×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з ID: 62
Середа, 26 листопада 2014 22:12

МАГІЯ ТВОГО ЧИСЛА ....

МАГІЯ ТВОГО ЧИСЛА ...

“ ...Розчесали кучері дівчата, ще й підвели брови для краси,
Тільки ти роби, як вчила мати-не обрізуй русої коси...”

Наші ангели завжди з нами. Вони часто використовують чиїсь губи, щоб сповістити нам новину, чиїсь руки, щоб ми відчули теплоту людської душі, чиїсь сльози, щоб ми згадали, що ми люди! Прислухайтеся один до одного, може то ваш ангел випробовує вас на гуманність,людяність,моральність і внутрішню чистоту людських взаємин.

ЕГОЇСТИЧНИЙ ВАМПІРИЗМ АБО НЕРІВНІ ШЛЮБИ....

У переказах про царів Давида та Соломона, у життєписах китайських імператорів неодмінно наявний один і той самий сюжет. Коли владика став старим і немічним, ночами до нього приходила юна дівчина. І тоді поруч зі свіжим, сповненим життя створінням ніч не здавалася старому такою страшною й холодною, та й старі кістки менше боліли... Сьогодні мало що змінилося: чимало зрілих чоловіків шукають собі молодих подруг, керуючись при цьому різними мотивами — одним потрібна лялечка, гарна річ, інших приваблює молодість, третім просто бракує дочки, а четверті безтямно закохуються.
Чим же продиктований такий учинок? Дехто вважає, що егоїзмом і безвідповідальністю. В основі такого кроку найчастіше — дуже сильний страх. Страх безпомічності, старіння, смерті. Жінкам цього не зрозуміти: усвідомлення старості відбувається в них поступово. А в чоловіків — раптово, як осяяння. «Зайшов до аптеки, — розповів мені один мій колега, який усе молодився, — побачив скорченого старого з паличкою. Господи, та це ж я в недалекому майбутньому! І така мене охопила тривога, така загнаність... Розумієш, адже ні з ким цими думками не поділишся. У розмовах із чоловіками такі страхи вважаються виявом слабкості. Соромно в цьому зізнатися навіть самому собі».
Жити зі страхом не можна — все одно що зі скалкою в пальці. Від нього потрібно рятуватися. Як? Узятися за гантелі, ходити в басейн, кинути пити й курити? Так, можна. Та значно простіше (і, зазначу, приємніше) пов'язати себе з молодою жінкою. Фахівці називають це — «ідентифікуватися з жінкою, молодшою на 20—30 років». Тим паче це саме той вік у чоловіка, коли «біс у ребро». Задивлятися на молоденьких — це ще й спосіб самоствердження.Чоловік перестає думати про дружину з якою прожив 20-30 років,про дітей,яким починає брехати виправдовуючсь.Не помічає осуджених поглядів друзів,колег по роботі ,втрачає розсуд і сором.Отож під цей страх швидко підшукується молода жінка. Беруть будь-яку, навіть із панелі, приписують їй ангельські чесноти — і вперед! Головне, опинитися поруч із молоденькою і вмістити себе в її життєвий простір. І, знаєте, у такого старого страх минає. Фізично йому насправді кращає....і молодій дівчині стає гірше-вона починає впадати в депресію і хворіти.
Що з приводу цього каже статистика? Виявляється, нині приблизно кожен шостий шлюб в Україні укладається між людьми, різниця у віці яких перевищує 15—20 років. «Нерівні шлюби» були дуже поширені й сто років тому, до революції. Та пізніше, у роки перших п'ятирічок, уряд узяв курс на зростання народонаселення, ускладнення процедури розлучення, заборони абортів. Сексуальна і психологічна гармонія шлюбної пари до уваги майже не бралася. Так у суспільстві сформувалася думка, що чоловікові похилих літ соромно одружуватися з молодою жінкою.
Тим часом помічено, що найкращий наречений для 20—25-річної дівчини — чоловік за сорок. У такому віці він, як правило, вже досяг становища в суспільстві, успіху в професійній діяльності, має житло і нагромадив сексуальний досвід. Не в тому сенсі, що опанував «на відмінно» техніку сексу, а в тому, що вміє звабити жінку, знає, як задовольнити її в ліжку. Це — всупереч поширеній думці, що чоловіки з віком байдужіють до сексу й молоду дружину пристаркуватого чоловіка очікує розчарування на шлюбному ложі.
Кількість таких шлюбів рік у рік зростає на три-п'ять відсотків. Чимало соціологів стверджують, що це явище взагалі стане масовим, що чоловік проживатиме ніби два життя: одне — з дружиною-однолітком, а друге — з юною, що годиться йому в дочки.
Та повернімося до сьогодення. Виявляється, втеча чоловіків у нове життя найчастіше відбувається між 43 і 50 роками. Психологи називають «втечу» «семирічним бунтом одружених», «семирічним безумом», «кризою сорокатрирічних».
