×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 2112

Князівський подарунок Рівному. Оранжерея.

Середа, 26 жовтня 2016 12:47 Автор  Опубліковано в Віра
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Якщо уважно придивитися до фасаду будинку за номером 17 на вулиці Драгоманова, де нині розміщується турагенція “Клеопатра”, то ніби нічого незвичайного й немає. Окрім хіба що оригінального карнизу угорі, під дахом.  Але, якщо подивитися на будинок з двору, то можна побачити і карниз, і колони із виліпленими завитками, що вирізняє будівлю з-поміж інших старовинних споруд Рівного. Цей будинок — колишня паркова оранжерея родового маєтку князів Любомирських, який колись розміщувався у районі нинішніх стадіону “Авангард” та “Лебединки”. 

За майже 200-річну історію цей будинок служив і князівським забаганкам, знав і  бурсаків-гімназистів, і їхніх вчителів, і видатних особистостей. 

Споруда на Драгоманова, 17 — одна із найстаріших у місті, що дійшла до наших часів, хоча й у дещо видозміненому вигляді. Приблизний вік будинку — 200 років. Хоча може виявитися, що й трохи більше. У Рівному не так багато будинків з минулого, які ще не зруйнував час або рука горе-реконструкторів. Він один із тих, хто береже дух старого міста, є  родзинкою давньої місцевої архітектури. Бічним фасадом будинок виходить на музейне подвір'я. У первозданному вигляді на цьому боці споруди був напівкруглий портик з колонами іонічного стилю. Тепер там просто глуха стіна.

Новозбудована гімназія. Зліва видно старовинну оранжерею, кінець ХІХ століття

Дата зведення оранжереї точно невідома — чи збудував її наприкінці ХVIII століття Юрій Любомирський (він першим з цього князівського роду отримав у володіння Рівне і почав перебудову старого замку Несвицьких на величний палац), а чи його внук Юзеф, який довершив у 1815 році пишне оздоблення палацу і оновив парк, спорудивши й оранжерею. Але, наприклад, польський дослідник Волині Тадеуш Єжи Стецький, описуючи у своїй праці палацово-парковий ансамбль маєтку Любомирських у 1880 році, згадує приміщення оранжереї.

За версією Стецького, розкішну оранжерею для вирощування рідкісних рослин і квітів збудував англійський архітектор-садівник Жан-Якуб Бургіньйон, який начебто був придворним архітектором Любомирських. До речі, як з'ясувалося згодом, Жан-Якуб Бургіньйон створив детальний фіксаційний план рівненської резиденції Любомирських з усіма допоміжними будівлями, парком, альтанками, мостами, алеями, каналами, павільйонами тощо. Була на ньому й оранжерея. На цьому плані, датованому 1797 роком і з підписом унизу самого Бургіньйона, було також відтворено східну частину Рівного. Зберігався цей неоціненний для історії Рівного документ у сімейному архіві Любомирських, а згодом потрапив до фондів Російського Державного історичного архіву у Санкт-Петербурзі. Його знайшов і оприлюднив кілька років тому доктор архітектури, професор НУВГП Петро Ричков.

Реальне училище (гімназія), зліва - колишня оранжерея, 1910 рік

Саме завдяки цьому плану ми можемо дізнатися, яким було Рівне наприкінці XVIIІ століття та що собою являв палацово-парковий ансамбль Любомирських.

Саме цей план було долучено як доказ рівненських маєтностей Любомирських під час укладення угоди між правлінням Київського імператорського університету Святого Володимира і володарем Рівного князем Фридериком Любомирським від 25 листопада 1835 року. Цією угодою Фридерик Любомирський підтверджував пожертвування для потреб майбутньої Рівненської гімназії серед інших і приміщення колишньої оранжереї родового маєтку. Як відомо, приміщення гімназії (тепер там Рівненський краєзнавчий музей) було збудовано на кошти князя Фридерика. А основною умовою розміщення гімназії у Рівному було наявність пристойного основного приміщення та допоміжних будівель. За історичними джерелами, перший камінь майбутнього приміщення гімназії було закладено у 1836 році поблизу приміщення старовинної паркової оранжереї. 

