Соната для скрипки

П'ятниця, 08 березня 2013 16:56 Автор 
Оцініть матеріал!
(2 голосів)

 

 205_maestro-rossiya.jpg

Стоять: В. П. Калафаті, Ф. С. Акименко, В. А. Золотарьов. Сидять: І. І. Крижанівський, М. М. Черепнін, М. А. Римський-Корсаков.

    Березень - місяць, коли життя намагається здобути гору над сном. Бере за саму душу своїм протестом, бува, мовчазним, бува, голосним, але протестом заради життя, заради можливості самовияву. Недаремно він третій! "І воскрес Ісус ранком на третій день", - кажеш собі, пам'ятаючи про Святу Трійцю ( Бог-Отець, Бог-Син та Святий Дух), трійковість простору та про те, що трійка - це сума двох попередніх чисел (3=1+2).   

    Березень - місяць, коли з тиші починає народжуватись музика. Спочатку невпевнено, а потім з наростаючою силою, наповнюючи чашу тіла березовим соком енергії. Слухаю Сонату для скрипки і фортепіано Івана Івановича Крижановського (Крижанівського), вченого-дослідника у царині фізіології, призабутого композитора Російської Імперії, музикознавця, і  мені здається, що йому вдалось створити цей шедевр тому, що наслухався весни, яка закликає піднятись на Дніпрові кручі, поглянути з висот, щоб почати зауважувати істотне аби боротись за нього, пробиваючи чорний шар заціпенілого та приспаного.    

    Композитор, який увійшов у історію як Іван Крижановський, народився 8 березня 1867 року в Києві. Потяг до науки повів його здобувати медичну освіту. Відомо, що з 1901 р. Крижановський почав працювати у Санкт-Петербурзькому медичному інституті  в лабораторії  І.П.Павлова, який високо оцінив молодого спеціаліста за дослідження функцій шлунка та відцентрових нервів собаки. У 1909 році  Крижановський  - доктор медицини, після чого до 1924 року проректор Санкт-Петербурзького медичного інституту. Попри те Іван не поривав з музикою усе своє життя. Спочатку він навчався у Київському музичному училищі по класу композиції, де велику увагу приділяв скрипці, займаючись у Отакара Йосиповича Шевчика (чеськ. Otakar Ševčík, 22 березня 1852, Гораждьовіце, Чехія — 18 січня 1934, Пісек, Чехія), якого часто називають одним з найвидатніших вчителів скрипки усіх часів, та шліфуючи знання з теорії музики. Після закінчення у 1900 р. Санкт-Петербурзької консерваторії по класу композиції М. А. Римського-Корсакова (випускна кантата – "Рай і Пері", 1900) Крижановський  продовжує теоретичні дослідження  музики, вивчає фізіологічні аспекти музичної діяльності, читає спеціальні курси (фізіології фортепіанної гри у Петроградській консерваторії та біологічних основ еволюції музики в Державному інституті історії мистецтв), вже пізніше, в 1922 р., публікує монографію «Фізіологічні основи фортепіанної техніки». Підсумкова праця Крижановського "Біологічні основи розвитку музики" залишилась у рукопису російською мовою, переклад з якого був виконаний С. У. Прінгом і надрукований лише 1928 року видавництвом Оксфордського університету під назвою "Біологічні основи еволюції музики".     
ea72ef7aee4dc3d9797dc7bd7e66efe5abfdef52.png
     У Санкт-Петербурзі композитор входив до гуртка Бєляєва (українською часто пишуть Біляєва) "Вечори сучасної музики", виступав  як музичний критик. Саме він вперше представив музичному товариству Санкт-Петербурзької консерваторії свого учня Сергія Прокоф'єва, родом з  Сонцівки Бахмуцького повіту Катеринославської губернії (нині  село Красне Красноармійського району Донецької області). Під керівництвом Івана Івановича займався теорією музики (уроки гармонії)  Микола М'ясковський, одноліток Прокоф'єва. До речі, Перша симфонія Op. 3 (1908) Миколи М'ясковського  присвячена вчителеві  - Іванові Крижановському.    
   Іван Крижановський - автор симфонічних та камерно-інструментальних творів, фортепіанного концерту, скрипічних п'єс, романсів. (http://imslp.org/wiki/Category:Kryzhanovsky,_Ivan). З  нечисленних творів композитора музикознавці особливо виділяють "Сонату для скрипки і фортепіано". Критик «Нью-Йорк Таймс», відгукуючись на виконання Олександром Шмуллером скрипкової Балади Крижанівського, свого часу зазначав, що вона містить цікаві музичні ідеї. Не залишаються байдужими до творів композитора і сучасні виконавці. (http://www.editionsilvertrust.com/krzhanovsky-cello%20sonata.htm)    
d2ba6e6bf37b705f2c6efa6cf71757ac69c590d4.png
      Кілька творів композитора мають присвяту, серед них "Romance, Op.5" ( Римському-Корсакову), романтичний вальс "Valse de concert, Op.14" ( Frau W.A.Ossowskaja, варто згадати, що Оссовський Олександр Вячеславович (1871 -1957), видатний музикознавець та критик українського походження, двоюрідний брат композитора Миколи Вілінського, був членом Біляївського гуртка теж) та Концерт для скрипки "Violin Concerto Op 10", який вважають справжнім шедевром, що його вдячний композитор присвятив своєму  непервершеному вчителю Отакару Шевчику.    
9 грудня 1924 року на 57 році життя серце композитора зупинилося. Проте залишилась музика, у якій воно продовжує жити.  
d173bac35c78b6f7de3be1de24cd00bc36215a3b.png