Норвезька україночка зі школи "Еллісів" написала вірша про Україну в серці

П'ятниця, 04 січня 2019 09:29 Автор  Стожари Опубліковано в Дитяча кімната Прочитано 1109 разів
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Культурна референтура ОУН проводить конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича. Цього разу на адресу конкурса надійшов твір юної, 13-річної українки з Норвегії Юлії Богдани Клепп, учениці Української суботньої школи «Еллісів», м. Осло, Норвегія.

З листа Юлії до оргкомітету Конкурсу:

«Доброго дня! Мене звати Юлія Богдана. Мені 13 років. Я народилася і живу в місті Осло.  Це в Норвегії. Моя перша мова – норвезька,  я вільно розмовляю англійською мовою, а ще в школі я вивчаю французьку мову.  Але я також українка, тому я ходжу щосуботи вивчати українську мову до Української cуботньої школи «Еллісів».  Я граю вже багато років на скрипці і на фортепіано. Я дуже люблю читати книжки і писати. Можливо, я стану письменницею та скрипалькою, - повідомляє інформаційний портал української діаспори "Стожари" з посиланням на КР ОУН.

В українській школі ми вивчаємо українську мову, а ще історію, культуру і традиції нашого народу. Кожного року в нас у школі проводять урок пам’яті жертв Голодомору в Україні. Тоді нам усім стає дуже сумно, ми думаємо про тих дорослих та дітей, які загинули. Ця тема мене дуже хвилює, я завжди переживаю.  Я люблю слухати «Мелодію» композитора Скорика, тож мені й захотілося заграти її на скрипці. Я чую там багато сумних нот, це біль українського народу, це його сльози.  А ще я уявляла  тих діток, які просили їсти під час Голодомору, у яких не було навіть хлібчика.  Мені здається, що скрипка справді плаче, коли грає «Мелодію». Ось про це мої рядки, які підказала мені скрипка.  Це наш із  нею вірш. А мама трошки допомогла нам підібрати правильні слова, бо ми дуже хвилювалися.

Цього року я вперше побувала у Львові. Я дізналася багато нового про історію України. мене дуже зацікавила історія УПА, ми купили книжки, сувеніри, також побували в «Криївці».  Я дуже пишалася, що я знала, як треба відповісти, коли при вході мені сказали «Слава Україні!». Я сама правильно відповіла «Героям Слава!».  Тепер я буду  розповідати про УПА та українських героїв у своїй норвезькій школі.

Слава Україні! Героям Слава!

З повагою,
Юлія Богдана

***
Не знаю, плачу я чи віоліна,
Зливаюсь з нею я в одне на мить,
Я народилась вдалині від України,
Але чомусь вона мені болить.

Норвезька скрипка гра, а з неї лине
Говерли оксамит й Дніпра блакить.
Я Скандинавської землі дитина,
Чому ж Вкраїна так мені болить?

Чи то маленьке серце відчуває
Історію, яка була давно,
Голодомор мені в душі палає,
Смертельний біль, і сльози, і зерно.

Я бачу, коли скрипка моя грає,
Як наяву, голодних тих людей,
Колоссячко, що дівчинка тримає
І притискає до своїх грудей.

Я граю, й туга та пшенична
Так обгортає, що бракує слів,
Як déjà vu, як пам’ять генетична,
Дійшла до мене з глибини віків.

Швидким вібрато плаче віоліна
Чи то вже я…  й рука моя тремтить.
Я маю в серці Маму-Україну,
І ось тому вона мені болить.

©Julia Bogdana Klepp
Листопад 2018.