
Олександр Олефіренко. м. Лисичанськ
***
Наша Надя гордо крила розправляє
Вогнем її погляд у суді палає
Як трибун народний промовляє
Все що думає у слово обертає
Про тирана-самодура й суд брехливий
Й щодо неї торг є неможливий
І що її ніколи не зломити
Бо Дух Вільний нікому не скорити.
***
Незламна Надя Савченко
Наша Надя Україну прославляє
Голови нізащо не схиляє
З тризубом погордливо іде
І не солдат її, вона його веде
У суді вогненно зір її палає наче каже,
що її ніхто не подолає
***
Тримайся Надю! З тобою Україна!
За тебе кулаки стискає вся країна
Адже ти дужча за катів-почвар
Ти ще побачиш в небі поле хмар
Ти переможеш українська героїне!
Ти ще служитимеш у небі Україні
***
Наша Надя Путіна вергає у кошмари
Москалі стоять-дрижать почвари
Вертухаї всі нервують навкруг Наді
І виконувать завдання вже не раді
Бо ця дівчина є велетень душею
Україна уся серцем з нею!
***
Нашу Надю не скорити ворогам
Сильна воля непокірна ланцюгам
Вона й у кайданах вільний птах
Ворогів вганяє вона в страх
Між рабами вона й у кайданах має більшу волю
Бо кати її лиш знають рабську долю
Вона ж нескорима й неприступна
Й наче горда скеля недоступна
********
НАДІЇ – ВОЛЮ! КАРУ – ВОРОГАМ!
(Ув’язненій Надії Савченко присвячую)
Вродлива й горда, ніжна і смілива.
Твоя, Надіє, гідність – мовби німб!
Ми так, як Ти, чекаємо на диво,
Що вранці скажуть: «Мир! Кінець війні!».
Ще шаленіє, навісніє Путлер,
Бо українська Жанна д’Арк – мов сталь.
Та скоро тій імперії – капутень,
Твій дух свободи вже у ній вита.
Твоя, Надіє, гідність нам – за приклад,
Вона – найкраща зброя для змагань..
Весь нáрід український разом крикне:
Надії – волю! Кару – ворогам!
(Любов Сердунич)
Ніна Виноградська
НАША НАДІЯ
Вдалося захопити їм Надію,
Та на спасіння віра є у нас.
Але у мами льотчиці — Марії,
Оцю надію викрадає час.
Приборкати дочка зуміла крила,
Що бережуть країну від біди.
Але Надія, мамі рідна, мила,
Знаходиться в полоні у орди.
Коли ж тепер повернеться додому,
Її дитина, сонечко її?
Сльоза вже пропікає час і втому,
І скоро в лист одягнуться гаї.
І на порозі он спекотне літо,
А в маминій душі живе зима.
Не дай же Бог її дитину вбито!
Але ж у бранки нині дім — тюрма.
Бо викрадена ворогом з Росії,
Посаджена в азійський каземат.
Бездушному народу, їх месії,
Настане час прозріння і розплат!
Щомиті про свободу мати мріє,
Та бореться за донечку свою.
І молиться Вкраїна за Надію,
Щоб опинилась у своїм краю.
18.07.14
Надієчко, дитиночко,
Я – ненька не твоя,
Але болиш і ти мені,
Тобою журюсь я.
Одна ти перед сворою,
Сильніша них – встократ!
Борімося – поборемо
Й того, хто нам – не брат!
Не люди то: кати вони,
В них камінь, не серця!
Надієчко, дитиночко,
Тримайся до кінця!
До Перемоги, донечко!
Хай буде – в добрий час!
Ти в Україні – сонечко:
Наснажуєш всіх нас!
Тримайся й бережися там,
Благаю: мати ж я.
Мов сонце серед тисяч зір,
Твоє зорить ім’я!
Ти виграєш, я вірю в це,
Із путлером двобій!
І втримаєш своє лице
В нелегкій боротьбі!