За давніми описами, острів був лісистий та заболочений. Проте й такі детальні прикмети не допомогли історикам. Сталося це, можливо, з тієї причини, що нікому не спало на думку шукати острів на предковічній території Русі. Та й справді, як міг потрапити таємничий острів на суходіл? Інша річ, аби йшлося про острівець 10–15 кілометрів довжиною, тоді ще можна було б розраховувати знайти його на Дніпрі, десь в районі річки Росі. Ну, а острів завдовжки в 130–140 кілометрів?
Загублений острів давньої Русі все-таки нами було знайдено. Багато років «полювали» на острів краєзнавці, пробираючись в'язкими заростями боліт, стежками, які проклали борсуки у висохлім руслі старого Дніпра. Крок по кроку вивчали вони дніпровські притоки й дивні течії Ірдинського болота. Вивчали геологічну будову підвищень правого берега Дніпра нижче Канева і вище Черкас. В Ірдинському болоті, озерах та річці Тясмині знаходили уламки давніх кораблів, якорі та інші рештки судноплавства. І тоді виявилося: заплави річок Ірдині (від міста Сміли до села Мошни) і Тясмину (від Сміли до впадання її в Дніпро вище Кременчука) являють собою давнє пересохле річище Дніпра, яке було судноплавним тисячу і більше років тому. Нижче Канева Дніпро розходився на два розтоки, і правий з них, завширшки від одного до трьох кілометрів, був головним і судноплавним. Між двома розтоками й знаходився величезний, в 130 км довжиною, лісистий і заболочений острів.
Виявилося, що дехто із старих капітанів дніпровських пароплавів, лоцманів та рибалок знав про давній острів з народних легенд, які збереглися. Передавались навіть оповіді про воєнні походи, здійснені племенами Русі з цього острова.[40]
Старші люди розповідали, наприклад, що Черкаси, мовляв, були головним містом давньої Русі, що його тюркська назва, яка означає «люди армії», – це пам'ять про кінноту племені торків, що служила київському князю в боротьбі з печенігами та половцями. Розповідали про давні кінні стежки, що ведуть через болота на Чигирин, назва якого означає по-тюркськи «вихід». З Чигирина, можливо, виступала давня Русь в свої походи на землі Візантії. Звідси, з Чигирина (очевидно, за традицією), уже в XIV–XVIII ст. виступали в походи й українські козаки. Дніпровські капітани не знали про столітні пошуки таємничого острова істориками, а археологи не здогадались звернутися до них. Не знали про пошук острова і радянські льотчики, які пролітали над Дніпром: саме їм з повітря найлегше було відкрити острів. Ясного дня під крилом літака, як намальований, лежить, виблискуючи зеленню, в оточенні вод Дніпра, Ірдині й Тясмина острів нашої сивої старовини. На височині Дніпровського кряжа, по околицях острова немовби вартові історії стоять міста Канів, Черкаси, Сміла, Чигирин.
Вивченням таємничого острова займаються і вчені, і краєзнавці всіх поколінь. Юні слідопити збираються в походи на зниклий «острів» Русі, щоб розшукати рештки давніх кораблів, зібрати старі легенди про нього.[41]
Автор: О.П. Знойко
