Українці, які живуть за кордоном, не забувають про батьківщину навіть там і намагаються привнести жителям міст, в яких проживають, український колорит. Це стосується і бізнесу.

Часто українці відкривають власні магазинчики, в яких продають продукцію, вироблену на батьківщині. Так у польському місті Гожуві відкрився перший магазин української продукції - «Україночка».

 

Місто для відкриття магазину його господарі вибрали не випадково. У Гожуві проживає і працює кілька тисяч українців, які і приходять у магазин, щоб відчути себе "як вдома".

Заходити в «Україночку» люблять також і росіяни, білоруси, ну і, звичайно ж, - поляки. Останнім сподобалась українська халва, цукерки «Київ вечірній» і бекон з перцем. Власники констатують, першого ж дня поляки скупили 80% всього бекону, що був у магазині. Також європейці люблять українські вареники з м'ясом і пельмені. Тому попит на них - надзвичайний. 


А ось самі українці відразу ж розбирають... сушену рибу до пива. Справжньою знахідкою для громадян України буде томатна паста, без якої неможливо приготувати справжній український борщ. Виявляється, в Європі знайти її знайти не так і просто

Та й вартість товарів з України дуже відрізняється від тамтешньої. Наприклад, риб'яча ікра у Варшаві в польському магазині коштує приблизно 29 євро за баночку, а в українському в Гожуві - всього 10 євро.

Одна біда, кажуть господарі, завезти продукти з України в Польщу не так і просто, оскільки через відсутність сертифіката стандартів якості ЄС велику кількість продуктів просто не пропускають на митниці в ЄС.

Автор: Тетяна Стець

З початком функціонування безвізового режиму між Україною та ЄС на польсько-українському кордоні зросте кількість відмов у в'їзді, тому що безвізовим режимом намагатимуться скористатися особи, яким раніше могло б бути відмовлено у в'їзді ще на етапі отримання візи, - повідомляє Укрінформ.

Про це інформує Прикордонна служба Польщі у відповідь на інформаційний запит Укрінформу.

“У результаті запровадження безвізового режиму тягар перевірки мети в'їзду лягатиме на плечі виключно прикордонників, які виконуватимуть завдання у процесі прикордонної перевірки. А перевірка мети в'їзду на територію Польщі є одним з найважливіших елементів прикордонного контролю з точки зору безпеки країни. Ми передбачаємо, що в результаті скасування візового режиму на кордоні з'явиться більше подорожуючих, які за нинішніх умов не отримали б візи, відтак збільшиться кількість відмов в'їзду на територію Польщі”, - інформують польські прикордонники.

У Польщі перебуває значна кількість українських мігрантів, які надсилають додому близько €5 млрд на рік. Варшава повинна нагадувати про їх перебування у Польщі, коли піднімається питання про квоти на біженців між країнами ЄС.

Про це в інтерв’ю радіо RMF.FM заявив глава МЗС Польщі Вітольд Ващиковський, повідомляє Укрінформ.

«Ми теж приймаємо величезну кількість мігрантів. Торік Польща видала українцям один мільйон 267 тис. віз лише для українців, з чого 650 тис. віз було з правом на перебування і працю в Польщі. Ми повинні нагадувати по це Європі»,- заявив Ващиковський.

Глава МЗС Польщі погодився із зауваження ведучого радіопрограми, що трудові мігранти усе ж не є біженцями, вони працюють на розвиток польської економіки і це не можна розглядати у категоріях гуманітарної допомоги.

«Частково так, тому що ці іммігранти, які працюють в Польщі, генерують і відсилають в Україну близько 5 млрд євро, як колись наші емігранти, які  працювали в Німеччині чи Великій Британії, висилали мільйони чи мільярди до Польщі»,- зауважив глава польської дипломатії.

Ващиковський підкреслив, що Польща не виступає проти прийому поодиноких політичних біженців, які самостійно прибуватимуть до країни, але не погоджується на примусовий розподіл між країнами ЄС значної кількості мігрантів з півдня.

Як повідомлялось раніше, попередній польський уряд «Громадянської платформи» і Польської селянської партії восени 2015 року зобов'язався прийняти 7 тис. біженців з півдня. Утім, після перемоги у парламентських виборах уряд PiS («Право і Справедливість») відмовився виконувати рішення попередників, мотивуючи це питаннями безпеки.

Нещодавно Єврокомісія попередила Польщу та Угорщину, що розпочне проти цих країн процедуру щодо порушення норм ЄС у випадку, якщо вони не розпочнуть приймати у себе біженців.

Сподіваємось, що фаховий та зважений діалог українських та польських істориків розпочався.

