З піснею по житті: факт і коментар

Понеділок, 13 листопада 2017 12:26 Автор

Богдан і Надія Дремлюхи – емігранти четвертої хвилі еміграції  українців у Канаді. Подружжя Дремлюхів одразу ж після переїзду активно влилося у культурне життя української діаспори. Богдан – соліст гурту «Друзі», неодноразово брав участь у благодійних концертах, з успіхом виступав на Всеукраїнському фестивалі у Торонто...

Символи Євромайдану та українських політв’язнів у черкаському музеї «Кобзаря» представила відома дослідниця української вишиванки Людмила Огнєва. Її виставка «Культурний простір Донеччини» включає більше сотні орнаментів, присвячених переломним моментам в історії країни та найвидатнішим українським діячам. 

Вперше в історії відносин між Латвією та Украною, у Ризі, столиці Латвії, з 13 по 15 жовтня 2017 року відбудуться "Дні українського кіно". Буде представлене в першу чергу сучасне українське кіно. Більшість з шести фільмів, які будуть показані, створені  впродовж останніх двох років.  Жителі Риги також матимуть змогу поспілкуватися з українськими кінематографістами.

З 13 по 17 вересня в Берліні проходила одна з найважливіших міських і, з повною мірою можна сказати, міжнародних культурних подій - Berlin Art Week 2017. Вже вшосте в берлінському тижні мистецтва взяли участь сотні галерей і художників з багатьох країн світу, яких гостино приймали в своїх залах низка давно зарекомендованих виставок-ярмарків. Інсталяції і перформанси, дискусії та концерти, ретроспективи і вручення премій, демонстрації приватних колекцій, відкриття галерей і навіть музею сучасного мистецтва Urban Nation, приурочене саме до цієї дати ... Побачити все і насолодитися просто божевільною різноманітністю сучасного мистецтва навіть при великому бажанні було просто не реально. Про це йдеться на сторінках berlin-visual.com

Ми встигли побувати лише на трьох виставках. Дві з них ми вибрали виключно тому, що в них брали участь українські художники і галеристи.

Спочатку ми відвідали виставку Berliner Liste, де представили свої роботи одразу кілька українських майстрів.

Київські художниці Таня Василенко та Олеся Дворак-Галік порадували відвідувачів виставки своїми роботами в стилі абстракціонізму та новаторською контемп-керамікою. Таня і Олеся розповіли, що у кожної з них є свої проекти, і в Україні вони підтримують молодих художників. Перебуваючи в Берліні, українки усвідомлюють, що вони є частиною культурної дипломатії.

Харків'янка Олена Бандурка показала, що таке ekological art, - це коли дуже цікаві роботи створюються з використаних матеріалів, які повинні були відправитися на звалище.

Керівників львівської галереї ST-H Зіновій Стащишин і Катерина Гай розповіли, що їх проект дуже молодий, але вони представляють роботи вже добре відомого за межами України художника Сергія Гая.

Також на цій виставці ми зустріли українську художницю, яка нині проживає в Німеччині, в місті Рамштайн-Мізенбах. Аліна Іванова пише дуже яскраві і добрі картини і як член Національної спілки художників України відчуває нерозривний зв'язок з Батьківщиною.

У престижній виставці Positions Berlin брала участь київсько-вільнюська галерея «Цех». Її директор Олександр Щелущенко розповів, що в Берлін вони привезли роботи харків'янина Миколи Білоуса і представника одеської школи Євгенія Петрова.

Ми рекомендуємо вам не пропустити наше відео і послухати всі інтерв'ю українських учасників Berlin Art Week 2017 повністю, - зазначив автор тексту та фото Ігор Магрилов.

Відома дизайнерка одягу в етностилі Олеся Теліженко стала учасницею ІІІ Міжнародного Фестивалю української культури “Ucrania Fest”, який пройшов 17 вересня в Барселоні.

Олеся Теліженко – ліворуч facebook.com/olesya.telizhenko

 

“Відбувся показ бренду TELIZHENKO fashion house в рамках ІІІ Міжнародного фестивалю UCRANIA FEST в Барселоні, Іспанія”, – написала Теліженко в своєму фейсбуку.

 

 

Нагадаємо, головною метою Міжнародного фестивалю “Ucrania Fest” є популяризація української народної, сучасної та фольклорної творчості, взаємозбагачення культурних традицій, обмін досвідом творчої діяльності композиторів, поетів, хореографів, музичних керівників, продюсерів, фотографів, дизайнерів національного одягу, народних митців, кулінарів української національної кухні. А також розширення культурних, туристичних, інформаційних та ділових зв’язків через засоби творчого спілкування між державами Україна та Іспанія.

