Остання новина в газеті мені вибила грунт з-під ніг: 15-ти річну дівчину Фабяну Луцці з Калабрії зарізав і спалив 17-ти річний коханий хлопець.Насильство над жінками в світі досягло вершини:лише в Італії за минулий рік вбито 124 жінки,а це чиїсь кохані,матері,дружини.58 жінок жорстоко вбито вже цього року.
Не краща картина і в Україні...та й, зрештою,в цілому світі...
Що ж робиться з чоловічим родом???? Куди ж поділися елегантні,
виховані джентельмени,які прославляли жінку, цілували їй руку і здалеку схиляли голови перед її величністю???Невже це було лише в книжках і як жорстоко наказує природа жінку за любов,надію і сподівання на краще???
Колись моя бабуся казала,коли родяться частіше хлопці,ніж дівчата- бути війні і насильству.Так воно ,мабуть, і є...
В повоєнний перод жінкам самим прийшлося виховувати і ростити дітей,бо багато стали вдовами.Вони змушені були виконувати чоловічу і жіночу роботи.Мабуть тому у 70-х роках жінки почали одягати штани.Я пам»ятаю той час і в школу приходити в штанах дівчині ,чи вчительці було заборонено.Але час брав своє...
Перестали чоловіки дбати про свою сім»ю,як колись.Жінка змушена йти до роботи і потім впрягатися в домашнє господарство.
Відомо всім,що в різні часи з-поміж хороших людей завжди знаходилися лінтяї,хулігани,алкоголіки,злодії,вбивці,маньяки.Але інформація про них не висвітлювалася так часто і швидко, як сьогодні.
То ж звідки ця агресивність і ненависть в чоловіків до жінок???
Сьогодні він клянеться їй у коханні,а завтра запихає з ненавистю у спину ножа.Де ж дівається ця велика любов і чи вона взагалі була?
Невже слово знецінилося і перестало бути тим вагомим інструментом спілкування,з»ясовування взаємин з розумом і серцем.Давайте ж проаналізуєм причини,які призводять до звірячого ставлення чоловіка до жінки.
Як люди женяться...чи вміють любити і шанувати...звідки беруться ці почуття і на чому проростає коріння сімейного щастя.
Кажуть,коли хочеш пізнати насправді нареченого-спитай у нього про батьків.Його відповідь дасть багато чого зрозуміти,в якій обстановці він виріс,як він ставиться до матері,так і буде ставитися до тебе.
Все починається з зачаття.Дитина ,народжена без любові і бажання,випадково,приходить на світ недолюбленою і нервовою.Дитина, зачата в нетверезому стані ,вже розвивається на зрушеній енергії добра і зла.Сімейно-моральна і психологічна обстановка між подружжям,рідними пад час вагітності також визначають стан розвитку нервової системи дитини.Взаємини в сім»ї є еталоном,моделлю поведінки дитини в майбутньому.Якщо дитина не чує слова любові,не бачить ласки чи поцілунків-ЯК вона зрозуміє ЯК треба любити,ЯК треба поважати маму чи сестру.Коли я працювала в школі,то часто виступала перед батьками.Після моїх виступів,які затягувалися до півночі,багато матерів плакали і казали,що ніхто їм такого ніколи не казав.Що дійсно вони не знають, як говорити з дитиною і що вимагати.Все зводиться до повчань, крику і сліз.Що їм не вистачає часу любити дитину і т.д. То назріває питання:Чи можливо сьогодні виховати правильно дитину?Чи завжди мати формує синову поведінку,як належить?Чому так багато сьогодні «маминих»синочків?Чому чоловіки сьогодні так легко віддають в жіночі руки свої чоловічі обов»язки і де поділася батьківська любов????