Володимир В'ятрович, директор Інститут національної пам'яті за результатами розмови зі своїм польським омологом Ярославом Шареком повідомив, що представники польського й українського Інститутів національної пам'яті найближчим часом обговорять питання українських та польських пам'ятників.

Перемишль та українці Перемишля тісно пов'язані з Україною. Але факти свідчать про протилежне. Почасти цей зв'язок є не стільки очевидним, а від того ще більш вражаючими є факти.

Радикальна риторика польського уряду та свідома політика демонізації історії українсько-польських відносин починає приносити свої плоди. Все частіше фіксуються випадки насильства з боку поляків по відношенню до українців на національному грунті.

Серед них - страшний випадок побиття трьома поляками палицями із цвяхами 17-річного хлопця просто за те, що він -  українець.

Якщо переїжджати за кращим життям до Польщі — то до столичної Варшави: так впродовж останніх кільканадцяти років міркувало багато українців. Дедалі більше осіб однак обирає Краків, який не тільки є культурною столицею, але і динамічним і заможним містом з великими кар'єрними можливостями, а водночас — містом із найкращим рівнем науки і освіти.

Декілька днів поспіль у Перемишлі тривали заходи, присвячені трагічним подіям 70-річної давнини. Сумні роковини примусової депортації українців  - це привід згадати нащадкам українців, насильници позбавлених власного коріння, хто вони є, та нагадати, що не може існувати жодна нація за рахунок пригнічення іншої.

142 польських інтелектуали зробили заяву до роковин акції "Вісла".

Заява в 70 річницю акції «Вісла»
Прочитана 28.04.2017 в Перемишлі
Під час вшанування 70 річниці Акції «Вісла»

Згадуємо сьогодні жертв великої етнічної чистки. 70 років тому, весною 1947 року протягом трьох місяців було вигнано з домівок і виселено близько 140 тис. громадян ПР українців та лемків. Після наповнених життям сіл залишились старі сади, залишки спалених будівель, знищені церкви та цвинтарі. Протягом багатьох декад апарат пропаганди ПНР пробував затерти пам’ять про українських мешканців і їх культуру, остаточно в 1978 році, коли з карти Польщі усувано традиційні українські назви.

Депортація, яка поєднувалась з розпорошенням української спільноти в Польщі, була однією з багатьох, сподіваємось, що останньою ланкою в трагічному ланцюзі польсько-українських конфліктів. Схиляючись над долею переселених у рамах Акції «Вісла», пам’ятаємо про всі жертви тих трагічних конфліктів, поляків та українців. Разом з тим цінуюємо величезні спільні зусилля конкретних осіб, Церкви та Костелу, а особливо громадських та неурядових організацій, які працювали на побудову діалогу та взаємопорозуміння. Протягом останніх кількадесять років поляки та українці, дякуючи старанням обох сторін, записали багато нових, чудових сторінок спільної історії. У Польщі та в Україні. Польща, так само як і Україна, є спільним багатством всіх громадян та мешканців. Не дозволимо, щоб провокації, які посилюються і служать тільки чужому інтересові, акти агресії загрожували добросусідським польсько-українським відносинам, стосункам між поляками та українцями. 

Цьогорічні вшанування, одні з останніх, на яких присутні особи, які були учасниками трагічних подій сімдесятирічної давності, тому вони особливі. Перший раз, починаючи з 1989 року, щорічні вшанування не отримали підтримки державної влади. Тому, маючи переконання, що суспільний діалог і пам’ять є спільним набутком, разом з тисячма благодійниками ми вирішили підтримати цьогорічні вшанування. 

Сьогодні, спільно з українською громадою у Польщі, згадуємо про трагічну долю тих, хто 70 років тому внаслідок акції «Вісла» загинув, а також тих, хто назавжди втратив домівку та малу батьківщину.

Підписали:

