Представник Руського княжого роду Любомирських герба «Дружина», старший син каштеляна київського, воєводи чернігівського з вишневецької лінії роду, генерал-лейтенанта польської армії Юзефа Олександра Любомирського (1751, Київ - 1817, Рівне) та Людвіки Сосновської (давньої симпатії Тадеуша Костюшка, 1751-1836), молодший брат Фрідріха Вільгельма Любомирського (1779-1848, Рівне), волинського віцегубернатора, вихованець Ізабели (Ельжбети, Єлизавети) Любомирської, магнат, політичний діяч Галичини, літературний куратор, опікун мистецтв, засновник Музею Князів Любомирських у Львові (подарував музею йому свою колекцію в 1823 році), 1-й ординат Пшеворський (1825-1850), засновник австрійської (пшеворської) гілки князівського роду Любомирських, князь Генрих (Генрик, Генріх) Людвік Любомирський (литовська: Henrikas Liudvikas Liubomirskis, Kunigaikštis.Польська: Henryk Ludwik Lubomirska, książę.Німецька: Henryk Ludwik Rönne, książę) народився 15 вересня 1777 року в місті Рівне, прожив довге життя аж до 20 жовтня 1850 року та упокоївся в Дрездені.
(Батьки Генриха: Юзеф Любомирський та Людвика з Сосновських)
Підтримав Листопадове повстання матеріально і дипломатично, за що потрапив під нагляд австрійської поліції. У зв'язку з цим був легалізований лише після смерті.
Став засновником разом з Оссолінським і літературним куратором львівського Оссолінеума (нині Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника). Вніс свій внесок у розвиток цьго закладу, опублікував у пресі кілька робіт. "У період від 1869 до 1941 року у Львові була унікальна колекція картин відомого німецького художника Альбрехта Дюрера (1471 – 1528 рр.). 24 роботи (за іншою версією, 27), родом з епохи Відродження, були справжнім надбанням культури та високого мистецтва. Саме тому, цінність їх була надзвичайно високою. Зібрав колекцію ще на початку ХІХ століття князь Генрик Любомирський. Пізніше він уклав угоду з Ю. М. Оссолінським, засновником Оссолінеуму. За угодою, Любомирський мав передати свою колекцію в заснований Оссолінським заклад, а натомість, після смерті Ю. М. Оссолінського, Любомирський та його нащадки мали стати опікунами закладу." (http://photo-lviv.in.ua/scho-jednalo-albrehta-dyurera-adolfa-hitlera-ta-lviv/)
По собі залишив трьох дочок і сина Єжи, Юрія (1817, Відень - 1872, Краків), теж мецената, літературного куратора Оссолінеума, члена Галицького парламенту, відомого тим, що був головним представником слов'янофільства в Польщі. Він також подарував Львівській бібліотеці Оссолінських свою бібліотеку.
Щодо Шаргорода на Вінничині, який ще належав Станіславові Любомирському, то Юрій Генрик Любомирський, успадкувавши його від батька, продав місто своєму родичу Романові Сангушку зі Славути.
До речі, внук по синові Андрій (Анджей) Любомирський опікувався, як і його предки, Оссолінеумом, пам'ятниками Львова, був головою Галицького Музичного Товариства у Львові (зараз Львівська національна музична академія ім. М. Лисенка, президентом Ліги допомоги промисловості Галичини (помер у 1953 році в Бразилії). У 1918 році Анджей разом з братом Казимиром сприяли приходу до Львова армії генерала Галлера, що була сформована Антантою та США у Франції з метою допомогти польському уряду в боротьбі проти більшовиків. На жаль, як відомо з історії, попри умову неучасті Армії Галлера у війні проти ЗУНР, вона була направлена на українсько-польський фронт у Галичині й Волині, знекровивши Україну та відвоювавши землі Галичини та Волині для Польщі.
(Дочка Генрика Ізабела Любомирська)
(Син Ізабели Євстахій Станіслав Сангушко, якому належав Підгорецький замок, заповіданий останнім зі Ржевуських. У 1895-1898 - намісник Галичини. Прихильник польсько-українського примирення)
Дочка Генрика Марія Ізабела Любомирська - бабуся по материнській лінії Владислава Леона Сапеги. Князь (принц) Владислав Леон - дід по батьківській лінії княгині Софії Сапеги. Принцеса Софія - бабуся бельгійської королеви Матильди по материнській лінії. Отож, князь Генрик Людвик Любомирський - предок королеви Бельгії Матильди у сьомому поколінні.
(Дружина Тереза Чарторийська)
Є ще один дуже цікавий факт - Генрик Любомирський прагнув повернення рідних земель з-під Росії до Європи, тому підтримував Наполеона. І коли він отримав інформацію про сплановане вбивство Наполеона, вирушив до Варшави та повідомив французького резидента Луї П'єра Едуарда Біньйона у Варшаві про те, що готується замах, саме завдяки Генрику замаху вдалось уникнути.
(Генрих Фридрих Фюгер. Портрет Генрика Любомирського)
