18 жовтня

П'ятниця, 18 жовтня 2013 04:21 Автор 
Оцініть матеріал!
(4 голосів)
      

   18 жовтня 1912 р. у місті Тобольську, яке відоме українцям тим, що тут народився фізик, один із винахідників телебачення, Борис Павлович Грабовський, син українського поета Павла Грабовського, а також тим, що Тобольськ був  місцем заслання для багатьох славетних українців (варто згадати хоча б: кошового отамана Війська Запорозького Низового Івана Сірка, також брата Данила Нечая, зятя Богдана Хмельницького, посла у Криму, полковника білоруського Івана Нечая; українського гетьмана Івана Самойловича, останнього військового суддю запорозьких козаків Павла Головатого, українського національного героя, керівника повстанського руху  проти національного і соціального гніту Устима Кармелюка, полковника білоцерківського (фастівського), керівника національно-визвольної боротьби українського народу проти польської влади у Правобережній Україні в кінці XVII-го на початку XVIIIстоліть Семена Палія, поета-лірика, публіциста,  перекладача Павла Грабовського), народилась майбутня художниця, поет, частина життя якої пов'язана з Києвом,  місцем її останнього спочинку у 1986 році, Филипович Таїсія Павлівна, пізніше Жаспар-Филипович або просто Жаспар.

-219x300.jpg

(Портрет Павла Тичини роботи Таїсії Жаспар)

Батько Таїсії, штурман дальнього плавання, вивіз родину на баркасі в Китай, проте там був убитий співвітчизником. У студії А. Є. Степанова у Харбіні дівчина отримує початкову художню освіту. У 18 років вона виходить заміж за емігранта Юрія Хом'якова, з яким у цьому ж, 1930-у, виїжджає  у Шанхай, де починає займаєтись мистецтвом і давати уроки образотворчого мистецтва китайським дівчатам. Чоловік Таїсії надміру випиває - і через півтора року шлюб розпадається. Жінка звертається у радянське посольство, проте гарантій їй не дають, тому вона вирішує відкласти повернення на батьківщину на пізніше. У 1936 році у консульському відділенні французької концесії художниця знайомиться з французьким дипломатом, директором цього відділення,  Андре Стефаном Жаспаром,  кузеном Шарля де Голя, і через рік виходить за нього заміж. "... Мій чоловік дав мені гарно забезпечене життя і можливість займатися улюбленою справою - живописом, малюванням. Він був моїм великим другом. Для моєї родини він зробив дуже багато: дав можливість моїй сестрі вивчити метод створення дитячих моделей і придбав для неї салон дитячих суконь. Він забезпечив догляд та лікування моєї матері, якого вона так потребувала" (Таїсія Жаспар). З 1938 року молода жінка відвідує уроки живопису у мініатюриста і портретиста А.А.Єфімова, згодом продовжує навчання у М.А.Кичигина і В.С.Подгурського ( 1940-45 ). З 1939 року бере активну участь у шанхайських художніх виставках. Великих успіхів домоглася у жанрі портрета.

     За словами очевидців, на той час її чоловік живе у справжньому палаці, наповненому розкішними речами, де відбуваються прийоми та забави художників, письменників, музикантів.У 1939 році разом з Андре Таїсія проводить відпустку в Європі,  після якої подружжя повертається у Шанхай . У 1940 році  спільно з К. К. Клуге вона  виставляється у приміщенні Французького клубу Шанхаю. Проте  Таїсія Жаспар, познайомившись з  місцевим Бендером, волоцюгою за жінками, серцеїдом, поетом та прозаїком Міфою Волиним (Михайлом Миколайовичем Володченком (1914-1997)), який у Шанхаї відкрив школу йоги (у 1949 р. виїхав до Австралії), закохалась у нього. Вона спонсорувала Міфу і обдаровувала найкращим одягом з гардеробу свого чоловіка. Пишуть, що сам Жаспар не носив таких гарних краваток, як Міфа. Зі свого "героя" писала вона десятки картин, навіть зобразила його в образі святого апостола І. Євангеліста на іконі для католицької церкви східного обряду. "На вечорах у Таїсії Павлівни він (Міфа) читав м'яким , але чоловічим голосом свої гарні вірші і викликав симпатії всіх присутніх, особливо дам. Не дивно, що художник і тонка натура, Таїсія Павлівна зробила Мішу своїм обранцем. Вона писала його портрети у різних поворотах обличчя і фігури, готова була просто милуватися ним і, мабуть, шукати взаємного почуття . А він ? «У чому істинний був геній , що знав він твердіше, ніж усі науки » ... Monsieur Jaspar , будучи значно старший за дружину і, отже, досвідченіший від неї, розумів , але не заохочував її захоплення... він ділився зі мною своїм переживанням , але нічого не робив , щоб не засмучувати улюблену подругу (В.А.Слободчиков.  http://www.dordopolo.ru/product385.html ).У 1942-му році художниця залишається одна - після передачі французької концесії китайському уряду кузен де Голя виїжджає в Париж, залишивши дружину з її коханцем.

