«Червона Калина»

П'ятниця, 26 липня 2013 20:53 Автор 
Оцініть матеріал!
(4 голосів)
{YouTube}https://www.youtube.com/watch?v=2v2sHvqM20Y{/YouTube}
        

      Не знаю, чи в кожній родині були "усуси" ( УСС, Українські Січові Стрільці - єдине українське національне військове формування з нацiональною символiкою, власними одностроями й вiдзнаками,  українською офiцiйною мовою та українською термiнологiєю, хоча у складі австро-угорської армії. УСС складались, як відомо, із добровольців, які зголосилися після заклику Головної Української Ради 6 серпня 1914 і служили  під проводом Української Бойової Управи (УБУ) ). А от у моїй були, як з боку матері, так і по батьківській лінії. І у моїх дітей були, як від мене, так і від батька. Знаючи, наскільки активними у творчому житті та культурно- просвітницькій діяльності виявили себе стрільці, аж ніяк не можу не згадати цієї теми, спрацьовує закон притягання.

 

10698.jpg

         Серед художників, які стали у лави УСС, було щонайменше п'ять випускників Краківської академії мистецтв:  
живописець і графік Осип Курилас ( 7 липня 1870, Щирець, Львівщина — † 25 червня 1951, Львів), 
художник-монументаліст, учень Модеста Сосенка, професор Львівської політехніки Юліан Буцманюк ( 3 липня 1885, с. Сморжів, Радехівський район, Львівська область — † 30 грудня 1967, Едмонтон, Канада),
премійований учасник конкурсу на пам’ятник Тарасові Шевченкові в Києві, художник, скульптор, поет  Михайло Гаврилко ( 5 вересня 1882, с. Гаврилки, Полтавський район — † 1920, страчений більшовиками у топці паровоза), мистецтвознавець, поет, прозаїк, публіцист, редактор, історик, архівіст, краєзнавець, перекладач,
бібліограф Мико́ла Голубе́ць (літ. псевд.: Микола Вілонський, М. Вільшина Гуменецький; 15 грудня 1891, Львів —†22 травня 1942, Львів) та  художник, який приєднався до усусів вже у 1918 році,
Теодор Вацик (11 квітня 1886, Колодіївка Тернопільської області, куди до відомого монастиря у наші дні часто організовуються паломницькі тури, - 1968, Плятлінг, Баварія, Німеччина),
а також щонайменше два студенти Краківської академії мистецтв: 
 поет і художник  Юліан Назарак (1893, Черкавщина, Чортківський район Тернопільської області - 1916, загинув на Волинському фронті)
 та  маляр, графік, карикатурист і майбутній педагог Осип-Роман Йосафатович Сорохтей (* 28 лютого 1890 с. Баранівці (Баранчичі), Самбірський район, Львівська область — † 28 листопада 1941, Станіслав, тепер Івано-Франківськ; http://uk.wikipedia.org/wiki/Сорохтей_Осип_Йосафатович ).
  Пізніше Краківську академію мистецтв закінчить ще один січовий стрілець -
Ле́в Льво́вич Ґец (* 13 квітня 1896, Львів — † 16 грудня 1971, Краків), графік і живописець, педагог, громадський діяч (http://uk.wikipedia.org/wiki/Ґец_Лев). 
     У широкому колі січовиків яскраво світили зірки талантів: Івана Іванця, художника,  редактора, видавця, фотографа, майбутнього учня Івана Кулеця у Студії пластичних мистецтв у Празі, проте, на жаль, у розквіті сил замордованого  більшовицькою ситемою у  катівнях Гулагу ( 9 січня 1893, с. Новосілки-Гостинні Самбірського району Львівської області — †10 березня 1946, м. Солікамськ, Пермська область, Росія; http://uk.wikipedia.org/wiki/Іванець_Іван),  
журналіста, письменника, композитора і художника  Лева (Левка) Сильвестровича Лепкого (1888, с.Поручин Бережанського району Тернопільської області - 1971, Трентон, США),
 
мистецтвознавця, маляра, педагога, археолога Івана Старчука (11 травня 1894 року в селі Пилипи на Станіславщині - 12 листопада 1950 року, Львів; http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?mi_pamyatayemo_ivan_starchuk&objectId=1113552),
Мирослава Талпаша (Мирона) (1894, м. Перемишль – ?, cудячи з листівки 1949 року (http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2011/03/7/29826/#1), після 1949),
художника і письменника, випускника Коломийської гімназії Івана (Васильовича) Ткачука (25.09.1891, с.П'ядики, тепер Коломийського р-ну, Івано-Франківської обл. - 09.10.1948, м.Львів),
автора серії рисунків Володимира Розумовича (Родом з Надвірної. Четар УГА. Старшина 3-го Галицького корпусу. Був за Збручем. Восени 1919 р. помер від тифу у Жмеринці ),
члена Пресової квартири, художника, судді в Коломиї Василя Оробця,
художника,вістуна булавного відділу Дзидзя Степана, народженого 1893 року в Семерівці Яворівського району на Львівщині (згодом створив проект завіси для театру інтернованих українців у таборі в м. Ланцуті), 
різьбяра у гуцульському стилі Миколи Цимбрили, відомого ще й тим, що влітку 1915 р. викував на прямовиснiй скелi при дорозi на Болехiв строфу з «Червоної Калини»: «Машерують нашi добровольцi на крiвавий тан — визволяти братiв-українцiв з московських кайдан!». 
 
