Одним з основоположників болгарської школи дитячої ілюстрації вважається Вадим Вадимович Лазаркевич, який народився у Білій Церкві неподалік від Києва 28 лютого 1895 р.
Він був сином генерала артилерії Вадима Костянтиновича Лазаркевича та Катерини Петрівни, музиканта за освітою, походив з литовського дворянського роду. Дар до малювання Вадим успадкував від своєї матері, яка любила зображати квіти, птахів, тварин. У дитинстві майбутній художник проводив не одне літо з батьком і його солдатами у Чернігівському лісі, там і полюбив природу назавжди і повік закохався в народні казки.
У 1913 році закінчив 2-й кадетський корпус у Петербурзі та почав відвідувати рисувальні класи Я. С. Гольдблата, одночасно готуючись до вступу на архітектурне відділення Санкт-Петербурзької Академії Мистецтв у Миколи Самошина та Павла Чистякова. Проте не завершив своє навчання у зв'язку з початком Першої світової війни. У 1915 довелось піти на фронт у чині прапорщика і командувати батареєю. А вже з 1918 року Вадим Лазаркевич воював у Білій армії. Втікаючи від більшовиків, у 1920 році евакуювався з військовими частинами з Криму в Болгарію. Спершу жив з братом і батьком у м. Несебрі (мати і сестра залишилися в Росії), потім переїхав у Софію. Проте батько вирішив залишитися в Несебрі, де відкрив фотоательє.
У 1921 художник виграв конкурс на малюнок марки видавництва «Олександр Паскаль» і через рік став до праці у великому видавництві «Хемус». Ілюстрував в основному книги для дітей: болгарські народні казки, твори В. Гауфа, Г. Х. Андерсена, Р. Кіплінга, Майн Ріда, А. С. Пушкіна. Оформляв букварі, підручники, малював для дитячих журналів. Входив до Товариства російських художників в Болгарії, брав участь в його виставках, був членом Товариства незалежних художників. У 1940-1943 виконав кілька літографій на антифашистські теми. У 1950-ті створив ілюстрації до книг «Медова булка» Б. Златко, Працьовита Ведмедиця» Л. Мілевої, «Лисиця-лицемірка» С. Мінкова, ці книги витримали багато перевидань. За сорок років роботи оформив кілька сот книг.
Помер художник далеко від Батьківщини 18 лютого 1963 року в Софії, де його шанують та пам'ятають
