Мова – оселя духу і гордості нації Рекомендовані

Понеділок, 24 лютого 2020 10:38 Автор  Віра Фазлєєва Опубліковано в Колонка подій
Оцініть матеріал!
(2 голосів)
Іван Огієнко Іван Огієнко ЦДАЗУ

«Головна основа духовної культури кожного народу – його рідна мова».

Іван Огієнко

21 лютого світова громадськість відзначає Міжнародний день рідної мови, яка є найважливішим засобом спілкування людей, збереження і передачі знань від покоління до покоління.

Для української діаспори, як інтегральної частини українського народу, збереження мови, культури і релігії поза межами своєї історичної Батьківщини було не лише питанням національної самоідентифікації, але й духовної безпеки української нації загалом.

Як свідчать документи Центрального державного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ), навіть в еміграції, українська триєдність «мови – культури – церкви», як зазначено у працях відомого мовознавця, педагога, релігійного діяча митрополита Іларіона (Івана Огієнка), визначає «ті основні три стовпи, що на них тримається кожна народність. Найменша недостача одного стовпа негайно відбивається й на других і на цілій будівлі. Рідна мова в житті кожного народу – найсильніший чинник: на ній зростає духовна культура, а на них двох найміцніше покоїться Церква. Кожна Церква, що дбає про розвиток рідної мови та національної культури, дбає тим самим про свої найміцніші фундаменти».

Тому питанню збереження та вивчення рідної мови (як основи духовної культури) за власними мотивованими джерелами, без вимараних цензурою сторінок у книгах і підручниках, українська зарубіжна спільнота приділяла особливе значення.

Прикладом такого науково-популярного видання став місячник «Рідна мова», присвячений чистоті і правильності української мови, редагованийІваном Огієнком, що виходив уВаршаві протягом 19331939pp. Вірний син свого народу, який навіть на чужині продовжував нагадувати землякам про основні національні риси справжнього українця: пишатися українським походженням, любити свою мову, спілкуватися нею повсюдно, невпинно вивчати її, дотримуватися одного правопису (української літературної мови), не занапащувати свої душі зрадництвом усього рідного. Для того, щоб не розчинитися у «сильніших» мовах і націях, вчений рекомендував пильно берегти свої рідні звичаї, свою віру й церкву, рідну землю, материнську пісню. А для цього необхідно мати «поважні журнали для вивчення своєї мови», бо свого, як відомо, теж потрібно навчатися…

vvid.tsdazu1

Науково-популярний місячник української еміграції

в Польщі, Варшава, ч. 1, січень 1933 р.

ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1,спр. 39, арк. 1

 

До останніх днів свого життя Іван Огієнко залишився вірним поборником ідеї єдності української літературної мови для всіх українських земель, для усіх українців як у діаспорі, так і материковій Україні. То була багаторічна подвижницька робота, зокрема, щодо мовного об’єднання нації.

Рідна мова в діаспорі була і є важливим чинником у вихованні підростаючого покоління, формування національної свідомості. У фондах ЦДАЗУ зберігаються документи виховних інституцій різного рівня, що набули найбільшого поширення серед української еміграції. Це – суботні та недільні школи при церковних парафіях, мережі шкіл і курсів українознавства та «Рідних шкіл» тощо. Головною місією українського шкільництва в діаспорі було збереження української мови, традицій, культури, релігії, виховання молодого покоління в любові до України, що стало важливим фактором суспільно-політичного та культурно-освітнього життя української діаспори.

vvid.tsdazu2

Місячник Української Православної Церкви.

«Українське православне слово». США, 1956 р.

ЦДАЗУ, загл. бібл. ф., інв. № 1738

Нині за українською мовою закріплено статус єдиної державної мови, що передбачає істотне розширення її функціонування та сфер застосування. Разом з тим не всі українці дійшли розуміння того, що мова є не лише засобом спілкування, але й важливим соціальним чинником, що забезпечує збереження і об’єднання, розпорошеної по світах української нації, її мови, культури, віри в епоху суцільної глобалізації. Тож на тлі відродження української мови в Україні плекаймо й бережімо рідну мову, відчуваймо її не лише розумом, але й серцем, щоб не розчинитися у сучасному глобалізованому світі.

Віра Фазлєєва, провідний науковий співробітник відділу

використання інформації документів ЦДАЗУ