10 листопада 1887 року у Львові народився художник-сценограф Станіслав Яроцький, син ремісника Феофіла та Сабіни Островської, JAROCKI Stanisław, також S. Rawicz-Jarocki (помер 8 жовтня 1966, Пущиково біля Познані), який працював не лише в Польщі та Болгарії, а в кількох великих та малих містах України, зокрема: у Львові, Дрогобичі, Стрию, Одесі, Харкові.
Цікаво, що у Львові майже в той самий час кілька років проживали щонайменше ще два яскраві художники з таким самим прізвищем: на 16 років старший Cтаніслав Яроцький, уродженець Варшави, який в основному працював у Вільно, де й помер у 1944 році, та Владислав Яроцький, що створив великий цикл робіт про Гуцульщину, теж 1887 року народження (6 червня 1887, Підгайчики біля Зборова - 1965, Краків).
Народжений у Львові Станіслав Яроцький закінчив тут 6 класів гімназії, після чого навчався у Львівському державному училищі промислового та декоративного живопису, закінчивши яке відправився удосконалювати свої вміння до Франції, Італії, Німеччини, Відня.
Згодом художник повертається до Львова та займається декоративним живописом, співпрацює з Міським театром. Також виконує настінні розписи католицьких і православних церков Львова, Дрогобича, Стрия.
1911 року художник одружується зі Стефанією Нємчаковською та стає батьком.
У 1913-1914 роках зі своїм вчителем Й. Баллою вирушив до Софії виконувати замовлення - консервувати та реконструйовувати історичні фрески знаменитої церкви Бояна. Тоді ж митець почав працювати сценографом під керівництвом знаних львівських художників. Першу власну сценографічну роботу виконав у 1915 році.
Після початку Першої світової війни Станіслав працював декоратором Одеського оперного театру, а пізніше - Харківського драматичного театру М.Сінельникова, одночасно писав фрески в місцевій католицькій церкві. Ширшої інформації про те, чому та як потрапив Яроцький до України, знайти мені не вдалось. Навряд чи доречним було б шукати зв'язок з відомими носіями прізвища Яроцький (чи Яроцкий) в Україні, зокрема: у родинах Блаженного Паїсія з Лубен (1821- 1893), історика з Волині Якова Яроцького (1840-1915) чи підполковника УНР Дмитра Петровича Яроцького з Київської губернії, хоча мимоволі хотілось би знайти причини великої прихильності Яроцького до України, може, причина проста - родинні узи, чи оточення, у якому зростав, література, яку читав,чи, можливо, щось інше.
На початку 20-х років двадцятого століття С. Яроцький покидає закривавлену Україну та виїжджає до Варшави, де працює художником-декоратором. 1922 року переїжджає до Познані, виконує проекти для багатьох театрів не лише Познані, а й Варшави, Зеленої Гури, Битома, Вроцлава, міст Лодзь та Щецин, співпрацює з польським режисером Леоном Шиллером.
Створює костюми для двох фільмів: "Florian" 1938 року (про події Першої світової війни, коли в місті, яке не називають, проте мова йде про дзвін братів Фельчинських, що має назву Флоріан, у місті Калуш, опиняються німці та Червона армія) та "Podhale w ogniu" 1955 року (про селянське повстання в Україні часів Хмельницього).
Серед найвидатніших досягнень митця у міжвоєнний період можна назвати його декорації до "Легенди Балтійського моря", "Бориса Годунова", "Казанови", "Ероса та Психеї", "Джоконди","Аїди", "Фауста", "Небожественної комедії" та інших. Часто він виставлявся в Польщі та за кордоном, зокрема у Франкфурті на Майні та в Парижі. За свої успіхи отримував престижні нагороди.
Останньою великою роботою художника була сценографія та костюми до опери "Манру" композитора І. Падеревського, прем'єра якої відбулась у Варшаві 16.12.1961 року.
Однак, дуже хотілось би знати, які саме фрески та в яких храмах України він писав, та чи збереглись вони до наших днів.