   Після прочитання поеми Маргарити Алігер про Зою Космодем'янську художниця пише портрет героїні, який виставляється у будівлі асоціації радянських жінок у Шанхаї, а прибулий до Китаю з Москви консул товариш Суздалєв визнає за необхідне відправити картину в СРСР.  Картину " Зоя " експонують ​​у Центральному музеї Радянської Армії. У 1947-1948 роках Таїсія їде до чоловіка у Францію. На кораблі художниця дізнається, що репатріанти можуть повертатись у СРСР. "Союзом , який фактично і в очі  не бачила , вона була зачарована не менше, аніж Герберт Уеллс або ж Бернард Шоу. "... Франція , незважаючи на всі мої симпатії до неї , незважаючи на моє забезпечене життя, була чужою . Я усвідомлювала, що вирішити питання необхідно відразу : це була єдина можливість виїхати на Батьківщину. Що стосується мого чоловіка , то розрив з ним був для мене ударом. Він дуже любив мене і повинен був відчувати почуття скривдженого несправедливістю і невдячністю. У той же час у своїх переконаннях він був дуже одностороннім. Його друзі та рідні були явно недоброзичливо налаштовані по відношенню до Радянського Союзу ... " (http://www.segodnya.ua/oldarchive/bfa77470b05f1d86c225665c00490932.html). 8 місяців тривала поїздка до Європи. У Парижі жінка розлучається з чоловіком.  Якийсь час навчається в академії Гранд Шом'єр  і бере участь у роботі об'єднання художників " Ательє" (1942).       Критикам  подобались її портрети, виконані сангиною, а також живописні роботи пастеллю та олією ( "Вуличний упорядник листів" , "Портрет мадам А. Г.", копія роботи " Автопортрет Франса Хальса ", "Портрет мадам Косман ", портрети генерала де Голля , професора В.Шевельова (на мій жаль, знайти цей портрет мені не вдалось) , серія дитячих портретів)(http://www.artrz.ru/menu/1804681482/1804887112.html ).

   Існує думка, що Таїсію вислали з Франції і заборонили в'їзд. Це дає привід деяким джерелам пов'язувати Т. Жаспар з розвідкою. До речі, французьку, італійську, англійську та китайську Таїсія знала досконало. Цікаво, що художниця Наталія Васильєва у листі до батька  пише, що Таїсія Жаспар виходила заміж і у Китаї, і у Франції, і в Англії (?), і в Італії (?) (http://www.na-vasilieva.ru/blog/taisija_zhaspar_i_natalja_vasileva/2013-08-14-813). З Франції художниця їде знову у Китай, звідки у 1952 році репатріюється у СРСР та живе у Києві.

3a3569917c18.jpg

    У Радянському Союзі Таїсія продовжувала писати портрети, ілюструвати книги, заробляючи на хліб викладанням англійської мови. Виїжджала кілька разів в Італію, її виставки відбувалися в Сицилії (1958, 1964, 1966, 1968). Про Сицилію Таїсія залишила  книгу оповідань для дітей   "Апельсиновий сад", яка була видана у Києві в 1965 році з авторськими ілюстраціями, а також у видавництві "Дитяча література" в Москві у той самий час  (http://books.google.com.ua/books/about/Апельсиновый_сад.html?id=XighAQAAIAAJ&redir_esc=y). Створила кілька серій графічних робіт (" Діти Сицилії ", " Наймити і господарі " ( 1958-65 )) . В українській столиці  знову виходить заміж, її обранцем стає художник Костянтин Крилов. 

  1917307880.jpg

       Ін оді життя складається зовсім несподівано - популярність Таїсії Жаспар принесла не її неординарна доля, не її творчість, не листування з визначними людьми Франції, включаючи королівську родину, а колекція Андре Стефана Жаспара, її чоловіка, прекрасної людини і друга, який 20 років служив у Китаї (1928-1948). Збірка  налічує понад 350 робіт китайського класичного живопису на сувоях. Ці роботи були передані в дар (частково продані) Національному музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків на початку 60-х років, кожен відвідувач музею має можливість ці безцінні роботи побачити.  

images.jpg

 

Детальніше в цій категорії: « 11 жовтня 21 жовтня – День дідів »