Відомий американський художник Болеслав-Ярослав Цибіс (Цибис) народився 6 червня (за старим стилем 23 травня) 1895 року в Масандрі (Крим) у сім'ї Франца Цибіса, що був римо-католицького віросповідання (помер художник у 1957 році, в Трентоні, штат Нью - Джерсі, США).
(Болеслав Цибіс. Час)
Деякі джерела подають інше місце - Вільнюс, однак збереглись документи художника у Санкт-Петербурській школі К.Мая, тоді це було реальне училище, які підтверджують, що художник народився в Криму, а до училища потрапив у 1911 році з Віленського реального училища.
Дитинство провів у Вільнюсі. Займався гімнастикою. Отримав велику кількість нагород за успіхи у спорті.
У документах згадуваного реального училища у Санкт-Петербурзі професія батька Болеслава - купець. Вікіпедія англійською мовою стверджує, що хлопець був сином архітектора та інженера, причетного до декорування царського міста Петергоф під Санкт-Петербургом).
У Санкт-Петербурзькому реальному училищі Болеслав навчався тільки один навчальний 1911/12 рік. Вже 21 травня 1912 року до закладу надійшов запит з Харківського реального училища з проханням переслати свідоцтво з оцінками та запис кондуітного журналу.
Впродовж року навчання в Санкт-Петербурзі юнак в основному отримував задовільні оцінки і тільки з малювання вищий бал. Педагоги не зауважили старанності учня, навпаки, скаржились на його поведінку. Серед записів у дисциплінарному журналі згадується відсутність учня під час великодніх вакацій без відома директора і без відпускного документа, куріння на вулиці і неправдиві свідчення про дозвіл учням курити тютюн.
У майбутньому Болеслав Цибіс став членом групи харківських кубофутуристів "Союз Семи", в яку, крім нього, входили: Володимир Бобрицький, Володимир
Д'яков, Микола Калмиков, Борис Косарєв, Микола Міщенко і Георгій Цапок.
Разом з Бобрицьким, Мане-Кацом, Цапком та іншими художник брав участь у відкритій 7 травня 1918 в приміщенні харківського Художнього училища виставці "Спілки мистецтв". У тому ж році "Союз семи" створив свою студію в будинку батьків Болеслава Цибіса (Франца Йосиповича) на Чернишевській, 39, і видав збірку-альбом своїх робіт: "Сім плюс Три".
"Сімка" (так називав її Б. Косарев) швидко прогресувала. До 1918 року її учасники, незважаючи на свою молодість, вже користувалися помітним авторитетом у харківському мистецькому середовищі.
В альбомі були представлені репродукції картин художників 1916-1918 рр .: В. Бобрицький (4 роботи), Б. Косарев (5 робіт), В. Д'яков (2 роботи), М. Калмиков (1 робота), М. Міщенко (1 робота), Г. Цапок (2 роботи), Б. Цибіс (4 роботи), О. Гладков (1 робота), М. Мане-Кац (1 робота), В. Єрмилов (2 роботи).
Журнал "Колос" у липні 1918 р. писав (№ 11, с. 15): "Вийшов з друку збірник молодих харківських художників - Бобрицького, Д'якова, Калмикова, Косарєва, Міщенко, Цапка, Цибіса, які працювали разом впродовж чотирьох років, останнім часом до них приєдналися ще троє художників - Олександр Гладков, Мане-Кац і Василь Єрмилов ". Серед репродукцій у збірнику помітними були примітиви Цибіса (різьба по дереву), примітиви Цапка - "Скрипаль" і "Cafe Rouge", портрети Євреїнова і "Дами в жовтому" Косарєва (кубізм), а також "Музична вітрина" (футуризм) Міщенка. У двох фарбах були виконані малюнки Міщенка - "Ерос" і букви заголовка.
У 1919 всі члени "Сімки" взяли участь у "Збірці нового мистецтва". У тому ж році спільно з іншим членом "Сімки" М. Калмиковим Болеслав Цибіс проілюстрував книгу А.К.Ґастєва "Поезія робочого удару".
У 1920 р. троє з "Сімки" - Бобрицький, Калмиков і Цибіс - емігрували, емігрував також один з художників групи "Три", що співпрацював з "Сімкою" - Мане-Кац.
"Спілка мистецтв" протрималась до середини 20-х років. Згодом її діяльність припинилася. Для українського авангарду настали трагічні часи. Одні художники були розстріляні, інші поїхали за кордон, треті жили під загрозою розстрілу і переслідувань. Більшість картин були або знищені, або продані за кордон.(http://www.kmay.ru/sample_pers.phtml?n=3306).
Болеслав Цибіс виїхав до Туреччини, як і Микола Калмиков, що залишився у Туреччині до кінця життя. Художник два роки провів у Константинополі, де входив до товариства російських художників разом з вірменином Костянтином Аладжаловим, що виховувався в Ростові-на-Дону, та Павлом Челіщевим, якого росіяни вважають засновником містичного сюрреалізму за 9 років до появи цього напряму у Далі (до слова, у 1918 році Челіщев жив у Києві, де брав уроки в Екстер та Мільмана).
У Стамбулі Болеслав малював портрети, робив театральні декорації та рекламу, зокрема гігантський рекламний щит з рекламою шоколаду "Нестле", розписував стіни в нічних клубах та кафе, виготовляв орнаментовані глиняні трубки.
У 1923 митець переїхав до Польщі, де продовжив навчання у Варшавському училищі витончених мистецтв (1923-1926), а пізніше в Академії образотворчих мистецтв у Тадеуша Прушковського та Вячеслава Скочиляса. Крім того, він працював на заводі кераміки Анджея Войнацького та Казимира Чеховського. Входив до групи художників «Братство св. Луки », утвореної учнями Прушковського. Займався живописом, графікою і скульптурою, створював символіко-сюрреалістичні образи, поєднуючи фігуративне мислення з ідеями авангарду.
У 1926 році він одружується на студентці, талановитій художниці Марії Тим, 1904 року народження.
BOLESŁAW CYBIS.
ZUZANNA W KĄPIELI, 1925
ZUZANNA W KĄPIELI, 1925
У 1930-х роках здійснив подорожі по Італії та Північній Африці, що знайшло своє відображення в мотивах і стилі його роботи у 30-х роках. У 1934-1937 разом з Яном Замойським виконав фреску «Болеслав Хоробрий, який встановлює кордон Польщі на Одрі» у холі Військового географічного інституту у Варшаві. У 1936 брав участь в оформленні інтер'єру трансатлантичного лайнера «МС Баторій».
1939 року Болеслав відправився до Нью-Йорка, щоб підготувати разом зі своєю дружиною польський павільйон на Всесвітній виставці. Початок війни змусив залишитись у Сполучених Штатах.
У Нью-Йорку митці представили дві фрески: " Поляків, які боролись за незалежність Америки" та "Центральний промисловий район і Гдиня". Болеслав був також співавтором семи картин з нагоди виставки, намальованих членами "Братства Св. Луки".
Оселившись у США, Болеслав мандрує, під час мандрівок зображає індіанців.
1943 року митець оселяється в Трентоні, штат Нью-Джерсі.
У США Болеслав займається в основному керамікою.
Він засновує свою фабрику "Cordey China Inc." та студію "Cybis Porcelain Art", яка стає всесвітньо відомою як найстаріша порцелянова студія Америки, скульптури якої - музейна якість світового рівня. (http://www.cybisporcelain.info/)
