Показати матеріали по тегу: Львівщина

Понеділок, 13 листопада 2017 12:26

З піснею по житті: факт і коментар

Богдан і Надія Дремлюхи – емігранти четвертої хвилі еміграції  українців у Канаді. Подружжя Дремлюхів одразу ж після переїзду активно влилося у культурне життя української діаспори. Богдан – соліст гурту «Друзі», неодноразово брав участь у благодійних концертах, з успіхом виступав на Всеукраїнському фестивалі у Торонто...

Опубліковано в Творчість

Львів і Львівщина готуються до історичної події – ювілейної дати Світового Конґресу Українців, найавторитетнішої української організації світу. Заплановано серію заходів 27–29 серпня 2017 року, координатором яких виступає Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», - інформує сайт Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою.

Анна Кісіль, голова Ради з питань культури Світового Конґресу Українців, член Світової комісії з відзначення 50-ліття заснування СКУ, була з візитом у Львові.

20 червня, під час своїх відвідин, Анна Кісіль взяла участь у засіданні Організаційного комітету з проведення заходів, яке відбулося в Національному університеті «Львівська політехніка» під головуванням Олега Синютки, голови Львівської державної адміністрації, та за участю членів Оргкомітету, зокрема Мирослави Туркало, в.о. начальника департаменту з питань культури, національностей та релігій ЛОДА, Юрія Бобала, ректора Львівської політехніки, Василя Вовкуна, директора Львівського національного академічного театру опери та балету, та інших видатних особистостей Львова.

На засіданні було детально обговорено організацію проведення «Днів української діаспори у Львові», уточнено все до найменших деталей.

У ході візиту Анна Кісіль мала низку зустрічей. 20, 23 червня та 6 липня відбулися зустрічі у МІОКу, на яких узгоджували питання з організації Європейської конференції СКУ, Гала-вечора у Львівській політехніці та мандрівної виставки «СКУ: вчора, сьогодні, завтра».

Цікавим було спілкування Анни Кісіль з ректором Національного університету «Львівська політехніка» Юрієм Бобалом (6 липня), який засвідчив свою готовність і надалі розвивати традицію співпраці Університету з СКУ, що налічує вже десятиліття і сотні заходів, присвячених Світовому Конґресу Українців та його складовим організаціям.

Анна Кісіль була учасницею кількох телеефірів, зокрема взяла участь у телепрограмі «Вечір у Львові» (ТРК Львів) та «Українці в світі» (Перший Західний).

Анна Кісіль – достойний представник Світового Конґресу Українців, віддана українській справі людина, яку добре знають і цінують у різних середовищах України й Канади. А для МІОКу Анна – не лише великий приятель і порадник. Це доброчинець, який прекрасно розуміє потреби українських громад і тих, хто для них працює.

 

 

Джерело: 
Опубліковано в Україна

З 29 червня до 1 липня 2017 року  у Львові відбудеться триденний музичний маратон «W LIVE. Тихі дні любові і миру», присвячений пам’яті українського оперного співака Василя Сліпака, який загинув в АТО влітку 2016 року.

Опубліковано в Музика

13 квітня, голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка зустрівся із делегацією Національної ради української національної меншини Сербії. В рамках зустрічі, сторони обговорили можливості співпраці в культурній, політичній та молодіжної політики сферах.

Про це повідомляє прес-служба Львівської облдержадміністрації (ЛОДА).

В результаті сторони домовилися про реалізацію культурних проектів, які артисти Львівщини представлятимуть у Сербії. А також про обмін досвідом та запрошення взяти участь в культурних заходах у Львівській області молодь українського походження, яка живе у Сербії.

Пан Синютка пообіцяв організувати міжнародний українознавчий табір для учнів діаспори. До того ж він запевнив, що закупить українські підручники та літературу культурно-освітнього змісту для вітчизняних шкіл у Сербії.

Додамо, голова Львівської облдержадміністрації запевнив у особистій підтримці в усіх питаннях, пов’язаних із освітою, культурною діяльністю та іншими важливими сферами життя української національної громади. 

Опубліковано в Колонка подій

28 квітня 2017 року  буде оголошено Днем жалоби на території Львівщини.

Опубліковано в Україна

Не відомо достеменно, відколи в старовинному Жидачеві, що на Львівщині (перша письмова згадка датується 1164 роком), яке колись мало назву Удеч (Зудеч, Зудечів) на восьму неділю після Великодня святкують празник. Його не назвеш ні храмовим, бо церква названа на честь Воскресіння Христового, ні престольним.

 

 

У цей день віддають почесті покровительці міста – Матері Божій, уособленій в чудотворній іконі. Вона зберігається у святилищі за престолом. Над нею – зображення Святого Духа у вигляді посрібленого голуба на тлі золотих променів. Її називають по-різному: жидачівська велика Панагія, Богоматір Воплочення, жидачівська Оранта, жидачівська Богородиця. Місцеві краєзнавці стверджують, що ікону в особливий спосіб (існував певний ритуал) почитали у восьму пятницю після Воскресіння Господнього, але згодом урочистості перенесли на неділю. Отож кожного року до Жидачева приходить багато вірних, щоб помолитися перед святинею, возвеличити Пречисту Діву Марію, попрохати у неї заступництва для себе і своїх рідних.

 

 

Цікавим є і ритуал, який, напевно, також зберігся віддавна. Відомо, що жінкам заборонено заходити в святилище. Однак у цей день відчиняються бокові ворота, і жінки мають змогу пройти навколішках повз ікону Владичиці. І треба бачити, з яким трепетом та благоговійністю вони це роблять, прохаючи у неї виздоровлення та вимолюючи відпущення гріхів.

