В радянській практиці імена генеральних конструкторів були строго засекречені, патентів на їхні геніальні творіння не видавали, про їхню титанічну працю знало невелике оточення, а енциклопедії, довідники подавали скупу інформацію про них. Але хто скаже про колегу краще, аніж близькі друзі, однодумці.
Ігор Іванович Сікорський (25.05.1889, Київ - 26.10.1972, Істон, Конектикут, США)- всесвітньо відомий авіаконструктор, творець гелікоптерів, увійшов у світову історію авіації як автор перших у світовій практиці авіабудування багатомоторних літаків та гелікоптерів.
Цього дня 1913 року – відбувся перший політ літака Ігоря Сікорського, 4-моторного біплана «Ілля Муромець».
Згодом, під час Першої світової та громадянської воєн літак використовували як бомбардувальник (піднімав до 800 кг бомб) і розвідник. Всього було побудовано приблизно 79 „Муромців”.
Перед сном він, як завжди, побажав дружині «на добраніч», а вранці вона знайшла його зі складеними на грудях руками. Ігор Сікорський пішов із життя 26 жовтня 1972 року смертю праведника. Під час похорону всі побачили: високо в небі два літаки лишили слід – великий хрест, як знак, що небо приймає людину величезної духовності.
Українця з «крилатим» прізвищем, адже сікорка - Porus major, синиця- коник, небо кликало у високість змалку. Ігор Сікорський народився у Києві на вул. Ярославів Вал № 15, був п’ятою дитиною професора психології Київського університету Івана Олексійовича та його дружини лікаря Марії Степанівни Темрюк-Черкасової. Сікорські мали трьох дочок і сина (загинув у першу світову, його корабель торпедували німці). Лікарі пропонували перервати вагітність, але мати відмовилася – й народила свою найталановитішу дитину. Батько вийшов із багатодітної родини сільського священика, став визнаним психіатром. Авторитет Івана Сікорського у науковому світі був величезним. Його називали кумиром освіченого Києва. У всіх на устах була стаття психіатра із спеціальним аналізом твору Гаршина “Червона квітка”, у якій учений передбачив смерть письменника. Іван Сікорський проаналізував 14 видів сміху на картині Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”. У своєму будинку Іван Сікорський відкрив перший у Росії інститут для розумово відсталих дітей.
Ігор навчався у 1-й київській гімназії. Одинадцятилітнім хлопчик побачив чудернацький сон, наче летить він на повітряному кораблі. Пізніше конструктор згадував, що сон до найменших дрібниць здійснився через 30 років. Після гімназії 14-літній підліток подався у світи: навчання у морському корпусі Петербурга, потім у Парижі в школі Делане. У 1907 році вступив до Київського політехнічного інституту, в якому був перший у Росії авіагурток. Удома робив зі звичайних віконних планок модельки і запускав їх у небо. Сікорський вступає до школи піонера авіації Фердінанда Фербера, який радить Ігореві зосередитися на аероплані. Проте ідея ґвинтокрилої машини не давала спокою молодому конструкторові. Першим авіазаводом Сікорського стала альтанка в саду батьківського будинку. Після цього Сікорський-молодший, Федір Билинкін та Василь Йордан створили конструкторський студентський колектив, що 1909 р. перетворився на авіаційний центр. На Куренівці (нинішня Оболонь) хлопці у складчину купили поле, на якому проводили польоти. У липні 1909 року Сікорський змайстрував два перші в Росії вертольоти, що змогли подолати власну вагу та піднятися у небо. Довелося відкласти роботи над гелікоптером і зайнятися створенням аероплана. у сарайчику, що пишно величався ангаром, Сікорський разом із сином купця Билинкіна Федором прихопилися до роботи. До майстерні пристали студенти Георгій Адлер, Костянтин Ергант, Анатолій Серебряков, механік Володимир Панасюк, юний Олександр Карпека - син цукрозаводчика гімназистом став автором чотирьох вдалих авіаконструкцій.
Створений зимою 1910 року біплан BіS-1 мав низькопотужний двигун і не зміг злетіти. 3 червня Ігор Сікорський на своєму BіS-2 пролетів близько 200 метрів, це був третій у імперії літак після Кудашева та Геккеля вітчизняної конструкції. Але чорна смуга охопила досліди: розбився BіS-2, така ж доля спіткала S-3, S-4. У відчаї Ігор вирішив “зав’язати” з авіацією, але батько і сестра Ольга не дали опустити руки. Навесні 1911 року на своєму п’ятому літаку S-5 Сікорський склав екзамен на звання пілота й поставив чотири всеросійські рекорди, здійснив показові польоти та польоти з пасажирами. Та у жовтні мало не загинув: до паливної системи літака потрапив комар, припинилася подача бензину й аероплан розбився в друзки.