Зазвичай такі зв'язки й шлюби осуджуються. Причому канули в минуле часи, коли жаліли нещасну дівчину, змушену жити зі старим чоловіком. Ні, сьогодні праведний гнів громадськості обрушується саме на її голову. Звабила, обібрала й загнала своїм коханням у могилу — на цих трьох китах будуються обвинувачення добропорядних дружин на адресу молодих та ранніх.ТА НАЙБІЛЬШЕ НА ВУДОЧКУ ДОСВІДЧЕНИХ БАТЯРІВ ПОПАДАЮТЬСЯ ДІВЧАТА,ЯКІ РОСЛИ БЕЗ БАТЬКА,АБО БАТЬКО АЛКОГОЛІК....і в партнеру вони шукають батька,який би їх любив,опікувався ними.Це недолюблені діти в сім"Ї і родині.
У цьому зв'язку кажуть, що юними дівицями рухає насамперед корисливість. Мовляв, а чому вони не поспішають під вінець із підстаркуватим безсрібником? Чому віддають перевагу забезпеченим чоловікам?
Напевно, є в цій справі і «житейський розрахунок». А й справді, невдаха не потрібен ні молодій, ні жінці в літах. Прагнення вибрати соціально успішного чоловіка зрозуміле й виправдане турботою про себе і нащадка. Що ж тут поганого? Натомість зрілий чоловік отримує стільки гормонів, що молодому й не снилося. Саме тому сиві женихи так гарно й молодо виглядають.
Міцніше за найміцніші пута
Американський дослідник цієї проблеми Деніз Донеллі дійшов висновку: звичайні в нашому розумінні подружні пари не живуть статевим життям лише тому, що з віком дружин не тягне до любовних ігор. Мовляв, один у ліжку — не воїн. При цьому кожен шостий чоловік літнього віку зізнався, що має зв'язок на стороні й не збирається відмовлятися від сексу навіть на восьмому десятку. Отже, і з погляду фізіології «нерівні шлюби» цілком зрозумілі.
У літньому віці в чоловіків, як правило, поширені розлади серця, нервової системи, гіпертонія. А молоді жінки під час сексу чи навіть просто уві сні через груди виділяють речовини, які нормалізують серцеву діяльність. Поки що точно їхньої природи не встановлено, але доведено, що такі речовини є, і для сприятливого впливу на чоловіка, який старіє, достатньо мізерної кількості. Припустимо, лише стільки-то молекул протягом одного контакту — і вже поліпшується робота серця на найближчі три доби. Крім того, відновлюється імунна система, омолоджується формула крові — так неначе чоловікові роблять прямі переливання, припиняється біль в шлунку у тих, хто потерпає від гастриту, не загострюється виразкова хвороба. А вже про сексуальну активність і говорити не доводиться — вона зростає учетверо-вп'ятеро. Все чудово! Жаль тільки, що діабет не піддається, з ним не може впоратися навіть союз із молодою жінкою.
Проте... Речовини, завдяки яким літній чоловік знову став «орлом», передаються лише в ліжку. Чоловік спочатку мобілізується і проводить там багато часу. Та стає чимдалі важче: ритму молодого життя він не витримує. А оскільки менше сексу, то він менше й отримує. Одне слово, через рік, два, три всі ці оздоровлення й омолодження закінчуються. Чоловіки виявляють чіткі симптоми фізичного та психічного виснаження. Вони починають скаржитися друзям: мовляв, хочеться провести вечір удома, біля телевізора, а дружина знову тягне в гості, у театр, а то й у нічний клуб. Особливо часто чоловік ламається, коли народжується дитина. Він її дуже хотів, благав дружину, але — на жаль, безсонні ночі йому вже затяжкі.
Ну, а далі виявляється, що енергійне життя таким чоловікам більше не під силу. Вони хочуть лише спокою. Понад 90 відсотків шлюбів або любовних союзів 43—50-річних чоловіків із молодими жінками розпадаються.
За все в житті треба платити... У тому числі й за задоволення бути поруч із молодою жінкою. Знаменитий американський мультимільйонер Берні Корнфільд на сьомому десятку закрутив роман із 17-річною красунею і через чотири роки переставився в інший світ, чому, як стверджував багато хто, сприяла фатальна пристрасть. Та хто знає, скільки б він протягнув, доживаючи вік у звичній обстановці?
Коли Ів Монтан після смерті Симони Сіньоре одружився з дівчиною, молодшою від нього на 50 років (на онуці свого друга), він під час весілля весь час дивився на наречену й усміхався. А потім сказав: «Вибач мені, але я пригадав, як ніс твою матір із пологового будинку». Через рік дівчина його кинула — хворого й нещасного... Список, так би мовити, можна продовжити.Я ж такі стосунки називаю егоїстичним вампіризмом- коли трухлявий пеньок живиться молодою енергією,забираючи її найкращі літа, псуючи її долю.
Наші ангели завжди з нами. Вони часто використовують чиїсь губи, щоб сповістити нам новину, чиїсь руки, щоб ми відчули теплоту людської душі, чиїсь сльози, щоб ми згадали, що ми люди! Прислухайтеся один до одного, може то ваш ангел випробовує вас на гуманність,людяність,моральність і внутрішню чистоту людських взаємин.
Руслана Марич - практичний психолог.