 

Як стверджують мистецтвознавці, ікона є унікальною пам’яткою українського середньовічного малярства, бо образ Богоматері на весь зріст з піднятими руками зустрічається дуже рідко. Але про неї знає лише невелике коло дослідників. Проте навіть і вони не знайшли чіткої відповіді на запитання, коли ж написано Оранту, і як вона потрапила до Жидачева.

 

На звороті іконної дошки зберігся напис: «Образ цей воплочення Пречистої Приснодіви Марії Богородиці, намальований і відданий до монастиря Жидачівського в році Божому 1406. Єромонах Вениамин». Незважаючи на вказаний рік, ця дата видається сумнівною. Донька професора Іларіона Свєнціцького Віра, беручи до уваги стиль виконання та характер орнаменту, відносить ікону до середини XVI ст. Відомий український мистецтвознавець Володимир Вуйцик, аналізуючи напис з погляду палеології, стверджує, що начерк літер можна віднести до XVII ст., або й до пізнішого часу. Щодо особи єромонаха Вениамина, то мистецтвознавці схиляються до думки, що саме він писав ікону.

 

 

Є кілька версій про те, як святиня потрапила до Жидачева. Згідно з деякими переказами вона спочатку зявилася на груші. На тому місці, де вона росла, пізніше збудовано церкву і монастир, в якому жило сім монахів-Василіян. Невдовзі ікону перенесли до церкви в село Лисятичі (тепер Стрийський район). Але звідти вона дивним чином повернулась на своє місце. Проте, ненадовго. Ріка Стрий, що протікала поблизу, підмулила береги, і монастирська церква завалилась. Але за наказом жидачівського священика Івана Жигаловича ікону встигли перенести до іншої церкви. У 1772 році коломийський стольник Дмитро Шумлянський подарував дуба для встановлення фігури на місці храму, який зруйнувала ріка. Того ж року цуцилівський староста Каетан Шептицький купив для Жидачівської Богородиці дві срібні корони з дорогоцінними каменями.

 

Згідно з іншою легендою, ікона приплила рікою, і знайшли її біля мосту. Кажуть, що місцем, де її підхопили хвилі, а отже й місцем її народження був оборонний василіянський монастир у селі П’ятничани Стрийського району.

 

Велика пожежа 14 травня 1888 року знищила майже три чверті міста, в тому числі Воскресенську церкву, побудовану в 1848 році. Чудом були врятовані деякі церковні книги, утвар та чудотворна ікона Богородиці Воплочення. Після пожежі святу ікону Богоматері було передано до римо-католицького костелу Успіння Діви Марії. Тільки через тринадцять років після пожежі парафіяни змогли збудувати прекрасний мурований храм Воскресіння Господнього і 21 вересня 1901 року урочисто освятили його. Чудотворну ікону Матері Божої помістили у святилищі за престолом і заслонили образом Непорочного Зачаття. Ще з XVIII ст. Благодатну ікону нарядили у деревяні золочені і посріблені шати та увінчали розкішною металевою короною. Невідємним її атрибутом стали і коралі.

 

Про те, що ікона користувалася величезною шаною в містечку свідчить хоча б такий факт: до 1939 року територію за іконою Пречистої Діви називали «Запречисте». А на відпусти, які відбувались від суботи перед Зісланням Святого Духа до суботи після Зіслання, збиралось дуже багато людей з найвіддаленіших куточків Галичини.

 

 

Відомо, що хроніку чудес і ласк Богородиці під заголовком «Руно орошеное пречистой Діви Марії чудодійственная бладати роса от чудотворнаго єя образа истікающая в Жидачеві» ведено від 1750 року. Однак книга, в якій вони були занотовані, не збереглася. Жидачівська Оранта як чудотворна ікона увійшла в літературу ще в минулому столітті. Вперше інформацію про неї подав відомий вчений отець Антін Петрушевич у своїй «Сводній Галицько-Руській літописі». Згодом ікону згадували у своїх працях В.Щурат, А.Мельник, М.Голубець та інші. Перший хто звернув увагу на цю незвичайну памятку українського малярства з наукового погляду, був професор Іларіон Свєнціцький.

 

Ще одним феноменом чудотворної ікони є давнє щорічне вшанування Жидачівського образу на празник Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня) у діброві села Пятничани Стрийського району біля деревяної каплички, де бє цілюще джерело. Тут колись знаходився василіянський монастир «Стриянець». У 2000 році в капличці помістили копію чудотворного образу Жидачівської Оранти без шат. Побувайте тут і відчуєте благодать, напившись цілющої води.

 

Перебуваючи в Жидачеві, не забудьте відвідати ще одне намолене місце. На роздоріжжі автомобільних шляхів на Ходорів і Журавно біля старого міського цвинатаря стоїть дуже гарна фігура Матері Божої. Відновили її нещодавно. А значно раніше на цьому місці височіла така ж статуя, яку в комуністичні часи знесли. Місцеві старожили подейкують, що молитви-прохання, знесені до Богородиці на цьому місці, обов’язково справдяться.

 

 

Нині, коли поступово відроджується духовність, важливим завданням є також возвеличення і почитання наших святинь. Звичайно, організовувати прощі до Люрду, Фатіми, Ченстохови (Ясна Гора), Кальварії – справа потрібна. Але ми інколи забуваємо, а то й не знаємо взагалі, про свої власні. І якщо Зарваниця, Гошів, Крехів, поступово стають місцями великолюдних паломництв, то Жидачеву ще треба відродити минулу славу.

 

Любомир КАЛИНЕЦЬ, Мадрид.

 

Опубліковано в Віра

4 березня, у с. Млини на Львівщині вшанували пам'ять автора гімну України Михайла Вербицького, повідомили в прес-службі Львівської ОДА.

Опубліковано в Цікаво
Сторінка 3 із 3