Сьогодні, коли Донеччина нахабно, під сам корінь, знищується зовнішніми та внутрішніми ворогами, які безвідповідально перед предками та своїми ж колегами, сусідами, родичами, і, звичайно, потомками створили пекло на цій землі, запис: народився у Донецькому краї, читаєш з таким трепетом та болем, ніби між сьогоденням та вчорашнім днем лежать століття...
Відома естонська композиторка, піаністка, музичний критик, автор кількох підручників з теорії музики Аарне Елс народилась у Макіївці 30 березня 1917 року. Батьками Аарне були Ян Аарманн (Аарне) та Марі Аарманн. Обоє батьків походили з Естонії. Важко сказати, коли та за яких обставин вони опинились в Україні та скільки часу тут провели. Відомо лише, що молодший брат Аарне Пауль народився у 1921 році вже в Естонії.
У 1939 році Аарне Елс закінчила консерваторію в Талліні, отримавши педагогічну освіту (1939, клас Густава Ернесакса), проте бажання глибше пізнати музику було настільки сильним, що вона продовжує вчитись і в 1942 році отримує диплом піаніста (клас Теодора Лемби) і вже у 1946 р. в її дипломі з'явився новий запис: композитор (її викладачем композиції був Хейно Еллер) .
З 1944 по 1974 рік Аарне Елс працювала викладачем теоретичних предметів у Таллінський педагогічній семінарії (1939-1945), Талліннській державній консерваторії (1944-1974) і в Талліннській музичній школі та писала підручники з теорії музики.
Елс написала чимало камерно-інструментальної музики. Її спадщина - це і дві симфонії (1961, 1966), і кілька інструментальних концертів ( три віолончельних, для контрабаса, валторни), симфонічні поеми, дві кантати: "Будинок" (1939) і «Пісні нашого часу"(1965) , близько десяти сольних пісенних циклів на тексти естонських поетів, кілька хорових творів, пісень для дітей та музика для духового оркестру. Аарне уміло використовувала також додекафонію.
У 1945 році її прийняли до Спілки композиторів Естонії.
Уміючи точно і гарно відображати настрій, Аарне не боялась різноманітності - легко вибирала теми для вокальних творів: робота, родина, природа, гумор, людські відносини.
Камерну музику Аарне, в основному з ліричним відтінком, виконувало багато естонських музикантів, зокрема Ельза Маасик, Георг ОТС, Маргарита Войтес та багато інших, також сама Елс Аарне. Хорові пісні звучали у виконанні Державного академічного чоловічого хору, симфонічна музика виконувалась Естонським симфонічним оркестром радіо (диригенти: Павло Короп, Роман Мацов, Н. Ярви, Пеетер Лільє, Юрі Альперт, Олев Оя). Часто "Пісня для кішок" (1955) і "Пісня про коника» (1960) для дитячого хору та твори для духового оркестру використовувались у програмах пісенних урочистостей.
За підручниками сольфеджіо,створеними Аарне, навчалось не одне покоління музикантів. Вона оформила рукописом теоретичні дослідження «модальності в естонських народних мелодіях", виявила себе як музичний критик, працюючи у щотижневій газеті “Sirp ja Vasar”, зробила кілька радіопередач з естонськими композиторами.
Її короткометражний фільм "Азалія" був відзначений на Всесоюзному конкурсі аматорське фільмів, також вона отримувала нагороди на фотоконкурсах.
Композитор померла у 1995 році в Талліні. Її ім'я внесене до списку жінок-композиторів світу: http://compos-h-er.tumblr.com/composers-by-date
Список робіт Аарне можна знайти естонському музичному сайті:
http://www.emic.ee/?sisu=heliloojad&mid=58&id=128&lang=eng&action=view&method=teosed