Питань більше,ніж відповідей.Багато воєн на землі спричинило ріст нової генерації чоловіків і синів все в житті вирішувати кулаками і насильством,вбивством чи тероризмом.Недарма кажуть,що «риба псується з голови»- варто лише подивитися,як ведуть себе депутати Верховної Ради України.Ланцюжок такого виховання тягнеться вниз до інших сфер суспільного життя і торкається кожної сім»ї...де телебачення,відео,інтернет роблять свою чорну справу у виховання і розвитку дітей.Недосконала система виховання в школах тут не поможе.З чого ж почати виховання сина вдома?..З перших місяців життя дитина бачить більше маму ,ніж батька.Я вже не кажу про тих дітей,яку народжуються випадково і без сім»ї.В образному розумінні це те саме,що посадити квітку в грунт,чи пісок.Та часто в газетах проскакує інформація,що вбивця з нормальної сім»ї.Чи ще гірше,коли мати в суді захищає сина-гвалтівника.Кажуть, «нема диму без вогню».Як часто ми скриваємо справжні свої стосунки з дітьми.Одним соромно про це розказувати ,другі не хочуть «виносити сміття з хати».А треба...ой як треба,поки ще не пізно.рік за роком таке мовчання переростає в біль і страждання і «шило вилазить з мішка»...
В ютубе знайшла одне відео,де син-студент з Вінниці розмовляє з мамою,яка працює в Італії.Я була шокована-знайдіть це відео і обов»язково подивіться!!! В мене нема слів навіть коментувати цей випадок.Боляче за матір...
Сьогодні життя прийшло таке,що батько,який вартий називатися батьком працює днями і тижнями,щоб забезпечити свою сім»ю всім необхідним,якщо не на заробітках.Тому все виховання дитини і відповідальність лягає на плечі жінки,яка часто переносить свою любов з чоловіка на дитину,особливо якщо це син.Чим викликає надмірну опіку над сином,компенсуючи відсутність батька,чоловіка.Часто відсторонює сина від домашніх обов»язків і проблем,забираючи у нього свободу вибору у майбутньому житті.Просто «прив»язує» своєю турботою і любов»ю сина до себе,не бачучи в ньому дорослого помічника і не формуючи чоловічі риси характеру,не допускає до самостійного вибору і самореалізації.Мало матерів сьогодні здатні готувати синів до майбутнього сімейного життя.Материнський егоїзм не відкладає в довгий ящик поцілунків для сина,не встановлює правил поведінки вдома і при гостях,не навчає готувати їсти,чи прибирати в хаті.Все робить сама з словами:»ти тільки вчися,а я все зроблю...».
Та відомо,що легко приходить-то не цінується.Дитина має не раз помилитися,щоб зрозуміти істину.Не можна тримати сина в домашньому «акваріумі»,захищаючи від всього і всіх.Є багато розумних,розвиваючих книжок,історій,які треба читати і обговорювати разом.І чим раніше це увійде в привичку,тим щиріші стосунки буть у матері і дитини.Часто материнська сліпа любов забирає силу волі у пізнанні нового у житті:»там не йди,це не роби,я з тобою...» Замість характеру в синів розвивається «безхребетність»,як кажуть «ні риба,ні мя»со».Саме тому сьогодні часто ми бачимо синів до 40-50 років,які живуть з мамою.Які не можуть женитися,бо мамі не до вподоби.А коли і женяться ,то мати зробить все,щоб син розвівся.Мамині синочки сьогодні в моді.
Їм же так зручно і дешево,не треба напрягатися,чогось добиватися...мама зробить все можливе ,щоб догодити дитяті.
Але в дорослому житті ролі міняються.Вже син покрикує на маму,а як не дає гроші з пенсії- то й штурхана одержить.Так і починається деградація нереалізованої в житті особистості.Про яку повагу і любов тут можна говорити.
Матерям слід пам»ятати,що дитина не є їхньою власністю,»в кожного своя доля і свій шлях широкий»-як писав Т.Г.Шевченко.Материнський обов»язок виховати і виростити дитину,розвинути її таланти,які мають стати її покликанням у житті і навчити любити і поважати людей,навчити працювати і легко адаптовуватись до різних обставин в житті.Не пускати страхи в своє життя,бо вони є головним гальмом в русі вперед.
І,зрештою,мати сама повинна постійно вчитися,слідкувати за собою і своїм здоров»ям-бути прикладом для своїх дітей не на словах,а на ділі.
Дорогі матері! Я бажаю вам знаходити в міру час зігрівати своїх дітей,не обпікаючи їхні крила,бо світити може лише той,хто носить сонце у собі...
Руслана Кореновська-Марич-психолог.Італія