Епамінондас Бучевський

Неділя, 03 березня 2013 02:28 Автор 
Оцініть матеріал!
(3 голосів)

       

    3 березня цього, 2013, року виповнюється 170 років від дня народження Епамінондаса Бучевського, Epaminonda Bucevschi, Bučevski, Epaminonda А. Bucevschi (його також називають Епамінонд та Епамінандос), українського та румунського живописця.        

IMG_7048.jpg

 (Портрет батька художника, виконаний Е. Бучевським)

   Епамінондас Бучевський, перша дитина своїх батьків - священника Дмитра (Дмитрія, Dimitri, Dumitrache), що був шанованим інтелектуалом на Буковині у той час, та Олександри, народився 3 березня 1843 р. у с. Якобень (Якобені) Сучавського повіту на території сучасної Румунії. У 1848 році родина священника переїжджає у місто Ілісесті (Ilişeşti). У ранньому віці хлопчик виявляє неабиякі здібності до малювання, але це не входить у плани батьків,  вони продовжують готувати сина до канцелярської роботи. Епамінондас відвідує початкову школу в місті Сучава між 1851-1854 роками і з 1855 року перші три класи  середньої школи в Чернівцях. Через хворобу легенів  змушений припинити навчання у школі, щоб відновити здоров'я, і наступні роки навчається у містах Беюш (Beius) та Блаж (рум. Blaj). Починаючи з 1863 року по 1867 майбутній художник  вчиться у Духовній семінарії в Чернівцях. Сильвестр Мураріу-Андрієвічі (Murariu-Andrievici), радник митрополита  і професор богослов'я, зауваживши талант юнака до живопису, запропонував йому писати. Коли стало зрозуміло, що Епамінондас не  зможе бути висвяченим у сан священика від тієї ж хвороби легень, яка розвивається, митрополит запропонував стипендію для навчання у Віденській Академії Образотворчих Мистецтв. І у  1868–1872 рр. Епамінондас навчається там у К. Арендта  основ релігійного живопису, а також  у А. Феєрбаха.  25 липня 1872 року від Віденської Академії мистецтв Епаміндос отримує премію "Гундель" ("Gundel") за свої успіхи. У 1873 році  його урочисто приймають у товариство художників "Альбрехт Дюрер". Відвідує скульптурну школу історичного живопису у Відні. У 1874 році бере участь у проекті DANTE ÎN EXIL, за який удостоюється  відзнаки та слів ректора:" Талант,  що йде в історію  повним ходом". У 1872 році Віденська академія мистецтв надає йому грант на навчальні поїздки в Німеччину, Францію та Італію. Епамінондас стає модним художником, відкриває у Відні майстерню, де  працює над іконами, композиціями в стилі рококо та портретами (майоліка). Товаришує з Міхаєм Емінеску та  Чипріаном Порумбеску, які  навчались у Відні.  Друзі підтримували один одного матеріально та морально. На прохання єпископа Сильвестра  Мураріу, якому завдячує своєю кар'єрою, приймає посаду художника Буковинської митрополії та ініціює нововведення в релігійний живопис  Буковини. Кашель з кров'ю не припиняється, це  вимучує настільки, що він пише в листі з Загреба про втрату задоволення від життя незважаючи на багато щасливих годин та чудове оточення. Виснажений  фізичними стражданнями, втомлений хворобою, він вмирає 13 лютого 1891 року. На його могилі в Чернівцях  був поставлений хресті з написом: " Тут мешкає тінь, яка закінчила свою долю в мирському значенні всього за 48 років, тобто з 3 березня 1848 по 13 лютого 1891".

_церква140518_3101.jpg ((Семінарська церква у Чернівцях. Пензлю Е. Бучевського  належать біблійні сюжети: «Різдво Христове», «Воскресіння Христа» і «Сходження Святого Духа», а також чотири Євангеліста, що розміщені на бокових стінах та в абсиді вівтаря).

    За своє життя Епамінондас Бучевський встиг зробити дуже багато:  оздоблював резиденцію Буковинських митрополитів у Чернівцях, для Червоної зали написав натуральної величини портрети Олександра Доброго, Штефана Великого, Сильвестра Мораріу, шести австрійських імператорів, разом з Євгеном Максимовичем виконав наддверну фреску «Покровитель мистецтв», де серед відомих діячів Буковини зображено Сидора Воробкевича, малював чимало портретів святих, буковинських митрополитів, розписав не один іконостас у  стилі нео-ренесансу, організував у Чернівцях дівочу школу з рисунку і живопису, ученицею якої була Августа Кохановська,  організував перший на Буковині музей релігійного мистецтва, писав ікони та картини на сюжети з життя.

   Художник був одним з реформаторів буковинського церковного малярства. Йому належить велика кількість композицій, фресок, декоративних малюнків у кафедральних соборах Загреба (Сербія), Аграмі (Австрія), Ясс, Сучави, Радівців, Сторожинця, Суховерхова, Тереблече, Банилова, Чагора, Чудея,Конятина та ін.    

Детальніше в цій категорії: « Неопалима купина У пошуках долі »