"За крок до Одеси"

Середа, 28 серпня 2013 23:18 Автор 
Оцініть матеріал!
(2 голосів)
Лідія Лузановська "Спляча красуня" Лідія Лузановська "Спляча красуня"

             Якось, блукаючи інтернетом, натрапила на яскраве  прізвище - Лузанівська, правда, у дещо зміненій формі - Лузановська. Воно відразу захопило увагу. Внутрішнім чуттям відчувала, що має пані Лузановська якийсь стосунок до України.

    Відома у Європі свого часу скульптор Лідія Михайлівна 30223682_1_l.jpg

Лузановська (після шлюбу Лузановська-Марінеску (Маринеску), іноді пишуть Марінеско (Маринеско)), про яку відомий російський художник еміграції, історик мистецтва Олександр Бенуа написав як про людину дуже талановиту, яка "володіє "специфічно пластичною обдарованістю", що проглядає крізь навіть всі її навмисні каліцтва (її "Дитина на конячці-качалці " - просто (дуже хороша річ))", народилась у Києві. Ця подія відбулась 30 серпня 1899 року. 

 
   Батько Лідії був провінційним театральним критиком польського _Лузановська2124522_1_l.jpgпоходження. У Києві родина затрималась не довго. З Києва батьки перевезли дівчинку в Бессарабію. Дорога пролягала через Одесу, яка справила незабутнє враження на дитину. У Кишиневі Михайло Лузановський займався педагогічною працею, а обдаровану дочку вирішив віддати на навчання у Кишинівську школу витончених мистецтв, що постала з відомої школи малювання. Навчав Лузановську тонкощам скульптури скульптор Олександр (Александр) Племедяле, організатор і керівник  школи, поставлений на цю посаду владою Російської імперії. Племедяле отримав освіту в Петербурзі і будував школу за російським зразком. Лідія (у Франції вона підписувалась Лидія (Lydia), а в одному з румунських документів про Кишинівську школу витончених мистецтв  повне ім'я Лідії починається з літери Є) мріяла навчатись в Одесі, яку запам'ятала собі з дитинства, блукати вуличками цього загадкового міста на березі надихаючого своєю пластикою моря. (Цікаво, що для Одеси, яка має вулицю Лузанівську,  майбутнє прізвище Лідії - Марі(и)неску (Марі(и)неско), досить знайоме - узвіз Маринеско, Морехідне училище ім. Олександра Маринеско, тощо).  
 
       Проте мрія Лідії вступити в Одеське художнє училище так і залишилась нездійсненою  у зв'язку з приєднанням Бессарабії до Румунії. Невдача не зупинила дівчину, яка не уявляла себе без мистецтва, вона знайшла нові можливості продовжити навчання.  Після роздумувань вибір впав на Школу витончених мистецтв у Бухаресті. Там Лідія Лузановська стає однією з кращих учениць.      У 1920-1921 роках вона бере участь у 1-й Бессарабській виставці живопису та ліплення в Бухаресті. Фотографія учасників виставки з Лідією у першому ряду  поруч з Олександром Племедяле, священниками та кращими студентами Юрієм Бронштейном і Ольгою Хрижановською(Olga Hrîşanovschi), пізніше знаною як французька художниця Ольга Олбі (Olby), досить відома. У 1924 році Лідія (Lidia Luzanovschi) отримує Гран-прі за скульптуру в бухареському Салоні, після чого дівчину відправляють на навчання в Париж, де вона займається в академії Гранд Шомьєр у А. Бурделя і О. Цадкіна. І столиця мистецтв причаровує настільки, що Лідія (Lydia Luzanowski, Luzanowsky, Luzanovski) назавжи пов'язує свою долю з Францією, де, попрощавшись з життям, буде похована у 1983 році.
lydia-luzanowski-couple.jpg                luzanowski_lydia-buste_de_femme~OM43b300~10015_20130220_20640_119.jpg       lydia-luzanowski-enfant-sur-un-cheval.jpg
 
     Хоча Лузановська виявила себе і як художник, в основному вона займалась скульптурою, виконуючи символічні фігури, бюсти, рельєфи з гіпсу, мармуру, теракоти, дерева та бронзи. Вона створила бюсти популярного на Заході російського письменника, друга її родини, І.С.Шмельова (єдиний прижиттєвий скульптурний портрет письменника, відтворений на обкладинці його книги «Світло вічне»), російського поета І.Новгород-Сіверського, декоративні медалі, фігури «Христос», «Мойсей», «Перемога розуму» та ін., стала автором барельєфу І.С. Шмельову на меморіальній дошці, встановленій у Москві на вулиці Мала Полянка,  будинок номер 7. Однією з найвідоміших її скульптур, від якої важко відвести погляд - така вона приваблива і мила, є "Спляча красуня". Кілька скульптур митця знаходиться у Музеї сучасного мистецтва та Центрі наукових досліджень у Парижі. У 1970-і роки Лідія Лузановська передала частину своїх робіт у Росію Державному Ермітажу та Музею образотворчих мистецтв. 
    Лузановська брала участь у реставрації об'єктів після війни, зокрема, релігійних. Відома її участь у реставрації каплиці в одому з французьких сіл (http://www.saintregnobert.com/2011/12/05/chapelle-des-baigneurs-%C3%A0-luc-sur-mer/). Будучи популярною за свого життя, вона часто виставлялась у різних салонах, серед яких: Незалежних (1927, 1930, 1933, 1937-1939, 1941-1959, 1965-1970), Осінній (1942), Тюїльрі, Вільного мистецтва (1957-1963), Клуб «France de Médaille» (1970). Як скульптор була нагороджена особливою нагородою "Prix de Crèce» від салону Вільного мистецтва (1960). Коли у Будинку французької думки у 1961 році проходила виставка «Російські художники Паризької школи»,  Лідія теж була серед її учасників. Мала і персональні виставки в таких паризьких галереях, як Billiet (1939), Bernheim (1949), Cimaise de Paris (статуетки з дерева, 1957), Altesse (1966).
     Народившись за  крок до осені (30 серпня), за  крок до нового століття (1899), ставши відомим французьким скульптором, Лідія Лузановська-Марінеску так і залишилась "за крок" до Одеси.  Хоча ні, можливо, що колись на одній з вулиць (чи то Лузанівській, чи то Марінеска) одного дня, блукаючи Одесою, раптом побачу пам'ятник Лідії Лузановській-Марінеску... Хто знає...