1. Adam Balcer
2. prof. Jerzy Bartmiński
3. Jan Bartmiński
4. Zbigniew Benedyktowicz
5. Bogumiła Berdychowska
6. Ryszard Bill
7. Włodzimierz Bogaczyk
8. Martyna Bogaczyk
9. Halina Bortnowska-Dąbrowska
10. Marcin Bosacki
11. Andrzej Brzeziecki
12. Zbigniew Bujak
13. prof. Wojciech Burszta
14. Alina Cała
15. Andrzej Celiński
16. Katarzyna Chimiak
17. prof. Andrzej Chojnowski
18. Iza Chruślińska
19. prof. Przemysław Czapliński
20. Anna Dąbrowska
21. o. Tomasz Dostatni OP
22. Mikołaj Dowgielewicz
23. prof. Roman Drozd
24. Wojciech Duda
25. prof. Anna Engelking
26. Przemysław Fenrych
27. prof. Andrzej Friszke
28. Grzegorz Gauden
29. Michał Gauza
30. Konstanty Gebert
31. prof. Lucyna Gebert
32. Aleksander Gleichgewicht 
33. Ewa Gładysz-Jeż
34. prof. Janusz Grzelak
35. prof. Igor Hałagida
36. prof. Ola Hnatiuk
37. Agnieszka Holland
38. Witold Horowski
39. Jerzy Illg
40. prof. Bożena Iwaszkiewicz-Wronikowska
41. Karol Jałochowski 
42. Zbigniew Janas
43. Krystyna Janda
44. prof. Grzegorz Janusz
45. Andrzej Jaroszyński
46. prof. Zbigniew Jasiewicz
47. Ksenia Kaniewska
48. Basil Kerski
49. Anna Kertyczak
50. Natalia Kertyczak
51. Michał Klinger
52. Jacek Kluczkowski
53. prof. Jan Kofman
54. Marcin Kołodziejczyk
55. Piotr Kosiewski
56. Julia Maria Koszewska
57. dr Paweł Kowal
58. prof. Andrzej Kowalczyk
59. Prof. Katarzyna Kuczyńska -Koschany
60. prof. Marcin Kula
61. Ewa Kulik
62. prof. Jacek Kurczewski
63. Danuta Kuroń
64. Jarosław Kurski
65. ks. Wojciech Lemański
66. Włodzimierz Lengauer
67. Piotr Leszczyński
68. Agnieszka Lichnerowicz
69. Barbara Malak
70. Wojciech Maziarski
71. Agnieszka Mazurczyk
72. prof. Andrzej Mencwel
73. Jacek Michałowski, 
74. Adam Michnik
75. prof. Włodzimierz Mokry
76. Janusz Mucha
77. Marcin Nawrot
78. Zbigniew Nosowski 
79. Stanisław Obirek
80. Teresa Oleszczuk
81. Maja Ostaszewska
82. Adam Ostolski
83. Grzegorz Pac
84. Katarzyna Pełczyńska-Nałęcz
85. prof. Marta Petrusewicz
86. Jacek Piechota
87. Bartosz Piechowicz
88. Piotr Pogorzelski
89. Marcin Przeciszewski
90. Danuta Przywara
91. o. Józef Puciłowski OP
92. Jerzy Rejt
93. Wiesław Romanowski
94. prof. Shoshana Ronen
95. Andrzej Rosner
96. dr Julita Rybczyńska
97. prof. Andrzej Rzepliński
98. Łukasz Saturczak
99. Adam Sauer
100. Andrzej Seweryn
101. Tomasz Siemoniak
102. Sławomir Sierakowski
103. Radosław Sikorski 
104. Mirosław Skórka
105. prof. Magdalena Smoczyńska
106. Aleksander Smolar
107. Paweł Smoleński
108. Jerzy Sosnowski
109. Grażyna Staniszewska
110. Barbara Stanowska
111. Krzysztof Stanowski
112. Andrzej Stasiuk
113. prof. Jerzy Stępień
114. Michał Sutowski
115. Michał Szczerba
116. Andrzej Szeptycki
117. Adam Szłapka
118. Monika Sznajderman
119. prof. Małgorzata Szpakowska
120. Jacek Taylor
121. Ewa Teleżyńska
122. Marta Titaniec
123. prof. Joanna Tokarska-Bakir
124. Barbara Toruńczyk
125. Marian Turski
126. Piotr Tyma
127. Andrzej Urbanik
128. prof. Piotr Węgleński
129. ks. Alfred Wierzbicki
130. Ewa Wilk-Będkowska
131. Aleksandra Winczuk
132. Katarzyna Winiarska
133. Paweł Winiarski
134. prof. Anna Wolff-Powęska
135. Henryk Wujec
136. Ludwika Wujec
137. Krystyna Zachwatowicz-Wajda
138. Janusz Zaorski
139. prof. Antoni Ziemba
140. Maria Zmarz-Koczanowicz
141. Piotr Zmelonek
142. Krzysztof Żuk

 

28 квітня 1947-го о четвертій годині ранку шість польських дивізій і відділи Корпусу безпеченьства публічного оточили території, на яких компактно проживало українське населення. У цей же час відділи НКВД та чехословацької армії заблокували східні й південні кордони Польщі від Бреста до Нового Санча. Цей день і став фактичним початом примусового переселення українців, що ввійшов в історію під назвою операція «Вісла» і старт якій наприкінці березня того ж року дала постанова Політбюро ЦК ПРП.  

Сторінка 15 із 17