Світлана Калько

Рисунок оранжереї з ілюстрованого путівника по Волині, 1937 рік

Відтак, окрім будівництва нового приміщення для гімназії, князь Фридерик зобов'язувався реконструювати оранжерею під квартири для директора закладу, діловода, чотирьох старших і одного молодшого вчителів та канцелярії. Перебудова оранжереї велася одночасно зі зведенням будівлі гімназії. Здійснював її, як свідчать архівні джерела, усе той же архітектор Бургіньйон. Саме йому буцімто належить ідея прикрасити торцеву частину будинку, що виходила на гімназійне подвір'я, шістьма колонами. Нині колон давно немає, а паркан, що розділяє колишню оранжерею і музей, порушує первісну гармонійну цілісність цього комплексу.

Люди, що увійшли в історію, мешкали в колишній оранжереї

Після того, як приміщення на теперішній Драгоманова, 17 перестало служити князівською оранжереєю, хто тільки не знаходив у ній прихисток! Спочатку, як і передбачалося угодою, в одній із облаштованих квартир оселився директор новоствореної гімназії. Навіть вулицю тоді назвали Гімназійною, а згодом — Директорською. Там також мешкали кілька вчителів, письмоводитель, наглядач, диякон та розміщувалася канцелярія. Однак, усіх викладачів гімназії двоповерхова будівля з часом уже вмістити не могла, тому частина їх мешкала неподалік - у приватних квартирах будинків на перехресті сучасних вулиць Драгоманова та 16 Липня. Щоправда, донині ці будинки не збереглися.

Вид на кураторіум (колишню гімназію) з торцевого входа до колишньої оранжереї 

За деякими архівними даними, у другій половині XIX століття у приміщенні колишньої оранжереї розміщувалося приходське двокласне училище — так зване фундушне (фундушове). Принаймні про це йдеться в описі Рівного, складеному священиком Сендульським у 1880 році.

За період діяльності гімназії, а потім реального училища, у будинку мешкали в основному вчителі та персонал закладу. У липні 1914-го, ще до офіційного оголошення війни, у зв’язку зі мобілізацією головне приміщення Рівненського реального училища за розпорядженням військової влади було звільнено спочатку для військових потреб, а потім під шпиталь. Відтак, під навчальні класи використовували певний час приміщення колишньої оранжереї.

Колишня оранжерея, 30-і роки ХХ століття

У середині 30-х років минулого століття у будинку мешкали службовці шкільного кураторіуму. Частину будинку польська влада використовувала під житлові помешкання. 

За деякими даними, за фашистської окупації будинок входив до комплексу будівель резиденції гауляйтера України Коха. 

Так виглядав у 2008 році житловий будинок на Драгоманова, 17 (колишня оранжерея)

Однак більш відомим рівнянам будинок став завдяки відомостям про історичні особистості, які свого часу перебували і мешкали в ньому. Щоправда, за радянської доби ніхто й не згадував про це. Лише за часів так званої перебудови, а потім і Незалежності, наприкінці 80-х-на початку 90-х років будинок під номером 17 на вулиці Драгоманова привернув до себе підвищену увагу. З'ясувалося, що у ньому у XIX столітті тимчасово перебували, а хто й мешкав, видатні люди тієї епохи — український композитор Микола Лисенко; історик, археолог та етнограф Микола Біляшівський; вчений, фольклорист, історик Михайло Драгоманов; громадський діяч, історик і публіцист, викладач Рівненської гімназії Микола Костомаров. У 1988 -у та 1991-у роках на фасаді будинку було встановлено меморіальні дошки на честь цих людей.

Сучасний вигляд давньої оранжереї

Нині колишня князівська оранжерея, яка пам'ятає стільки усього цікавого з минулого нашого міста, використовується в основному як житловий будинок. На горищі будинку, яке використовують для зберігання усілякого  господарського начиння, одна з мешканок показала журналістові видряпаний на стіні напис: “9 мая 1945 года”. Хто і коли саме його зробив, жінка достеменно не пам'ятає, але стверджує, що було це десь одразу по війні, на честь Перемоги. Відтоді напис зберігають, не затираючи навіть під час ремонту.    

Світлана Калько

Останнє редагування Середа, 26 жовтня 2016 13:00