– Що таке посттравматичний синдром, я знаю по собі, – розповів Олександр під час зустрічі в Черкаській ОДА. Про це повідомляє видання Прочерк.
– У 2014 році мене було мобілізовано. Після трьох місяців служби в АТО я отримав тяжке поранення, внаслідок якого залишився без лівої ноги. Праву ногу, дякуючи Богу і лікарям, удалося врятувати. У шпиталі мене переконували, що я видужаю, і все буде добре. Але коли вийшов звідти в 29 років без ноги, то зрозумів, що життя не настільки класне... Буду відвертим: трохи схилився до чарки, почав вести не дуже гарний спосіб життя. Але збагнув, що йду не в тому напрямку. Зрозумів, що мені потрібне щось, щоб відволіктися від того сумного сьогодення, в якому я перебував.
Одного разу в Інтернеті Олександр дізнався про можливість досить дешево подорожувати Європою літаком. Для цього було потрібно дістатися автобусом Кракова.
– Якийсь час я провів у подорожах – і зрозумів, що в них я просто оживаю. Навіть протез уже не так муляв, як колись у рідному Житомирі. Подорожі мене буквально витягували із «депресняка». І мені захотілося показати побратимам те, що я сам бачив, – розповів атовець. – Але не у всіх була фінансова можливість подорожувати. На щастя, мені вдалося знайти мецената, який профінансував нашу першу поїздку до Лурда, де щороку в травні проходить всесвітнє паломництво військових за мир у всьому світі.
Уже в перший рік двадцять побратимів Олександра із Житомира відвідали Європу. Вони не просто їхали до Лурда. По дорозі відвідали цікаві європейські міста – Краків, Нюрнберг, Париж, ознайомилися з їхньою історією, зустрілися з представниками української діаспори, куштували місцеві страви й напої. По дорозі спілкувалися, обмінювалися досвідом лікування, давали один одному психологічні поради. Відвідавши Лурд, який розташований в Франції майже на кордоні з Іспанією, не просто взяли участь у паломницьких урочистостях, а й покупалися у Середземному морі, а по дорозі додому відвідали Венецію і Будапешт. Наступного року взимку побували в Єгипті, де пірнали в Червоному морі і каталися на квадрациклах. Після того звозили дітей атовців у Диснейленд в Парижі. А цьогоріч у паломництво до Лурда із Житомира їдуть матері полеглих бійців...
– У таких поїздках пацани буквально оживають. Хто без рук, хто без ніг, хлопці купаються у морі. А повірте, не кожен, у кого відсутня рука чи нога, погодиться прийти на пляж і зняти там одяг. Гуртом це якось легше... – зазначив Олександр.
Здобувши досвід організації мандрівок, житомирські атовці вирішили поширити його й на інші регіони України.
– У кожній області є хлопці і дівчата, ветерани АТО, які залишилися без кінцівок, мають пластини в черепі абощо, – сказав Олександр. – Усім їм потрібна така реабілітація. Ми б хотіли, щоб кожна область цьогоріч відправила своїх героїв до Лурда. Так ми сформували б колону із автобусів. Це, зокрема, допомогло б Європі зрозуміти, що в нас в Україні відбувається не якийсь там «конфлікт», а йде справжня війна. Що ми боронимо не тільки свою країну, а й усю Європу.
Житомирські атовці вже побували у Рівному, Львові й Тернополі, де місцеві влади зголосилися взяти участь в проєкті «Bus Of Heroes».
Як стало зрозуміло під час зустрічі, Черкащина також не залишиться осторонь ініціативи. Й хоч такий захід не з дешевих (організувати поїздку 25 ветеранів коштуватиме близько 12 тисяч євро), зібрати необхідні кошти можна. Для цього можливо залучити як бюджетні, так і меценатські кошти.
