Напередодні Великодня вчителі та учні української суботньої школи ”Берегиня” в Афінах передали два ящики з пасхальними солодощами для захисників Донбасу.

Іще п’ятдесят років тому у Словаччині було чимало українських шкіл, але зараз кількість місць, де навчають української мови, можна порахувати на пальцях однієї руки.

Навчальну програму факультативних занять "Українська мова" для 5-9 класів шкіл з білоруською та російською мовами викладання затвердило міністерство освіти Білорусі.

Троє школяриків з Української школи "Еллісів" у Норвегії здобули перемогу у міжнародному конкурсі "Змагаймося за нове життя" Леся Українка.

Ось і ми відсвяткували Святий та Щедрий вечір в Українській школі "Еллісів" в Осло, Норвегія. Це була чудова зустріч в нашій шкільній родині. 

В Українській школі «Еллісів» в місті Осло, Королівство Норвегія, радісна і урочиста подія: свято Святого Миколая.

18 листопада, в недільній школі при товаристві "Українсько-Грецька Думка" відбувся урок Пам'яті, присвячений жертвам Голодомору і політичних репресій 1932-1933 років.

Він, за традицією, навідується до нас, у містечко Алькоркон в околицях іспанської столиці, щороку, не зазіхаючи на постійну дату в календарі. Проте всі ми його очікуємо з величезним нетерпінням, адже ця днина, подарована Всевишнім, приносить повнісінький кошик чудових-пречудових емоцій, гарного-прегарного настрою, смачнющих-пресмачнющих домашніх ласощів, чарівних-пречарівних музичних і поетичних миттєвостей і ще багато-пребагато чого в такому ж ключі.

Так склалося, що цей день завжди перетворюється на неповторну та захоплюючу виставу, що, як правило, складається з кількох актів. Не став винятком і суботній день 12 листопада. Про три акти дивовижної дивосвітівської постановки – наша розповідь.

Неділя, 05 листопада 2017 16:27

«Дивосвіту» – перший десяток! Фото.

Культурно-освітньому центру «Дивосвіт», що в передмісті Мадрида Алькорконі, виповнилося десять років.

Українські школи здебільшого працюють при церквах.

Про це в інтерв’ю Gazeta.ua повідомив голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний.

"Майже в кожній країні є недільні українські школи. Здебільшого — при церквах. Там вивчають мову й літературу, історію. Інший варіант — дистанційне навчання по скайпу через систему міжнародної української школи. Діти засвоюють програму, що діє на нашій території. Одночасно навчаються в класичній школі країни, де живуть. У результаті отримують два атестати — український та європейський. Це зручно для трудових мігрантів", - сказав він.

Крім того Ратушний відзначив, що найбільше можливостей для вивчення української мови за кордоном - у Польщі та Румунії. В них є по кілька україномовних шкіл — початкових і середніх. У цих країнах громади давно відстоюють право української нац­меншини здобувати освіту рідною мовою, тому й отримують фінансування з місцевих бюджетів.

"У Румунії на це (навчання українською мовою - ред.) виділяють майже мільйон євро на рік. Ці гроші витрачають на національні школи, утримання апарату Спілки українців, фестивалі українських колядок у Сігеті чи свято борщу", - уточнив голова УВКР.

Також за його словами, повноцінні українські школи діють ще у Словаччині та Молдові.

"У Словаччині останнім часом ситуація змінилася не на нашу користь. Багато українців живуть поблизу міста Пряшів. Там же мешкає і русинська меншина. Тому деякі українські класи стають русинськими", - додав він.

Як відзначив Ратушний, держава, звідки походить діаспора, повинна фінансово підтримувати освітні заклади.

"Якщо нацменшині потрібна школа, європейська країна може її створити й частково фінансувати. Але утримання такої обходиться на ­25-30 від­сотків дорожче за звичайну. Тому держава, звідки походить діаспора, повинна допомагати підтримувати освітній заклад - хоча б розробляти й видавати посібники. Наприклад, у Румунії українські програми створені ще за часів Ніколає Чауше­ску (президент Румунії в 1974-1989 роках) і вкрай потребують оновлення", - говорить він.

Голова УВКР підкреслив, що української державної програми з підтримки діаспори не існує.

"Я бачив корейські школи в Казахстані. Туди з Кореї завозять усе необхідне, навіть ручки. Угорщина на кожного школяра своєї діаспори виділяє сотні євро, на вчителя — тисячі. Вони усвідомлюють, що вкладати в освіту власної діаспори — означає загальмувати процес асиміляції емігрантів з іншими народами. В Україні це теж розуміють, але грошей на діаспору майже не виділяють. У нас немає державної програми роботи з українцями за кордоном. Підтримка є лише на аматорському рівні. Це призвело до втрат українських шкіл у Грузії, Казахстані, Білорусі, Латвії", - зауважив він.

Сторінка 4 із 5