ТЕРМІНОВА ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА СОЛДАТАМ АТО, ДОБРОВОЛЬЦЯМ, ПОЛОНЕНИМ, ПОРАНЕНИМ.

Вівторок, 08 липня 2014 14:08

ХРАМ ТВОЄЇ ДУШІ.

ТВІЙ ХРАМ ДУШІ. Людина може вірити в Бога, але бути закритою книгою для людей. А закриває людину-страх. Щоб відкритися людям треба через молитву встановити місток довіри. Як ти подаруєш комусь своє щире вітання і усмішку – що одержиш взамін?

"Українська лайка близька до лайки європейської"...

Без віри важко жити на землі...Кожний з нас у щось та вірить.

Ми звикли розглядати феномен заробітчанства як щось однозначно негативне, вимушене, принизливе. І тоді українці виглядають самі перед собою мазохістами і зрадниками, держава – мачухою, що віддає дітей на поталу чужинцям, а повернення заробітчан додому – як визволення козаків з турецької неволі. Це веде до підкормлювання національного міфу про нашу тяжку долю, над якою ми плачемо, але продовжуємо так жити.

Понеділок, 10 березня 2014 13:16

ДВЕРІ В ТВОЄМУ ЖИТТІ.

Понеділок, 10 березня 2014 13:03

ЗЕМНЕ ЖИТТЯ...

До цієї книги Руслана Кореновська-Марич йшла 12 років, працюючи в Італії і допомагаючи заробітчанкам в їх проблемах.

Понеділок, 17 лютого 2014 08:39

Золото чи срібло?

Мабуть, пам’ятають усі, коли при Радянському Союзі було дуже модно носити золоті прикраси і вставляти золоті зуби... Зараз нове покоління позбулося цих звичок і багато з нас золоті зуби поміняли на фарфорові. Та ще й сьогодні багато людей люблять носити золоті і срібні прикраси,та чи всі знають, який вплив цих дорогоцінних прикрас на психіку і здоров’я людини?

Ситуації,що склалалися сьогодні в Україні, ми ще не переживали так щиро і разом за роки так званої незалежності. Головною проблемою людей стало «переварити», перенести ці переживання і не впадати в паніку.

Понеділок, 18 листопада 2013 13:13

ПАЛОЧКА-ВИРУЧАЛОЧКА.

 

Понеділок, 18 листопада 2013 09:05

ТАКА ЇЇ ДОЛЯ...

 

Субота, 16 листопада 2013 18:55

НА ПЕРЕХРЕСТІ ДОРІГ.