1912 рік приніс ряд перемог: на тримісному літаку S-6 із потужним двигуном Сікорський встановив світовий рекорд швидкості; підняв у повітря двох пасажирів. На Міжнародній виставці повітроплавання у 1912 році у Москві S-6А одержав Велику золоту медаль. Двадцятитрирічному винахіднику без вищої освіти, тільки з дипломом льотчика киянин Михайло Шидловський пропонує посаду генерального конструктора в Повітроплавному відділенні Російсько-Балтійського вагонного заводу „Руссо-Балт”. Цього ж року конструктор започаткував російську морську авіацію, поставив літаки на поплавки, він спроектував перший російський літак, проданий за кордон; перший спеціально спроектований навчальний літак, першу серійну машину. Три літаки конструкції Сікорського стали переможцями на міжнародних конкурсах військових аеропланів. У березні 1913 року був побудований перший у світі чотиримоторний гігант S-9 “Гранд” – прообраз усіх пасажирських авіалайнерів, важких бомбардувальників та транспортних літаків. Чотиритонний літак вміщував у салоні чотири крісла, диван і навіть туалет, чим привернув увагу Миколи ІІ (з цього часу цар називався другом Сік орського).
У травні тринадцятого року велетенський біплан із чотирма двигунами злетів у небо. Небачений корабель, який назвали „Руський витязь”, одразу вивів країну на передові позиції – у створенні важких літаків Росія випередила всі держави світу. На „Руському витязі” Сікорський встановив серію світових рекордів з вантажопідйомності літаків і тривалості польотів. 10 травня 1913 року вперше піднявся у повітря “Великий балтієць”. У серпні того ж тринадцятого року Сікорський працює над новим чотиримоторним літаком „Ілля Муромець”. 12 лютого наступного року киянин започаткував еру багатомоторної авіації своїм «Іллею Муромцем» (S-22), на якому вперше піднявся із 16 пасажирами. Літак мав світло, тепло, туалет і навіть оглядовий майданчик. На цій машині він поставив серію світових рекордів, за що уряд нагородив 25-літнього авіатора орденом Св. Володимира ІV ступеня ( українцеві зробили виняток, бо цим орденом відзначали тих, хто мав не менше 5 нагород) ... дипломом інженера Петербурзького політехнічного інституту.. Повітряні кораблі цього класу, обладнані під важкі бомбардувальники, під час Першої світової війни наводили жах на ворогів. На літакові «ІМ-Б Київський» Сікорський здійснив переліт Петербург-Київ-Петербург із приземленням у Орші.
З початком першої світової S-22 став бомбардувальником і дальнім розвідником, а Михайло Шидловський - першим авіаційним генералом царської Росії. Всього було створено 85 “Муромців”, з яких тільки один німцям удалося збити. У січні 1915 року Сікорський сконструював літак - винищувач.
Ігор Сікорський - людина виняткової делікатності, спокійний, лагідний. Він був так захоплений творчими думками, що не мав часу на «політичні розбори». Залишивши дружину з маленькою Тетянкою на батьків, конструктор подався на еміграційні Сахари. Спочатку 1918 року - Франція, потім з 30 березня 1919 - Америка, і полуда швидко спала з його очей. Американці, яким він розповідав про літаки, тільки знизували плечима і ввічливо виставляли за двері ще одного дивакуватого емігранта. Недосконале знання мови, відсутність коштів заставили стати заробітчанином: викладав математику по 20 центів за урок у вечірній школі для росіян. Сікорський переїхав з готелю до маленької кімнатки і пильно стежив, щоб витрачати не більше вісімдесяти центів за день. Згодом до нього приїхали сестри Ольга, Олена, привезли Тетянку (дружина захопилася комуністичними ідеями і залишила йому на виховання доньку, емігрувати вона відмовилася).
У Сікорського не вистачало грошей навіть на їжу, а він мріяв про повітряний корабель, який перетне Атлантику і Тихий океан. Навесні 1923 року композитор Сергій Рахманінов дав конструкторові 5 тисяч доларів, менш ніж за два місяці, за підпискою на акції сумнівного на той час підприємства, російська еміграція зібрала десять тисяч доларів. На які було започатковано на острові Лонг – Айленд фірму з гучною назвою: «Сікорскі аероінженірінг корпорейшн». Правда, “завод” містився в сарайчині, КБ - у курнику, та й деталі здобували на смітнику (використовували старі ліжка), але у травні 1924 року американці здивовано оглядали досконалу модель S-29, яка одразу одержала світове визнання. Майже через рік перший американський літак Сікорського S-29A викотили з ангара. Мастило для двигунів авіатори придбали на останні центи. Перевезення піаніно виявилося чудовою рекламою і Сікорським зацікавилися… контрабандисти. Вони першими оцінили перевагу авіатранспорту, для якого в той час фактично не існувало кордонів. У СРСР з цього приводу були неприємно вражені: праці “авіаційного білогвардійця” було заборонено, його ідеї, ім’я піддано анафемі.
Тоді ж Сікорський узяв другий шлюб із українкою Єлизаветою Семіон. Один за одним благословилося їм четверо синів.
