У 1958 році в Мілані вийшла італійською мовою книжка Марка Вовчка (у європейських виданнях Марія Вілінська підписувалась не раз П. Сталь) "Маруся" - Stahl,MARUSSIA (DA UNA LEGGENDA UCRAINA),1958.
Видання проілюструвала відома на той час італійська художниця Інна Зуєва. . 
Живописець і графік, художник книги та поетка Інна Зуєва (Сізініна), Inna Zueva Sizinina, Ina Zueff, народилась 28 березня (за даними російських сайтів (згідно з новим стилем - 9 квітня), хоча італійські сайти подають 28 травня) 1900 року в Одесі.
Закінчила художниця Одеське художнє училище ( у 1918 - Вільна академія витончених мистецтв), де навчалась у відомих українських майстрів живопису - Киріяка Костанді та Павла Волокидіна. Після 1918 року емігрувала в Італію з чоловіком - художником Б.В.Зуєвим. З 1927 року подружжя жило в Мілані.
Інна писала пейзажі, портрети, сюжетні композиції, зокрема релігійного змісту, створювала літографії, виконувала книжкові ілюстрації. Провела спільно з чоловіком виставки в міланському Домі художників (Casa d'Artisti) на вулиці Manzoni, 21 (1932, 1933 - утрьох з Наталією Каль, 1937), у галереях Salvetti (1940), Ranzini (1947, 1949), Galleria degli Artisti (1955). Влаштувала власні виставки в Galleria Prevosti di Varese (1944, 1948) і Galleria Il Vertice (1967). Брала участь у багатьох групових виставках у Мілані, зокрема в Бієнале Священного мистецтва (Biennale d'Arte Sacra; 1953-1963), Постійному салоні (Salone della Permanente; 1955-1968), регіональних виставках Професійної спілки італійських художників (Unione Sindacale Artisti Italiani Belle Arti; 1962-1969). Її роботи знаходяться у багатьох приватних колекціях, зокрема у Бразилії, США, Південній Африці, Франції, Англії, Іспанії, Швейцарії. Неодноразово нагороджувалась різними призами.
Інна вражаюче виконала ілюстрації до «Божественної комедії» Данте (експонувалися в 1973 в одному з університетів Англії і у Флоренції - на виставці Товариства витончених мистецтв та у Крузі друзів Будинку Данте). Представлена в збірках галереї Gelmi di Sesto San Giovanni в Мілані. У церкві замку Drugolo (Брешіа) зберігається написана нею стулка вівтаря «Мадонна зерна» (1956), в церкві Святого Ангела в Мілані - стулки вівтаря із зображеннями св. Омобоно і св. Агати (1952).
Писала вірші російською мовою. Ще юнкою в Одесі була членом літературного гуртка. Книга Інни «Поховане серце» ("Погребенное сердце") була опублікована на італійській мові в перекладі Рінальдо Кюфферле, який досконало володів італійською та російською мовами, у 1936 році. Вірші Інни Зуєвої перегукуються з творами Гумільова, шанувальницею та послідовницею якого вона була. Як зауважував російський критик Борис Зайцев, назва "Поховане серце" та фарби віршів говорять про вплив російської мови та літератури, адже "у найглибшому поети завжди замкнені мовою", роздумуючи про "тайны вечности и гроба".
У 1976 році, коли Інні йшов 77 рік, її не стало. Про неї нагадують її роботи в приватних та державних колекціях і книги, проілюстровані нею, які час від часу перевидаються.