 

Субота, 16 листопада 2013 18:48

Діалог між ненародженими близнюками.

 

Вівторок, 12 листопада 2013 06:43

КОСМІЧНА КУХНЯ

Так легко помилитися перший раз в житті...
 так важко простити себе і жити дальше.

Вівторок, 12 листопада 2013 06:29

МАТЕРИНСЬКЕ ЩАСТЯ

У мене радість до зірок росте,
Бо я тепер не просто Жінка,
Я - МАТИ !!!

Вівторок, 12 листопада 2013 06:16

ЛЮБОВІ ЧИСТИЙ ПРОМІНЕЦЬ

Поради батькам: Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий стиль, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

П'ятниця, 25 жовтня 2013 05:20

Я ВСІХ ПРОЩАЮ…

Вона сиділа у темній кімнаті і тремтіла від страху.
Ніби хотіла стати невидимкою у цьому світі, хотіла зникнути без сліду та імені. Руки закривали почорніле обличчя,ніби парканом відгородилася від людських очей стара й нікому непотрібна хата. Вчора ще одна наша заробітчанка залишилася без роботи... це був, як грім серед ясного неба. Без роботи, яку так не любила і якою так дорожила, що здавалося не буде кінця цим слізним потокам розпачу, де світ зійшовся клином.сумно на душі

«РОЗУМНИЙ  САМ 
ІДЕ ,
 А   ДУРНЯ   ДОЛЯ 
ТЯГНЕ...»

П'ятниця, 21 червня 2013 22:35

Мамині синочки.