 
stril_2.jpg
 
     І хоча часу на творення у січовиків було обмаль , умови, звичайно, не пристосованими для творчості, відчувався постійний брак тих чи інших потрібних речей, організація мистецького життя, яка була наладжена там, подиву гідна. Духовне, культурне, освітнє та творче життя легіону  керувалось стрiлецькою формацiєю «Пресова Кватира» (діяла з 1915 року по 1918, потім продовжила своє існування в Українській Галицькій Армії), туди входили разом з художниками поети, письменники, літератори (Роман Купчинський, Левко Лепкий, Василь Бобинський, Микола Голубець, Юрій (Юрко) Шкрумеляк, Юліан Назарак, архикнязь Вільгельм Габсбурґ (Василь Вишиваний), Василь Дзiковський,  Iван Балюк та інші), фотографи (пiдхорунжий Теофіль Мойсейович, стрiлець Василь Оробець, Микола Угрин-Безгрішний та iнші), композитори, музиканти (керiвник оркестру УСС, композитор, диригент, педагог, скрипаль, критик Михайло Гайворонський, композитор Антін Баландюк,  диригент стрілецького оркестру, автор музичних творів «Легіон УСС», «Вечір в Україні», секстетів для кларнетів і саксофонів Роман Лесик, диригенти Богдан Крижанівський,  Ярослав Барнич — композитор-диригент, учасник струнного квартету, автор знаменитої музики до оперет «Гуцулка Ксеня», «Шаріко», Роман Купчинський, Левко Лепкий та інші), театральні артисти і видавці (Іван Тиктор, Дмитро Паліїв, Петро Постолюк, д-р Володимир Калина, Лев Чубатий, Стефан Волинець, Петро Сагайдачний, М. Кухтин, Павло Федишин, Петро Миляновський та ін.). "Пресова квартира"  мала свої  осередки на фронтi (спочатку тут працювала «Артистична Горстка»),  у Запасній сотні УСС, яка називалась "кошем" або "кадрою" та Вишколі УСС, що складався з новоприбулих добровольців.  За кілька років існування УСС була створена потужна духовно-культурна база, з якої черпали наснагу наступні покоління  української еліти. Стрілецька хроніка Р.Купчинського "Новініяда" стала початком стрілецької преси. У різноманітних українських часописах та збірниках публікувались літописи, спогади, листи, вірші, нариси, щоденники, бувальщини, жартівливі оповідки стрільців, які прикрашались рисунками, ілюстраціями, портретами, карикатурами. Проте багато цих творів загубилися у вирі визвольних змагань або були по-варварському знищені радянською владою. Особливо багато створили усуси до боїв пiд Конюхами на Тернопiльщинi на початку липня 1917 р., під час цих боїв фронтова  мистецька організація втратила ряд провiдних спiвробiтникiв. Кошева «Пресова Кватира» подiлялася на 8 вiддiлiв (письменникiв-дописувачiв, спiвакiв, музикантiв, рисувальникiв, рiзьбярiв i малярiв, фотографiв, а також науковий, видавничий та економiчний), що дало свої плоди. Були створені умови для постійного навчання («Викладовий Кружок», стрілецька гімназія, названа пізніше етапною гімназією УСС, з викладанням таких дисциплін, як українська, грецька, латинська, нiмецька мови, iсторiя України, математика, фiзика, природознавство,  психологiя, логiка, iсторiя фiлософiї, стародавня iсторiя та iнші), читання (завідувачем читальні був підхорунжий Лев Камінський, а згодом — вістун Захар Ткачук, за бiблiотеку відповідав підхорунжий Степан Чумак, пізніше вістун Адам Лушпінський; книжки cічовики носили з собою в ранцях, тому зажди мали змогу читати, куди б не передислоковувались). Існував і таємний стрілецький Орден, членом якого був, до прикладу, поет, прозаїк, журналіст, композитор, критик, громадський діяч Роман Григорович Купчинський (пс. Галактіон Чіпка; * 24 вересня 1894, с. Розгадів, Зборівський район, Тернопільська область — † 10 червня 1976, Оссінінг під Нью-Йорком). Намір прислужитись своєму народу потужно реалізовувався у дружній спільноті одержимих любов'ю до України та бажанням творити. Кожний знав, що завтра у нього можливості може вже не бути, на самому житті, можливо, буде поставлена жирна крапка, тому намагався наповно викластись у праці, і не заради нагород чи подяк. Створене усусами у тяжких умовах війни променить невичерпною енергією. Воно є  неоціненним скарбом для України, як мистецьким, так і духовним, проте досі не пошанованим належно державою, яка без таких духовно могутніх постатей впродовж історії ніколи б не склалась. 
Детальніше в цій категорії: « Вася Стипендіат митрополита »