Сікорський почав виснажливу боротьбу за ринок. Конструктор наважився на ризик: його новий план – будувати літаки-амфібії. Через 5 років прийшов тріумф: авіакомпанія «Пан Америка» зробила ставку на літак-амфібію S-38. Цей літак разом із S-29 А постійно виконує рейсові пасажирські перевезення Центральною та Південною Америкою. Незабаром кількість замовлень на літаки Сікорського перевищила можливості виробництва. І в штаті Коннектикут у Стратфорді збудували новий завод, оснащений за останніми досягненнями техніки. Тридцять першого року там народився літак, аналогів якому не було в світі – багатомісна пасажирська амфібія S-40. Славетний S-42 був розрахований на перельоти через Тихий та Атлантичний океани, на ньому Сікорський встановив десять світових рекордів та зробив США авіа країною № 1.
Новим іспитом став тисяча дев’ятсот тридцять восьмий рік. Попит на амфібії почав падати – їх витісняли більш економічні на той час звичайні літаки. Ігор Сікорський знову почав з нуля: він повернувся до мрії юності - гелікоптера. Перший американський вертоліт Сікорського було складено тридцять дев’ятого року. Офіційно його назвали «Воут-Сікорський», або VS-300. А неофіційно, за численні зміни в конструкції, незграбний вигляд та неслухняність, – охрестили „Ігоревим жахом”. Проте гелікоптер під час показу комісії нерухомо зависав над головами і приземлявся точно в те місце, звідки злітав. Коли машина акуратно підчепила сумку з сирими яйцями, а потім, не розбивши жодного, поставила її на землю – англійський спостерігач вигукнув: я зараз же зв’яжуся з моїм урядом для переговорів про експорт. 14 вересня 1939 року 50-літній конструктор підняв у повітря вертоліт одноґвинтової системи VS-300, на борту якого особисто встановив ще один світовий рекорд з тривалості польоту – 6 травня 1941 року протримався в повітрі 1 годину 32 хвилини та 26 секунд. Понад 90% вертольотів світу створено за класичною схемою Сікорського. З 1943 року серійним виробництвом цієї машини зайнявся Генрі Форд. Винахід геніального українця ліг в основу всіх наступних моделей ґвинтокрилів.
У 1942 році був створений двомісний S-47, він був єдиним гелікоптером антигітлерівської коаліції, який використовували в бойових діях Другої світової. Сам Сікорський вважав основним призначенням S-47 – рятування людей. Так, під час війни у Кореї санітарно-рятувальні гелікоптери врятували понад 10 тисяч людей. Машини Сікорського евакуювали солдатів з-під носа противника, і бійці прозвали їх ґвинтокрилими Янголами. Пізніше машини Сікорського стали основою найпотужнішої в світі системи порятунку, а конструктор навіть заснував винагороду за рятування життя.
П’ятдесяті роки стали переломними в житті конструктора та його фірми: нарешті вони почали отримувати величезні замовлення. А вже в шістдесятих легше було перерахувати країни, де не експлуатувалися вертольоти Сікорського. Дві машини колишнього співвітчизника навіть потрапили до Радянського Союзу. У СРСР вертольоти Сікорського розібрали в лабораторіях для вивчення – і... більше ніколи не згадували про них, як не згадували нічого, що нагадувало про конструктора.
Після війни з’явився турбінний гелікоптер R-4, що неодноразово використовувався американцями у військових операціях; літаючі крани. Легкий S-52 першим у світі виконав фігури вищого пілотажу. 1967 року на гелікоптері S-61 було здійснено переліт через Атлантичний океан, 1970 - на S-65 виконано переліт через Тихий океан із дозаправкою у повітрі. Піком удачі був літак “Геркулес” /S-135/ і потужний роботяга-транспортник /середня вага вантажів - 20 т./, і військова машина в Ізраїлі, Великобританії. У 1958 році, коли серійне виробництво S-58 досягло 400 машин на рік, Ігор Сікорський пішов на пенсію. Але не припиняв займатися винахідницькою діяльністю. Одне з його останніх творінь мало ім’я старшої сестри та першої коханої “Оlga”. Цей ґвинтокрил, уже після смерті великого вченого, долучився до побудови антени компанії CN Tower в Торонто. Гелікоптер підняв і допоміг з’єднати 44 частини антени загальною висотою 553 метри. Будова була знесена до Книги рекордів Гіннесса, а 1996 року включена до сімки найвизначніших інженерних звершень світу. За 83 роки життя “Містер Вертоліт” розробив 78 типів літальних апаратів.
Його ім’я у США включено до Національного залу Слави винахідників разом із іменами Едісона, Фермі, братів Райтів, Пастера. Почесна медаль Джона Фріца “За науково-технічні досягнення в галузі фундаментальних та прикладних наук” в авіації була присуджена тільки двом людям – Ігореві Сікорському та Орвілу Райту.
14 травня 2008 року на території Київського політехнічного постав пам’ятник романтику неба.
Пам'ятник Сікорському Ігорю Івановичу. Встановлено на майданчику біля колишнього ангару, а нині відділу історії авіації і космонавтики Державного Політехнічного Музею. Скульптор М.О. Олійник.
На постаменті вибито: Сікорський Ігор Іванович "... Знімаю капелюха перед Альма-Матер, яка підготувала мене до підкорення неба".
Конструктору перших літаків, вертольотів, студенту КПІ 1907-1911 років від київських політехніків.
Ганна Черкаська
м. Запоріжжя
джерело: incognita.day
