ДІАЛОГ МІЖ НЕНАРОДЖЕНИМИ БЛИЗНЮКАМИ.
У вагітної жінки мали народитися близнята, та поскільки вона була ще дуже молода, незаміжня і завагітніла випадково, то не знала родити їх, чи зробити аборт. Сумніви не давали їй спати і в безсонні ночі вона молилася, благаючи Бога допомогти їй визначитись. Він дав їй вміння у сні почути діалог цих двох ненароджених ще дітей, які хоч і були близнюками, та в результаті жіночих вагань вже відрізнялися один від одного: один був віруючий, а другий невіруючий. І вони вже почали хвилюватися чи народяться і побачуть світ, чи ні.
- Як ти думаєш ми народимся, чи ні?
-Не знаю, -відповів другий, а що буде коли ми народимось?
- Там є життя.... -А що таке життя?
- Життя- це школа?
- Яка школа, що роблять в цій школі?
- Вчаться... вчаться діти розмовляти,ходити ногами,бігати по землі,купатися у воді...мені так здається.
- А звідки ти це знаєш? Ти що вже там був?
- Колись я вже жив на землі, але памятаю дуже мало... я мав маму, яка мене всьому вчила, а потім я захворів і помер.
- А хто така мама?
- Мама, це великий ангел, який живе на землі. Мам багато там і дітей, які вони родять також багато. Ось в животі одної мами ми і живем зараз.
- А я ніколи ще не жив і не знаю, хто така мама, чи вона гарна, чи вміє співати.
- Тому нас і двоє,що я вже знаю життя на землі, а ти перший раз готуєшся народитися, тому слухайся мене, я старший.
- А коли вона передумає нас родити, що буде з нами?
- Не знаю... я надіюсь, що не передумає, тому що великі ангели мають піклуватися про маленьких, мають навчити їх жити на цій землі і коли ми виростимо, то будемо піклуватися про неї, бо тоді ми будемо великі, а вона буде маленька, старенька.
- Це цікаво... а як їй повідомити, що ми будемо раді її бачити.
- Дуже просто, стукни кілька раз легенько ніжкою по животику і вона це відчує та зрозуміє наше бажання.
Жінка прокинулась від стуку в животі і зрозуміла тепер що має робити. Вона ніжно провела рукою по животі і прошепотіла: "я чую, чую вас, мої любі ангелики, мої рідні...» - і сльози радості покотилися додолу.