У всіх людей одна планета: українці на Тянь-Шані

П'ятниця, 20 вересня 2013 12:32 Автор  Володимир ПЕТРОВ
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

 Рівно 80 років тому в горах Центрального Тянь-Шаню в рамках II Міжнародного полярного року працювала Українська комплексна наукова експедиція.  

 З далекого Харкова, який був тоді столицею України, в льодовиковий район Тянь-Шаню вперше прибули вчені - фахівці найрізноманітніших галузей науки про Землю. Серед них були геологи Карякін і Корнільєв, геоморфологи Гордєєв і Нотарьов, гляціологи Демченко і Жавжаров, геоботаніки Котов і Щоткін, топографи Кюн і Кобилін, метеоролог Жуковський. 

Вчених супроводжували альпіністи Барков, Чемезов, Бєльців, Шиманський і Погребецький - перший підкорювач піку Хан-Тенгрі. 

Керував експедицією географ Ісаак Ландо.

   

Завдяки досвідченим місцевим провідникам, експедиції вдалося проникнути в тяжкодоступну "білу пляму" Тянь-Шаню - басейн річки Кою-Кап і нанести на карти її притоки і льодовики.

Тут ними був відкритий гірський хребет, що отримав ім'я Постишева, тодішнього партійного керівника України. Не були залишені без уваги й інші українські партійні керівники - іменами Петровського та Косіора були названі значні вершини у вивченому українцями районі.    

Дослідники вперше проникли в непрохідні каньйони Сари-Джазу, утворені скельними вертикалями, відшліфованими водами річки.  

  

"Ми відчуваємо себе в цій долині справжніми робінзонами, - писав у щоденнику Михайло Погребецький. - Адже тут ще ніколи не ступала нога людини. Ми перші! ..". Все життя Погребецького було присвячене горам.

Організатор альпінізму в Киргизії з 1929 року досліджував підступи до Хан-Тенгрі, а 11 вересня 1932 році троє сходжувачів - Погребецький, Тюрін і Зауберер - досягли вершини.     

В експедиції на Тянь-Шань за програмою II Міжнародного полярного року Михайло Погребецький виконував обов'язки керівника альпіністської групи. Його ім'я носять дві вершини Тянь-Шаню.    

Наукові матеріали, зібрані Української експедицією в 1933 році, були опубліковані у виданнях Академії наук і сьогодні залишаються актуальними.

Завдяки їм, географічна мапа поповнилася безліччю нових об'єктів, а названі їхніми іменами хребти, льодовики і гірські вершини пізніше зникли з радянських карт, тому що в роки репресій всі персоналії, " увічнені " експедицією, виявилися в числі ворогів народу.

Одесит Ісаак Ландо був довгожителем. У 2004-му відзначив своє сторіччя. Останні роки викладав географію в Пензенському університеті і писав вірші. І.І. Ландо написав близько 8 тисяч віршів, але видано всього три збірки — «У географической карты», «Пензенский край» та «Лицо смеющейся любви».

У всех людей одна планета,
И ветрам нет на ней границ,
Как нет границ потокам света
И перелетам диких птиц.
И нам беречь планету надо
Для тех, кто будет после нас.
А мы бездумно сыплем яды
И дом свой травим, не скупясь.
Текут отравленные воды
По руслам рек и под землей,
Дожди спадают с небосвода
Сернокислотною водой,
Леса свою теряют силу,
Уходит нежный запах лип,
Озера, ставшие могилой,
В себе хоронят стаи рыб.