Остання новина в газеті мені вибила грунт з-під ніг: 15-ти річну дівчину Фабяну Луцці з Калабрії зарізав і спалив 17-ти річний коханий хлопець.Насильство над жінками в світі досягло вершини:лише в Італії за минулий рік вбито 124 жінки,а це чиїсь кохані,матері,дружини.58 жінок жорстоко вбито вже цього року.
Не краща картина і в Україні...та й, зрештою,в цілому світі...
Що ж робиться з чоловічим родом???? Куди ж поділися елегантні,
виховані джентельмени,які  прославляли  жінку, цілували їй руку і здалеку схиляли голови перед її величністю???Невже це було лише в книжках і як жорстоко наказує природа жінку за любов,надію і сподівання на краще???
Колись моя бабуся казала,коли родяться частіше хлопці,ніж дівчата- бути війні і насильству.Так воно ,мабуть, і є...
В повоєнний перод жінкам самим прийшлося виховувати і ростити дітей,бо багато стали вдовами.Вони змушені були виконувати чоловічу і жіночу роботи.Мабуть тому у 70-х роках жінки почали одягати штани.Я пам»ятаю той час і в школу приходити в штанах дівчині ,чи вчительці  було заборонено.Але час брав своє...
Перестали  чоловіки дбати про свою сім»ю,як колись.Жінка змушена йти до роботи і потім впрягатися в домашнє господарство.
Відомо всім,що в різні часи з-поміж хороших людей завжди знаходилися лінтяї,хулігани,алкоголіки,злодії,вбивці,маньяки.Але інформація про них не висвітлювалася так часто і швидко, як сьогодні.
То ж звідки ця агресивність і ненависть в чоловіків до жінок???
Сьогодні він клянеться їй у коханні,а завтра запихає з ненавистю у спину ножа.Де ж дівається ця велика любов і чи вона взагалі була?
Невже слово знецінилося і перестало бути тим вагомим інструментом спілкування,з»ясовування взаємин з розумом і серцем.Давайте ж проаналізуєм причини,які призводять до звірячого ставлення чоловіка до жінки.
   Як люди женяться...чи вміють любити і шанувати...звідки беруться ці почуття і на чому  проростає коріння сімейного щастя.
Кажуть,коли хочеш пізнати насправді нареченого-спитай у нього про батьків.Його відповідь дасть багато чого зрозуміти,в якій обстановці він виріс,як він ставиться до матері,так і буде ставитися до тебе.
Все починається з зачаття.Дитина ,народжена без любові і бажання,випадково,приходить на світ недолюбленою і нервовою.Дитина, зачата в нетверезому стані ,вже розвивається на зрушеній енергії добра і зла.Сімейно-моральна і психологічна обстановка між подружжям,рідними пад час вагітності також визначають  стан розвитку нервової системи дитини.Взаємини в сім»ї є еталоном,моделлю поведінки дитини в майбутньому.Якщо дитина не чує слова любові,не бачить ласки чи поцілунків-ЯК вона зрозуміє ЯК треба любити,ЯК треба поважати маму чи сестру.Коли я працювала в школі,то часто виступала перед батьками.Після моїх виступів,які затягувалися до півночі,багато матерів плакали і казали,що ніхто їм такого ніколи не казав.Що дійсно вони не знають, як говорити з дитиною і що вимагати.Все зводиться до повчань, крику і сліз.Що їм не вистачає часу любити дитину і т.д. То назріває питання:Чи можливо сьогодні виховати правильно  дитину?Чи завжди мати формує синову поведінку,як належить?Чому так багато сьогодні «маминих»синочків?Чому чоловіки сьогодні так легко віддають в жіночі руки свої чоловічі обов»язки і де поділася батьківська любов????
Питань більше,ніж відповідей.Багато воєн на землі спричинило ріст нової генерації чоловіків і синів все в житті вирішувати кулаками і насильством,вбивством чи тероризмом.Недарма кажуть,що «риба псується з голови»- варто лише подивитися,як ведуть себе депутати Верховної Ради України.Ланцюжок такого виховання тягнеться вниз до інших сфер суспільного життя і торкається кожної сім»ї...де телебачення,відео,інтернет роблять свою чорну справу у виховання і розвитку дітей.Недосконала система виховання в школах тут не поможе.З чого ж почати виховання сина вдома?..З перших місяців життя дитина бачить більше маму ,ніж батька.Я вже не кажу про тих дітей,яку народжуються випадково і без сім»ї.В образному розумінні це те саме,що посадити квітку в грунт,чи пісок.Та часто в газетах проскакує інформація,що вбивця з нормальної сім»ї.Чи ще гірше,коли мати в суді захищає сина-гвалтівника.Кажуть, «нема диму без вогню».Як часто ми скриваємо справжні свої стосунки з дітьми.Одним соромно про це розказувати ,другі не хочуть «виносити сміття з хати».А треба...ой як треба,поки ще не пізно.рік за роком таке мовчання переростає в біль і страждання і «шило вилазить з мішка»...
В ютубе знайшла одне відео,де син-студент з Вінниці розмовляє з мамою,яка працює в Італії.Я була шокована-знайдіть це відео і обов»язково подивіться!!! В мене нема слів навіть коментувати цей випадок.Боляче за матір...
Сьогодні життя прийшло таке,що батько,який вартий називатися батьком працює днями і тижнями,щоб забезпечити свою сім»ю всім необхідним,якщо не на заробітках.Тому все виховання дитини і відповідальність лягає на плечі жінки,яка часто переносить свою любов з чоловіка на дитину,особливо якщо це син.Чим викликає надмірну опіку над сином,компенсуючи відсутність батька,чоловіка.Часто відсторонює сина від домашніх обов»язків і проблем,забираючи у нього свободу вибору у майбутньому житті.Просто «прив»язує» своєю турботою і любов»ю сина до себе,не бачучи в ньому дорослого помічника і не формуючи чоловічі риси характеру,не допускає до самостійного вибору і самореалізації.Мало матерів сьогодні здатні готувати синів до майбутнього сімейного життя.Материнський егоїзм не відкладає в довгий ящик поцілунків для сина,не встановлює правил поведінки вдома і при гостях,не навчає готувати їсти,чи прибирати в хаті.Все робить сама з словами:»ти тільки вчися,а я все зроблю...».

