їржі Овчачек написав у Twitter, що Мілош Земан закликає «протестувати проти героїзації воєнних злочинців з України».Таку емоційну реакцію спричинило підписання 23 грудня Президентом України Петром Порошенком закону, що надає статус учасників бойових дій солдатам збройних формувань, "які "боролися за незалежність у ХХ-му столітті".
В продовження,критикуючи позицію міністра закордонних справ Томаша Петршичека щодо визнання Києвом вояків ОУН та УПА борцями за незалежність, лідер Комуністичної партії Чехії Войтех Філіп заявив: «Нещодавно я був дуже ображений на його (Петршичека) заяву, що закон про бандерівців в Україні наших громадян не стосується. Думаю, він повинен серйозно подумати, чи може він приїхати в Оломоуцький край і відвідати Чеський Малин. Це село, яке ми побудували після війни. Ті, хто пережив рейд бандерівців, оселилися там».

Чеське видання denikN.cz. пише, що голова комуністів помилився із назвою. Насправді це Новий Малин (Nový Malín) Оломоуцького краю Чехії. Свою назву він отримав 1947 року. Волинські чехи-переселенці вирішили таким чином вшанувати пам'ять про спалене німцями село на Рівненщині. Крім того Войтех Філіп ввів в оману твердженням «ми побудували село». До перейменування Новий Малин мав німецьку назву Франкстат (Frankštát) та згадувався в документах ще 1350 року. Дав маху Войтех Філіп і з кількістю жертв. Назвавши лише 374 загиблих чехів. Насправді це не єдині «помилки» лідера комуністів Чехії щодо Малинської трагедії.

Американець Збігнєв Бжезинський («Великий Збіг») та Україна й Галицький край

Українець Антон Чехов

Середа, 30 січня 2019 08:00 Автор
29 січня 1860 р. у Катеринославській губернії народився майбутній письменник Антон Чехов. Батько письменника — Павло Єгорович Чехов (1823–1898) — українець, народжений у селі Вільховатка Полтавської губернії, жив у селі Вовча Балка на Харківщині. Бабуся А Чехова Єфросинія Шимко, у…
Минуло вже століття від героїчного бою під Крутами, який відбувся 29 січня 1918 року, проте й до цього часу не вщухають різноманітні припущення, формуються міфи і легенди через неоднозначність оцінок подій того дня. Нині, мабуть, важливіше не так висвітлювати деталі…

29 січня ввечері до штабу Гайдамацького Коша на ст. Бобрик зголосилося кілька учнів, що прохали відправити їх додому в Київ.

Це були підлітки від 14 до 16 років з обвітреними червоними обличчями, з задубілими руками, в шкільних убраннях, поверх котрих уже були накинуті звичайні стрілецькі плащі, якими їх прикрила дбайлива рука гайдамаків; юнаки, що розігрілись чаєм, ззавзяттям оповідали свій бій.

Не можна було добитися від них докладного опису бою, бо вони були дуже зденервовані і змучені.

А коли наприкіці почали питати їх, що сталося з їх товаришами по куреню, то нерви одного з них не витримали, і він почав гірко плакати, а крізь сльози чути було: "побили всіх... я бачив, як такий-то був забитий кулею, другого (прізвища не пригадую) заколов москаль, та багато лежало ранених".

З короткого допиту все ж вдалося уявити картину бою…

29 січня ешелони червоної армії підійшли до ст. Крути і висадили десант. Певно, червоному командуванню було вже відомо, що якась українська частина зайняла позиції під ст. Крутами і перегороджує їм шлях на Київ.

Москалі розпочали наступ. Студентський курень, що займав позицію з обох боків колії, вступив з ними в бій.

Це було біля 10-ї години ранку. Мороз доходив до 12–15 ступнів.

Місцевість, на якій лежала лава, не давала майже жадного укриття. Юнаки лежали на голому снігу. Шанців не було.

Не відкриваючи вогню, москалі широкою лавою пішли на курень. Останньому була подана команда відкрити вогонь. Залунали стріли бойців, які квапливо стріляли, наладовуючи рушниці одубілими руками.

Певно, вогонь юнаків, хоч і безладний, наносив москалям втрати, бо їх лава залягла і теж відкрила вогонь. Далі бій продовжувався своїм нормальним шляхом.

Москалі перебіжками почали наближатися до лав юнаків. З одного боку до 1000 досвідчених бойців, з другого – не більш 150 чоловік молоді, що вперше була в бою.

Розпалені обставинами бою, юнаки безупинно стріляли. Тим часом москалі своїм лівим крилом обходили ріденьку українську лаву.

Серед юнаків були вже перші жертви – це забиті, що нерухомо лежали на снігу; чути було стогін ранених, але ж юнаки з рідкісною впертістю і відвагою боролися далі.

Ніхто з них не думав про відворот, усі продовжували лежати і стріляти в той час, як небезпека оточення була вже явна.

Ось і ворожий бронепотяг зробив кілька стрілів і замовк. Тим часом маневр червоних – обход нашого правого крила закінчився. Відступати було вже запізно.

Напівзамерзлі юнаки з великими труднощами володіли мало їм відомою зброєю – рушницею, а ноги, що зовсім замерзли, відмовлялись рухатись.

З останніх сил боронилася молодь від ворога, який на короткій віддалі розстрілював її, а, наблизившись, почав колоти багнетами.

Біля 15 годин все було вже кінчено і тільки залишились на снігу трупи юнаків.

Майже п’ять годин жменя дітей стримувала наступ тисячного загону ворога. Трупи юнаків ще довго лежали на полі, аж поки жалосливі селяне не прибрали їх.

Так трагічно закінчився запал українських дітей – послужити своїй Батьківщині.

Скільки треба мати відваги, щирості, аби вмерти в такий спосіб, в той час, коли в Києві тисячі здорових, сильних українців байдуже ставилися до наших бойових чинів.

Українські діти сміло і відважно пішли битися з ворогом. Наша молодь у свойому завзятті, любові до своєї Батьківщини випередила дорослих….

Олександр Удовиченко
генерал-хорунжий Армії УНР, віце-президент УНР в екзилі

Військова справа. – 1928. – Ч. 2. – С. 5–8.

Джерело

29 грудня 2018 року речник Президента Чехії Їржі Овчачек написав у Twitter, що Мілош Земан закликає «протестувати проти героїзації воєнних злочинців з України».

Таку емоційну реакцію спричинило підписання 23 грудня Президентом України Петром Порошенком закону, що надає статус учасників бойових дій солдатам збройних формувань, "які "боролися за незалежність у ХХ-му столітті".

Згадана політична заява не виглядає дивною для відверто проросійського політика-популіста Земана. Однак вона піднімає маловідому сторінку нашого спільного минулого.

У часи, коли люди на території давньої України лише вчилися читати, книги були без перебільшення чимось святим. Пошана до джерел мудрості у Київській Русі була великою. Їх створювали, наче храми, а відкриваючи першу сторінку, хрестились, наче до ікони. На виготовлення…
Представник Української громади Південної Австралії (Association of Ukrainians in South Australia, AUSA) Стефан Мішайло отримав Орден Австралії.

23 січня 1921 року в домі свого батька у селі Марківка на Вінничині пострілом з рушниці вбито композитора і хорового диригента Миколу Леонтовича. Подробиці цього злочину, який кілька десятиліть радянська пропаганда покладала спочатку на невідомого грабіжника, а потім – на «петлюрівців», вдалось з’ясувати лише у 1990-і роки.