Григорій Порфирович Кочур (17 листопада 1908, Феськівка — 15 грудня 1994, Ірпінь) — перекладач, поет, літературознавець, громадський діяч. Жертва сталінського терору.
Народився в селі Феськівка Менського району Чернігівської області в селянській родині. Навчався в Київському інституті народної освіти, де його викладачами були професори С. Савченко, М. Калинович, Б. Якубський, С. Маслов, М. Зеров. Викладав у Тираспольському та Вінницькому педінститутах.
1943 разом з дружиною безпідставно заарештований, засуджений до каторжних робіт на шахтах системи ГУЛАГ м. Інта (Комі АРСР). Тут посів провідне місце в інтернаціональному гуртку інтелігенції, не припиняв творчої діяльності. Перекладав, писав вірші, вивчав із допомогою в'язнів нові мови, зокрема, естонську, латвійську, вірменську, грузинську, долучав до цього друзів. Активне духовне життя допомагало протистояти реаліям каторги.
Після звільнення (1953) і реабілітації (1962) Кочур повернувся в Україну й оселився в м. Ірпінь, під Києвом.
Найближчий соратник М. Рильського, Григорій Кочур був неформальним лідером українського перекладацького цеху.
Кочур належав до ключових фігур національно-культурного відродження в Україні в 60-і. Його оселя в Ірпені була центром, де збиралася опозиційно налаштована творча інтелігенція. Після першої хвилі арештів серед української інтелігенції в 1965 Кочур в числі 139 авторів підписав лист-протест 139 на захист своїх друзів і близьких знайомих.
Усі ці роки Кочур багато і плідно працює, виховуючи нове покоління перекладачів. Його переклади охоплюють 26 століть, починаючи від Архілоха (давньогрецька поезія) і закінчуючи сучасними поетами, три континенти (Європа, Америка й Азія), близько 30-ти літератур. Він автор статей з теорії перекладів, кваліфікованих передмов до видань зарубіжних авторів, численних рецензій і спогадів.
У 70-х Кочур став усе частіше потрапляти до списків тих, кого «розбирали» на різних зборах, попав до «чорних списків», зокрема, за те, що зустрічався з українськими літераторами з-за кордону. За другої хвилі репресій серед української інтелігенції в 1973 Кочур був виключений зі Спілки письменників України (СПУ): попри тиск, не дав потрібних КДБ показів проти Є.Сверстюка. Був практично позбавлений можливості публікуватися.
Тільки 1988 Кочур відновлений в СПУ. 1989 видана невелика збірка його віршів «Інтинський зошит», його табірна поезія з царства «дротяного дракона». 1991 р. виданий том вибраних перекладів «Друге відлуння».
Як твердить критик і теоретик перекладів М. Новикова, збірка перекладів Кочура — це «одночасно факт української культури, документ нашого часу і „багатоголосий монолог“ самого Кочура».
Кочур — лауреат премії ім. М.Рильського за переклади і Державної премії ім Т.Шевченка за книгу «Друге відлуння».
Тільки у 82-річному віці дістав можливість прийняти зарубіжні запрошення і виступити з доповідями на наукових конференціях у США (Іллінойський університет, 1991), у Польщі й Чехії (1992).
Кочур був дійсним членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка, нагороджений медаллю НТШ ім. М.Грушевського.
Публікації
Книги
Кочур Г. Відлуння. — Київ: Дніпро, 1969. — 146 с.
Кочур Г. П. Інтинський зошит: Вірші 1945 — 1953 років. — Київ: Молодь, 1989. — 40 с.
— вірші табірних років.
Кочур Г. П. Друге відлуння: Переклади. — Київ: Дніпро, 1991. — 558 с. — (Майстри поетичного перекладу).
Кочур Г. Третє відлуння: Поетичні переклади / Упоряд. А. Г. Кочур; Авт. вступ. слова І. М. Дзюба; Авт. передм. М. О. Новикова; Ред.: М. Н. Москаленко, С. К. Жолоб. — Київ: Рада, 2000. — 551с.
Кочур Г. Література та переклад: Дослідження, рецензії, літературні портрети, інтерв'ю, в 2 томах. — Київ: Смолоскип, 2008.
Статті та есе
Статті та есе опубліковані у складі наукових збірок, а також у журналах Всесвіт, Літературна Україна та ін.:
Кочур Г. Арістофанів сміх // Всесвіт. — 1981. — № 6. — C. 183–186.
Кочур Г. Бібліографія французької шевченкіани // Літ. Україна. — 1967. — 15 верес. — Рец. на кн.: Т. Г. Шевченко французькою мовою (1847 — 1967): Бібліогр. покажч. / Уклав М. М. Гресько. — Львів, 1967. — 42 с.
Кочур Г. Видано в Пряшеві // Всесвіт. — 1962. — № 7. — С. 72-74. — Рец. на кн.: Мольнар М. Тарас Шевченко у чехів та словаків. — Пряшів: Словац. пед. вид-во, Відділ укр. літератури, 1961. — 285 с.; Орсаг-Гвєздослав П. Криваві сонети / Пер. з словац. А. Патрус-Карпатський. — Пряшів: Словац. пед. вид-во, Відділ укр. літератури, 1961. — 85 с.