Та відомо,що легко приходить-то не цінується.Дитина має не раз помилитися,щоб зрозуміти істину.Не можна тримати сина в домашньому «акваріумі»,захищаючи від всього і всіх.Є багато розумних,розвиваючих книжок,історій,які треба читати і обговорювати разом.І чим раніше це увійде в привичку,тим щиріші стосунки буть у матері і дитини.Часто материнська сліпа любов забирає силу волі у пізнанні нового у житті:»там не йди,це не роби,я з тобою...» Замість характеру в синів розвивається «безхребетність»,як кажуть «ні риба,ні мя»со».Саме тому сьогодні часто ми бачимо синів до 40-50 років,які живуть з мамою.Які не можуть женитися,бо мамі не до вподоби.А коли і женяться ,то мати зробить все,щоб син розвівся.Мамині синочки сьогодні в моді.
Їм же так зручно і дешево,не треба напрягатися,чогось добиватися...мама зробить все можливе ,щоб догодити дитяті.
Але в дорослому житті ролі міняються.Вже син покрикує на маму,а як не дає гроші з пенсії- то й штурхана одержить.Так і починається деградація нереалізованої в житті особистості.Про яку повагу і любов тут можна говорити.
Матерям слід пам»ятати,що дитина не є їхньою власністю,»в кожного своя доля і свій шлях широкий»-як писав Т.Г.Шевченко.Материнський обов»язок виховати і виростити дитину,розвинути її таланти,які мають стати її покликанням у житті і навчити любити і поважати людей,навчити працювати і легко адаптовуватись до різних обставин в житті.Не пускати страхи в своє життя,бо вони є головним гальмом в русі вперед.
І,зрештою,мати сама повинна постійно вчитися,слідкувати за собою і своїм здоров»ям-бути прикладом для своїх дітей не на словах,а на ділі.
Дорогі   матері!   Я бажаю вам знаходити в міру час зігрівати своїх дітей,не обпікаючи їхні крила,бо світити може лише той,хто носить сонце у собі...

                                          Руслана Кореновська-Марич-психолог.Італія

П'ятниця, 17 травня 2013 07:59

РОЗМОВА З АНГЕЛОМ

Безсонна ніч не дає мені спати,
Ангеле мій залети до кімнати,
Я свічку  не буду гасити,
Нам є про що поговорити.
Я знаю-ти біля мене,
зі мною п’єш чай зелений,
І заглядаєш в очі,
Ніби спитати щось хочеш.
Казкою сон прикрию,
водицею личко умию,
лягай моє янголятко,
вмостись на дивані з котятком.
Так добре з вами лежати,
Місяць заходить до хати, Ти розумієш без слів, Ангеле мій.

Неділя, 28 квітня 2013 10:59

Доля в жіночих руках

Кажуть, що жінка у своєму розвитку йде на 3 кроки впереді від чоловіка. Вона здатна на все заради дітей. Вона готова вчитися і перевчитися, щоб дати дітям для розвитку і виховання все необхідне....є і такі чоловіки, не можу сказати, що всі однакові. Але, як психолог з 25 стажем, бачу саме жінок нещасливими і незадоволеними своїм сімейним життям.

Субота, 27 квітня 2013 23:29

Подивися в дзеркало...

 Подивися в  дзеркало...

Кожній людині дзеркало -вірний мовчазний товариш...все бачить і помічає,та головне-нікому нічого  не скаже...з ним можна поговорити,усміхнутися,показати язика нарешті-дзеркало вам зробить це саме у відповідь.

Середа, 10 квітня 2013 17:35

"Що там,за твоїм вікном..."

ЩО ТАМ, ЗА ТВОЇМ ВІКНОМ....
(відповідь на сльози самотності)
Вівторок, 12 березня 2013 09:35

5 шляхів до серця дитини

‎5 шляхів до серця дитини.
 Поради батькам 

 Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.
Чи вмієте ви говорити на мові любові?
Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.
Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.
Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.
Впевненість у любові оточуючих.
Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.
Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.
Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.
Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:
1. Перед нами діти.
2. Вони поводять себе як діти.
3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.
4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.
5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.
6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.
7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.
Найголовніше - ЛЮБИТИ!

Нравится
  •  
     
П'ятниця, 01 березня 2013 08:12

ДОЛЯ В ЖІНОЧИХ РУКАХ.