Виставку петриківського розпису та українського вишитого одягу в університеті Північної Кароліни відкрили Олена та Леся Зінчуки за співпраці з Асоціацією українців у Північній Кароліні і Центром славістики в університеті. Про це йдеться у сюжеті «Голосу Америки».

Повідомляється, що мисткині зібрали та підготували до показу національні костюми та вишивку зі всіх регіонів України. Також на виставці експонуються картини Олени Зінчук, яка народилася та виросла в Петриківці, а тепер живе у США.

Експозиція розміщується на кількох поверхах університету.

До процесу організації виставки приєдналися і викладачі.

Крім того, цього року, у рамках проекту «Фокус на Україні», в університеті вперше розпочали викладати історію України.

 

 

З 15 по 17 вересня 2017 року у Берліні відбуватиметься цікава мистецька подія - Berlin Art Week 2017. У рамках даного фестивалю пройде 14-тий арт-ярмарок сучасного мистецтва Berliner Liste, в якому візьмуть участь дві представниці України – живописець Таня Василенко та художник-кераміст Олеся Дворак-Галік.

На кіностудії імені Довженка в Києві знімають фільм “Таємний щоденник Симона Петлюри”, що фінансується Держкіно та діаспорою.

Як повідомляє “Радіо Свобода”, стрічка охоплює останні роки життя голови Директорії УНР в еміграції, а прийом написання щоденника переносить глядачів із Парижа в Україну, до подій та дійових осіб того короткого періоду Української Народної Республіки, коли Україна здобула, та не змогла втримати незалежність.

“Драматургія так збудована, що оцей щоденник нам дозволяє повертатися повертатися в спогади, у те, що відбувалося в Україні, і в той же час розкриває причини, чому все ж таки відбулася поразка, чому Петлюра був змушений зі своєю армією емігрувати. Історія йде як по спіралі, вона повторюється. Тому, я би сказав, що цей фільм певною мірою – попередження для нас сьогодні. Щоб не дай Боже не повторилося те, що відбулося, власне, з Українською Народною Республікою”, – розповів режисер стрічки, гендиректор студії Довженка Олег Янчук.

Російська імперська пропаганда, й тоді, справно продукувала фейки, і Симон Петлюра – інтелігент і книжник – став жертвою інформаційної війни. На цю людину повісили тавро антисеміта, щоб, оббрехавши лідера, кинути тінь на увесь визвольний український рух.

За його словами, за радянських часів інформації про головного отамана війська УНР Симона Петлюру було обмаль, і з нього зробили “погромника, терориста, бандита”.

 “Якраз цим фільмом ми хочемо довести, що це було не так”, – сказав Янчук.

 

 

Половину кошторису Фільму профінансував державний бюджет України (Держкіно), решту зібрав Український конгресовий комітет Америки.

Завдяки його спонсорським пожертвам було знято також історичні фільми режисера Янчука “Атентат”, “Нескорений” та “Владика Андрей”.

Цей фільм мав приголомшливий успіх за кордоном, а от в радянському Союзі його зняли з прокату через націоналізм і криваві сцени.

Козацький бойовик "Тарас Трясило", знятий в Україні в 1926 році, в кінці 30-х взагалі зник з виду, повідомляє "24 канал".

17 років тому одну з його копій знайшли в Парижі і нещодавно цією стрічкою відкрили фестиваль німого кіно.

Плівку в кінці 90-х знайшов кінознавець українського походження Любомир Госейко. Два роки тому її купила Україна, а в Центрі імені Довженка 72 хвилинний фільм рік покадрово вручну відновлювали.

За сюжетом фільму, події відбуваються в середині XVII ст. Головний герой стрічки - селянин, який втік на Січ і підняв козаків проти польської шляхти.

Повідомляється, що стрічка в свій час мала величезний успіх за кордоном, а ось в СРСР його зняли з прокату через націоналізм і криваві сцени.

Сестру Тараса грає популярна тоді Наталя Ужвій. Це перша її головна роль в кіно.

Натурні зйомки відбувалися в Києві, Житомирі, Дніпрі та Умані. А в Одесі побудували ціле містечко – курені, хати, церкви. Художник фільму радився зі знавцем історії Дмитром Яворницьким. Тому вийшло натуралістично.