Одержимий мистецтвом

Вівторок, 26 березня 2013 00:04 Автор 
Оцініть матеріал!
(4 голосів)

   Справжній митець одержимий. Він живе у мистецтві,  дихає мистецтвом, служить йому, надихаючись ним. Він може покинути все заради мистецтва. Часто такі речі не прощаються родиною, друзями, оточенням, суспільством, проте він йде на цю жертву, коли щось вище рухає ним зсередини як олівцем. Ці речі не залежать від матеріального стану (багатий чи бідний), від віку (старий чи молодий),  місця у суспільстві...  Веде провидіння.  Митець не вкладається в формат і не піддається розрахунку, що для близького оточення майже завжди є непростим і болючим.

 

H0077-L75332428.jpg

   На одному з мистецьких аукціонів разом з роботами  Івана Степáновича Кураха, народженого 26 березня 1909 року в  с. Сердиця, тепер Пустомитівського району  на Львівщині, де подавалась кількома словами біографія художника, відомого імпресіоніста, в заголовок були винесені слова (точного звучання не пригадую) про те, що Іван покинув свою країну і покидав інші, покинув своїх рідних і покидав близьких, але ніколи не переставав малювати.

 a-1.jpeg

    Іван народився у галицькій патріотичній родині Курахів. Історична література не раз згадує ім'я його старшого майже на 14 років брата Михайла (1895 — 1962) як команданта передків 1-ї батареї Січових стрільців, сотника Армії УНРполковника в еміграції. Брати різнились не лише віком. Якщо Михайла приваблювали сільське господарство та інженерія,  Іван не міг уявити себе без малювання. По закінченню школи юнак почав студіювати мистецтво у Львові. А далі були Варшава та Берлін. 

  Художник жив мрією про Італію. kurach_ivan-betende_frau~OM45d300~10277_20121126_NULL_1033.jpg

 

"1931 року Іван Курах, маючи в кишені всього 30 злотих, задумав дістатися до Італії, де хотів продовжити навчання. Оскільки грошей вистачало лише на якийсь період харчування, а на проїз поїздом не було, рушив із Львова пішки. Відтак, поки добирався до Праги, розвалилися старенькі черевики. Змушений був зайти до взуттєвого магазину всесвітньо відомої фірми «Баті», щоб придбати щось дешеве. Коли один із службовців дізнався, що український юнак іде пішки до Італії, він дав йому безплатно черевики з умовою, що коли Іван добереться до Рима, звернеться до представництва чеської фірми й передасть лист від нього. Через деякий час Іван дістався до Рима, знайшов офіс представництва фірми «Баті» й передав лист. А далі сталося як у казці. Йому видали чималу суму грошей та нові черевики, а старі забрали. Крім того, влаштували в готель. Вранці наступного дня він побачив себе на шпальтах римських газет, а також окре¬ме фото його черевиків. У тексті відзначалося, що український юнак Іван Курах у цих черевика фірми «Баті» пройшов пішки від Львова до Рима. В знак подяки за таку рекламу продукції, напевно, за дорученням господаря фірми, його представники надали галицькому юнакові можливість пройти курс навчання малярства у Римі, а потім влаштували у відому європейську Академію Брера в Мілані. Тут він вчився, багато малював і виявив непересічний талант." ( http://www.schyrec.com/prezentatsiya/)

 Художник навчається в школі ім. Джузеппе Паланті. Невдовзі він  перебирається у Мілан, де закінчує мистецький курс в Академії Брера під керівництвом Джузеппе Паланті,  з 1939 року  працює там асистентом, згодом і сам викладає, проте насуваються важкі часи  Другої світової війни, коли все навколо змінюється. Іван приймає рішення  приєднатись добровольцем до партизан і воює в Італійському Легіоні. І навіть у ті важкі роки при першій ліпшій нагоді щось замальовує. "Воював у складі італійської дивізії «Равенна», яка брала безпосередню участь у бойових діях на Україні. У нього була можливість малювати. Для цього використовував папір з ра¬дянських листівок, які розкидали літаки над бойовими порядками італійців. На чистій стороні він малював портрети солдатів і офіцерів, картини фронтового побуту , тому й привіз із фронту велику кількість робіт. Не маючи олівця, пензля чи фарби, художник малював звичайною палочкою або пальцем, користуючись чорною пастою для взуття" (http://www.schyrec.com/prezentatsiya/). 

                                                          1733030.jpg

   "Після капітуляції Італії 1943 р. 8-ма італійська армія була відкликана на батьків¬щину, її частини деякий час перебували у Львові, розміщувалися в Цитаделі. Багато італійських вояків були розстріляні німцями. Йому вдалося вибратися з табору, навідатися додому, побачити батьків. Згодом він повернувся до Італії."

ivan-kurach-01.jpgIN08-370-1.jpg Там знову закручується у вир мистецького життя - і вже у 1948 році організовує персональну виставку в галереї Святого Марка у Римі. Бере участь у Національній виставці мистецтв у Мілані (1953 рік). Цього ж року їде у США і зупиняється у Нью-Йорку, де мешкає разом з братом Михайлом, якому як польському громадянину згідно з угодою між радянським урядом та  польським еміграційним урядом вдається вирватись  з лабет радянського "раю" - вислання з родиною в Архангельську область,  поселення в Казахстан, арешти за звинувачення у польській націоналістичній діяльності та участі в УВО та ОУН, втрата у в'язницях дружини та двох дітей. У 1962 році Михайло помирає у помешканні Івана в Нью-Йорку.

    І художник повертається в Європу, для життя вибирає Цюріх.  Знову, як в Америці, продовжує виставляти свої твори в  мистецьких осередках Європи,  підтримуючи тісні зв'язки з дорогою серцю Італією, головним чином  з  мистецьким середовищем у Мілані, де у 1964 році  галерея Л'Індиче проводить виставку робіт Кураха, присвячену темі війни. Сотні виставок, остання прижиттєва з яких була проведена 23 січня 1965 року в Мюнхені - виставлялась 51 робота на тему війни. На цій виставці художник зустрівся з послом СРСР в Швейцарії й запропонував йому кілька своїх мистецьких творів для музею у Львові. Деякі з творів митця змогли насправді потрапити до Львова.

Життя вирує. І враз на 58 році , за два місяці до 59 річниці,  життя обривається.  15 січня 1968 року енергійного митця, повного руху та надій,  не стало. Можливо, прийшов його час відпочити від пережитого та побаченого. Вічна йому пам'ять!
 
 
                                                              10000344_e_fnf_s.jpg
 
 {soccomments}