     Кажуть,що жінка у своєму розвитку йде на 3 кроки впереді від чоловіка.Вона здатна на все заради дітей.Вона готова вчитися і перевчитися,щоб дати дітям для розвитку і виховання все необхідне....є і такі чоловіки,не можу сказати ,що всі однакові.Але,як психолог з 25 стажем,бачу саме жінок нещасливими і незадоволеними своїм сімейним життям.В розмові з чоловіками виявляється,що жінка ставить високі вимоги до них,своєю незадоволеністю і вічним пошуком ідеального чоловіка,жінка розвиває свої чоловічі риси характеру,втрачаючи жіночість,чого так бракує чоловікам.Але жіноча логіка завжди права..."вустами жінки говорить Бог"!Не проблема вийти сьогодні заміж чи знайти своїй дитині батька...ПРОБЛЕМА йти один одному на зустріч і розуміти без слів свій обов"язок в сімейному житті.Якщо ти жінка,мати,кохана,дружина-неси цю ношу з любов"ю і в ім"я любові...тоді всі життєві проблеми чи труднощі писатимуться в твоїй долі з маленької букви...і сила любові приведе тебе до перемоги.Якщо ти чоловік,батько,коханий,син...то лише погляд жінки,коханої людини чи дитини має зобов"язати тебе працювати за законом любові так,щоб тобою гордилися і дружина ,і діти...тоді тобі буде прнисвоєно право називатися "татом".а терезах ЛЮБОВІ твориться прогрес і росте Людина...цвіте віра,надія як квіти в саду.І ніхто тоді не посміє осудити матір чи батька за копію ваших взаємин і стосунків-ДИТИНУ. Бо це ж і є продовження генетичного чоловічого роду.Ви ж подивіться як сьогодні зникають родини по чоловіковій лінії...вже біля 40 років народжуються більше дівчаток,ніх хлопчиків (подивіться по своїх родинах)...дівчата виростають і беруть чоловікове прізвище а батькове пропадає...зникає рід по чоловічій лінії.А якщо і є хлопець,то або він не жениться,або спивається і все одно не має дітей.І тут рід зникає...Вимирає родовідне дерево ! ось так спустошується і знецінюється родовід.Так очищається природа.Недарма кажуть:"Чоловік-голова сім"ї,а жінка -шия...куди шия поверне,там і повертається голова"...))) Так виросло нове покоління Жінок,які на свої плечі змушені брати "Сімейний візок" і тягнути...поки тягнеться. 
    А скільки сьогодні чоловіків не можуть чи не хочуть знайти роботу,не здатні освоїти кілька професій,щоб принести додому зарплату і дати сім"Ї все необхідне. Жінки-матері змушені залишати рідну землю і дітей,та їхати на заробітки,щоб дати дітям освіту.... та весь світ сміється з вас,чоловіки-українці!!!  Як можна поважати і шанувати таких. На політичному рівні жінку завжди прагнуть відсунути на другий план,не прислуховуються до порад і роблять все по своєму.Я пригадую лише єдиного мудрого політика Горбачова,який цінував свою дружину і на відповідному рівні представляв її на всіх форумах і поїздках....прислухався до її порад,був справжнім другом,чоловіком і порадником,поважав  жіночі права.А сьогодні багатьом чоловікам політикам таж Юля Тимошенко стала кісткою в горлі....бо мудріша і освіченіша,бо говорить те,що багатьом   не подобається. Легше  закрити її в тюрмі і думати ,що стала слухняною рабинею. Скільки ж бруду і брехні треба начепити людям на вуха,щоб зробити з мухи слона....але,на щастя не всі в це вірять,бачучи,що твориться навколо. Прикро,що вимирає справжній чоловічий рід...та й не дивно-самі кращі і сміливі завжди йдуть попереду і передчасно   вмирають за правду,свободу ,або вже виїхали за межі України.Прикро,що сьогодні в 21 столітті жінці знову вказують де її місце і призначення.. .Як же сьогодні актиальні і живучі слова Тараса Шевченка:"О горе,горе  сестри вам,мої голубки молодії...
               Для кого в світі живете-ви в наймах виросли чужії,
                У наймах,сестри й умрете..."
На щастя дух жіночий дуже сильний сьогодні...на протязі століття  наші жінки навчилися давати собі раду у будь-якій ситуації,
доказали всім своє призначення і вміння навчатися і працювати ,народжувати і навчати, та ще й при цьому співати і танцювати.Сила волі,духовна зрілість і талант,відповідальність за долю дітей і вміння любити  підняли  в очах Європи УКРАЇНСЬКУ  ЖІНКУ  до рівня поваги і равноправності .І є надія,що не все так погано у нашому ХРАМІ ДУШІ...бо козацькому роду нема переводу і молоде покоління виховане в українському дусі  відродить шану і повагу до ЖІНКИ -до жінки-матері, жінки-політика,жінки- професіонала і жінки-творця.
     

