У Львові відзначили столітній ювілей владики Андрія Сапеляка

Понеділок, 16 грудня 2019 07:46 Автор  Орест Опубліковано в Колонка подій
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

У храмі Покрови Пресвятої Богородиці у Льовові 14 грудня пройшла урочиста академія з нагоди столітнього ювілею владики Андрія Сапеляка – єпископа-емерита української греко-католицької єпархії в Аргентині, який провів останні роки свого життя у Винниках.

У Львівській духовній семінарії Святого Духа 12 грудня відбувся науковий семінар "Українська Греко-Католицька Церква на ІІ Ватиканському Соборі". Ректор семінарії Святого Духа отець Ігор Бойко сказав, що кожен, хто мав нагоду спілкуватися з владикою Андрієм, слухати його слова, спостерігати за ним, розумів, що ця людина жила глибоким духовним життям. "Я мав нагоду багато разів бувати в його товаристві ― це був великодушний і добрий чоловік. Мав честь чимало часу провести в його товаристві в далеких 90-х роках – їздив із владикою до Східниці. Тоді відкрив для себе його як особистість, і як людину: багато часу владика присвячував молитві на вервиці. Цікаво було й те, що щоразу, коли ми проїжджали повз цвинтар, він благословляв усіх, хто там покоївся, і робив знак хреста. Єпископ Сапеляк виховав ціле покоління отців салезіан, які впродовж багатьох років опікувалися семінаристами, що мали нагоду навчатися в Українській папській малій семінарії, яку свого часу він очолював. сказав отець Ігор.

"Владика Андрій був з-поміж тих, хто став голосом мовчазної Української Церкви на ІІ Ватиканському Соборі. Він відіграв важливу роль і в тому, що Аргентина однією з перших визнала Незалежність України. Саме завдяки його особистій зустрічі з тодішнім президентом Аргентини цей факт став можливий", – сказав настоятель Згромадження салезіан святого Івана Боско.отець Кароль Манік.

13 грудня у храмі Покрови Пресвятої Богородиці відбулося Богослужіння, поминальна Панахида та освячення надгробного пам’ятника на цвинтарі у м. Винники.

А 14 грудня у храмі Покрови Пресвятої Богородиці пройшла урочиста академія з нагоди столітнього ювілею владики Андрія Сапеляка. Спогадами про владику Андрія Сапеляка поділилися о. Кароль Манік, СДБ, старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України Оксана Сапеляк, колишній вихованець Української малої семінарії (Німеччина) Микола Франкевич, о. Максим Рябуха, СДБ, о. д-р Іван Дацько, с. Стефанія Марко зі Згромадження сестер св. Йосифа, о. Андрій Платош, СДБ, та довголітній секретар владики Андрія о. Василь Король, СДБ.

У храмі Покрови Пресвятої Богородиці відкрили Музей українських греко-католицьких салезіан імені владики Андрія.

Для довідки:

235969Андрій Сапеляк – перший український єпископ Згромадження отців Салезіян і перший єпископ для українців греко-католиків в Аргентині. Саме він доклав чималих зусиль у справи творення українського Салезіянського згромадження у Львові, а також поширення салезіянської харизми в дусі св. Івана Боско на східні терени України.

Андрій Михайлович Сапеляк народився 13 грудня 1919 року в Ришковій Волі (тепер – Польща) Ярославського повіту. Був першою дитиною в українській селянській родині Михайла Сапеляка та Агафії Ярош, мав чотирьох молодших братів і сестер. Після закінчення Перемишльської гімназії Андрій вступив до згромадження Отців Салезіян. 29 червня 1949 року був висвячений у священники. Вищу освіту здобув у Салезіянському університеті в Італії (Турин), факультет канонічного права.

1951 року організував у Франції Українську малу семінарію і був її першим ректором.1961 року отця Андрія іменовано першим єпископом українських вірних у Аргентині, де він працював 36 років. Спочатку Владика Андрій був іменований Апостольським Візитатором для українців католиків в Аргентині, а після створення єпархії – Апостольським адміністратором Української католицької єпархії в Аргентині.

1968 року разом з владикою протопресвітером Борисом Арійчуком обраний до керівних органів Української Центральної Репрезентації в Аргентині.

1997 року Владика Андрій повернувся в Україну. На 80-му році життя відбув з пасторальною місією у місто Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, де працював до 2014 року.

2014-го переїхав у Винники, де й мешкав до самої смерті.

Восени 2013 року 93-річний Єпископ УГКЦ у Львові отримав паспорт громадянина України. Отримуючи документ, владика сказав, що зробив це з любові до України: «Я 15 років живу в Україні і тішуся з того, що можу тут жити і вмирати. Коли я був поза Україною, завжди працював для українців. Я так жив Україною, працював для України, що хотів їхати в саме її серце. Це моє свідоме рішення – стати громадянином України».

Помер 6 листопада 2017 року, похований на міському кладовищі Винників.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається