Українці моляться. Українці протестують. Українці думають. Українці пишуть.
Слово від Людмили Яцури.
Обрала я тебе, Любове,
Твій білий сніг, твій маку цвіт,
Джерельночисте слово мови,
Вишневий сад, красивий рід.
Пр.Летять ключами-журавлями
Літа із щастя і журби
Мене назавжди повінчали
Калини гілочки й верби.
З тобою я, моя Надіє,
Щоб розтопити лід в серцях,
З тобою, щоб здійснити мрію
Схід сонця бачити в житах.
В мені живе безмежна Віра,
В ній милосердя є зерно,
Дає вона для злету крила,
Де щирість, святість і добро.
Із вами разом я довіку,
Тепло своє дарую знов!..
Живе хай Віра і Надія,
Хай віддана живе Любов!
***
Сила духу твого, Надіє,
Це – незламності світла зоря!
Той живий, в кого світла є мрія,
В кого честю омите ім’я.
Той, хто стане за правду в двобої,
Україні підставить плече,
Простотою святі герої,
Навіть погляд нищить мечем.
І коли купина непогасна
Україною знов пломенить,
Це Жінки-Українки прекрасні
Своїм світлом наповнюють мить.
***
Ти знаєш, що Надія не вмирає,
Ніколи не затьмарить темінь світло,
А ти є промінь України, знаєш,
Тому й земля з тобою квітне.
Не думай, що тебе, як в клітці птаха
Тримають. То вони бояться,
Бо скоро вже самі зазнають краху,
За всі діяння їм сповна воздасться.
Твій дух нескорений і сильний,
Як та стріла в серця ворожі,
Нехай впадуть у прірву війни,
А ти живи, ми ж на сторожі.
І хто ще не затямив досі,
Й за хмарами плекає мрії,
Хай знає, Сонце губить роси.
І ти, благаю, будь, Надіє!
***
Рук тепло я тобі подарую,
Долі промені веселкові,
Нехай зцілюють руки і слово
У житті із добра і любові.
Надсилаю із променем чистим
Я свою материнську молитву.
Я з тобою. Яка там відстань?
Ти не знатимеш більше лиха.
Подивись! Голуб білий у небі,
України це світла мрія
І триматися з Вірою треба,
Ти – Вкраїни жива Надія.
Неспроста ти тут народилася,
Знаєш Місію ти свою,
Батьківщині своїй знадобилася,
Світлий воїне в грізнім бою.
Нам добром посміхнеться доля,
Хлібом-сіллю тебе зустрінемо,
Іще знай, разом душу загоїмо
Із любов’ю у мирі, із вірою.
Людмила Яцура