                                                                                                                   Руслана Марич - практичний психолог.Італія.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Понеділок, 25 лютого 2013 10:28

НА ТЕРЕЗАХ ЖИТТЯ.

Земне життя... а я у ньому скрипка. У симфонічному оркестрі людських душ я виграю кольорами веселки, у кожному дні я шукаю опори, щоб не впасти, не зірватися у прірву негативних емоцій, звідки виростають тривоги, хвороби і нещастя. Я бачу себе скрипкою Вівальді, яка закохана в класичну модель стосунків високої моралі. Вона, як повітря, висне над землею і натягує мої струни довір`я до кожного людського серця, в якому живе ще віра, надія і любов...І незалежить це від статі, від  професії, від віку, національності, освіти.... бо серце спілкується і відчуває на рівні іншої природньої енергії, де панує гармонія.
  Як добре знайти цю золоту серединку, щоб стати на свої терези життя і встояти у всіх незгодах, протиріччях, йти своєю дорогою пізнання і перемог, щоб зберегти  сенс життя на землі і зрозуміти своє призначення.
 Не важно, де живе людина- важливо ЯК живе... Як думає... Як мріє... Як вміє любити себе і все живе навколо. Можна й на рідній землі почувати себе самотнім і нещасним. Коли людині погано-це означає, що прийшов час змінити своє життя, тому й кажуть, що «людина шукає, де краще - а риба, де глибше». Комусь чужий край стає островом щастя – комусь пеклом. Кожний з нас робить себе щасливим, чи нещасним-все в наших руках! Тільки не кожний почуває себе тією скрипкою, де всі струни людьського щастя виграють кольорами веселки. Давайте ж подумаємо - чому це відбувається і як знайти себе щасливим в земному житті.
  Почнемо з ... казки, ви любите казки?) і Я ЛЮБЛЮ...) ТА ЛИШЕ ТЕПЕР-ПІСЛЯ 40 років життя і 10 років проживання в Італії я зрозуміла, що казкою можна лікувати душу. Тільки тепер мені відкрилася справжня енциклопедія казкового проектування людського життя!.. Ну як не пам`ятати Попелюшку-скільки їх живе в Італіїї.... а Іванка-дурника і Колобка... Снігову Королеву і Лисичку-сестричку. Переведіть ці образи в наше життя - ви їх всіх зустрінете навколо себе. Ви тепер складаєте казки???)Кожна людська доля унікальна, навіть коли зібрати разом 5 Попелюшок-життя в кожної різне.... Спробуйте скласти свою казку про покликання, про ваше призначення на землі ,про роль професій, про людські стосунки. Переведіть своїх друзів, знайомих в площину казкового аналізу. Вам відкриються небачені до цього простори, що аж дух захопить!.. Всі ми родом з казки... скільки ролей за життя ви вже зіграли - як дочка чи син, як школяр і студент, як друг чи спеціаліст, як любовник чи чоловік, як батько чи мати. Ви колись задумувалися над цим?.. Казка-це символіка, вона навчає і відкриває майбутнє. Як наше життя, так і казки бувають щасливими і нещасливими, це життєві сценарії людського життя. Давайте ж навчимося складати казки з нашого реального буденного життя, тоді кожний сам собі лікар. Казка проектує наше майбутнє і коли перша частина  казки розповідає про реальні події вашого життя, то друга частина має бути спрямована на виправлення ситуації, проектування вашого внутрішнього стану і подій. Й чим детальніше ви це опишите - тим реальніше буде ваше щастя. Для кожної людини всі види творчості - це проекція внутрішнього світу, казка відображає внутрішній стан автора, внутрішні конфлікти розуму і душі. Працюючи психологом, я вислуховую проблеми чоловіків і жінок, дітей і підлітків – і пропоную їм написати свої авторські казки, в яких я потім читаю їхні мрії, пробеми, аналізую внутрішній стан і корегуючи, допомагаю скласти  другу частину, як майбутнє Така візуалізація називається казкотерапія. Щоб змінити свій життєвий сценарій достатньо написати казку!!!
Руслана Кореновська-Марич - практичний пчихолог. Пяченце.