Кочур Г. [Відповіді на запитання з Анкети редколегії збірника «Теорія і практика перекладу» для перекладачів] // Теорія і практика перекладу. — 1991. — Київ: Вища шк., 1992. — Вип. 18. — С. 171–189.
Кочур Г. Вперше в Радянському Союзі // Літ. Україна. — 1962. — 6 лип. — Рец. на кн.: Менандр. Відлюдник: Комедія / Пер. з старогрец. А. О. Содомора. — Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1962. — 99 с.
Кочур Г. [Вступне слово до публікації сонетів у перекладах М. Стріхи] // Березіль. — 1992. — № 11/12. — C. 13-14. — (Укр. перекладний сонетарій).
Кочур Г. [Вступ до статті М. Зерова "Брюсов — переводчик латинских поэтов] // Мастерство перевода. 1966. — Москва: Сов. писатель, 1968. — С. 413–416.
Кочур Г. «Гроно п'ятірне» витримки соловецької: До 100-річчя з дня народження Миколи Зерова // Рад. Україна. — 1990. — 28 квіт.
Кочур Г. Данте в украинской литературе // Дантовские чтения. 1971 / Под общей ред. И. Бэлзы. — Москва, 1971. — С. 181–203.
Кочур Г. Добрі переклади англійською мовою // Всесвіт. — 1961. — № 11. — С. 153–155.
Кочур Г. Езоп українською мовою // Всесвіт. — 1962. — № 5. — С. 98-99. — Рец. на кн.: Езоп. Байки / Пер. із старогрец. Ю. Ф. Мушак. — Київ: Держлітвидав, 1961. — 328 с.
Кочур Г. З недрукованих поезій [Передмова до збірки поезій М. Зерова] // Вітчизна. — 1988. — № 3. — С. 161–162.
Кочур Г. З французької шевченкіани // Літ. Україна. — 1966. — 8 берез.
Кочур Г. Здобутки й перспективи // Всесвіт. — 1968. — № 1. — С. 92-97.
Кочур Г. Зеров і Словацький // Всесвіт. — 1988. — № 8. — С. 126–127.
Кочур Г. Із спогадів про свого вчителя // Родинне вогнище Зерових / Упорядкув. М. Зерової, Р. Корогодського, С. Попель. — Київ: Гелікон, 2004. — С. 22-25. — (Серія «Українська модерна література»).
Кочур Г. Кілька побіжних вражень (Замість огляду тижневика «Жицє літерацке») // Всесвіт. — 1960. — № 12. — С. 76-78.
Кочур Г. Кілька уваг про Василя Мисика та його переклад «Ромео і Джульєтти» // Прапор. — 1988. — С. 42-46.
Кочур Г. Лист до Р. Зорівчак від 10 берез. 1982 р. Зберігається в архіві адресата.
Кочур Г. Майстри перекладу // Всесвіт. — 1966. — № 4. — С. 17-24.
Кочур Г. Микола Зеров: (До 75-річчя з дня народження) // Літ. Україна. — 1965. — 27 квіт.
Кочур Г. «Но вспомнишь ли у новых берегов…» // Лит. обозрение. — 1989. — № 9. — С. 62-63.
Кочур Г. Перекладацький доробок неокласиків // Народна воля [Скрентон, штат Пенсильванія, США]. — 1995. — 25 трав.; 1 черв.
Кочур Г. Перекладацький доробок неокласиків // Проблеми літературознавства і художнього перекладу: Зб. наук. праць і матеріалів. — Львів: НТШ, 1997. — С. 191–196.
Кочур Г. Перші кроки // Дніпро. — 1989. — № 1. — С. 65-66
Кочур Г. Про Миколу Зерова // Дзвін. — 2005. — № 5/6. — С. 137–141.
Кочур Г. Про переклади Миколи Зерова // Всесвіт. — 1963. — № 10. — С. 103–104.
Кочур Г. [Рецензія] // Всесвіт. — 1961. — № 3. — С. 157–158. Рец. на кн.: Публій Овідій Назон: До 2000-річчя з дня народження: (Збірник статей). — Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1960. — № 6. — 102 с.
Кочур Г. Учений, перекладач, поет [М. Зеров]// Вечірній Київ. — 1963. — 1 квіт.
Кочур Г. Феномен Миколи Лукаша (19.XII.1919 — 29.VIII.1988) // Сучасність. — 1989. — Чис. 2. — С. 16-23.
Кочур Г. Шевченко в польських перекладах // Всесвіт. — 1961. — № 9. — С. 51-57.
Кочур Г. Шекспир на Украине // Мастерство перевода. 1966 / Редкол.: К. Чуковский (глав. ред.) … Г. Кочур. — Москва, 1968. — С. 26-59.
Кочур Г. Шлях Миколи Зерова до поезії // Літ. Україна. — 1987. — 13 серп.
Визнання
Лауреат премій М. Рильського та Т. Шевченка за перекладацьку діяльність, нагороджений медаллю Наукового товариства імені М. Грушевського.
В Ірпені діє Літературний музей Григорія Кочура.
У Львівському університеті 1998 р. відкрито кафедру перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура.
В 2008 на честь 100-річчя перекладача випущена марка з його портретом. За ініціативою Міністерства культури і туризму України у вересні 2009 року заснована Літературна премія імені Григорія Кочура.