Саме такими червоно-оранжевими барвами відкрилось українській громаді Москви село Ярополець.

Чому саме туди вирушили діаспоряни у суботній погожий день?

Село Ярополець знаходиться за півтори сотні кілометрів від Москви у Волоколамському районі на річці Лама. А привертають увагу  мальовничі краєвиди своєю давньою і цікавою історією, яка сягає 16 століття і пов’язана з могучою постаттю в українській історії, визначним політичним і державним діячем, з гетьманом Петром Дорошенком.

У самому центрі села стоїть  каплиця, побудована над могилою Гетьмана з ініціативи поета Олександра Пушкіна. Саме це місце вабило та зазивало, куди і направились діаспоряни.

Козацький марш лунав у центрі Підмосковного села по особливому урочисто і глибоко проник в серця московських українців.

Священник УГКЦ Москви відслужив панахиду, присутні помолились за упокій душі Гетьмана.

А сам екскурсійний день розпочався у Ярополецькому краєзнавчому музеї, де зберігається бюст Дорошенка (робота німецького скульптора Тріппеля 1744-1793 рік).

Звичайно,  громада з превеликим задоволенням відвідала історичні маєтки Гончарових і Чернишових, які перейшли нащадкам  від Петра Дорошенка. Великий парковий ансамбль, хоч трохи і запустілий, вражає масштабністю та архітектурною різноманітністю. Тут свої останні роки провів Гетьман, зростала майбутня дружина Пушкіна Наталя Гончарова (праправнучка Дорошенка), бував і сам Пушкін.

З великою любов’ю до свого села, його історії, директор краєзнавчого музею Козлова Тетяна Вікторівна розповіла про всі історичні пам’ятки та видатних односельчан, за що їй ми щиро вдячні.  Не змогли  оминути своєю увагою першу сільську ГЕС, що на річці Лама, відкриття якої відвідали тодішній вождь Ленін з Крупською.

Хоч по завершенню екскурсії були і українські пісні, і запашна кава, та одного дня недостатньо для того, щоб насолодитись гарним товариством та приємним спілкуванням.

Українська громадська організація Москви «Коло культурної дипломатії», яка є організатором подорожі запевняє:

БУДУТЬ НОВІ ДНІ І НОВІ МАРШРУТИ!!!

 

 

 

 

 

Не можна в українців у РФ вимагати зберегти мову, якщо в самій Україні цього нема, — представник діаспори, один з лідерів українського руху в Росії Валерій Семененко

 

«Ми виявилися заручниками при загостренні російсько-українських відносин, тому пішла повна зачистка українського простору, яка продовжується і зараз. Звичайно, нам зараз важко працювати, але ми продовжуємо», — говорить активіст.

Валентина Троян: Відзначають українці в Росії День Незалежності України?

Валерій Семененко: Українці, українські організації в Росії відзначають заходи. Раніше це були відкриті заходи, влаштовували концерти, збори, зібрання. Зараз, здебільшого, це відзначають в душі і серці. Українці в Росії в більшості живуть, думають і мріють та дивляться в майбутнє разом з Україною. Але, на жаль, відкрите відзначення свята сьогодні не таке можливе. 

Валентина Троян: Наприклад, у 2011 році можна було йти російським містом з українським прапором?

Валерій Семененко: Звичайно. Коли були мітинги в 2011-2012 році, був підйом опозиційного руху в Росії, на Болотній площі, були мітинги, туди багато українців приходило зі своїми національними прапорами. Я сам пам’ятаю, після смерті Немцова, коли був мітинг на Слов’янській площі, я прийшов з українським прапором. Прийшов хлопчина з Росії з російським прапором, ми стали поруч, прапори переплелися, багато людей зробили фото, тут же підбігли міліціянти, хотіли мене забрати, а їм по якомусь внутрішньому зв’язку сказали: «Украинский флаг не трогать, пусть будет». І вони розгублені, але мусили відійти. І українські прапори були.

У 2013 році ми влаштували марш вишиванок на Арбаті, вийшли кілька десятків людей, одягли вишиванки. Але без політичних гасел ми пройшли Арбатом. Я бачив розгублені погляди поліції, а ми йдемо у вишиванках і все — нічого не робили і не кричали. Правда, включили музичні пристрої і грали українські мелодії. Це можна було. Але маю великий сумнів, що це можна було би зробити сьогодні. По-перше, чи можна, а по-друге, чи наважаться наші люди піти на це. Наразитися на переслідування з боку правоохоронних органів — це елементарно. Можливо, ти й нічого не робив, але що-небудь знайдуть.

Валентина Троян: Що б ви хотіли сказати важливе, що вам болить в контексті Росії та українців?

Валерій Семененко: Мені болить збереження українства в світі. І в Україні теж. Не можна вимагати в українців Росії зберегти в дітях мову і все таке інше, коли в самій Україні цього нема в широкому розумінні цього слова. Я приїжджаю і мене дуже гнітить, що я не можу купити українську газету в Дніпрі. Я йду на головну пошту і дай Боже, щоб там була «Україна молода», «Газета по-українськи», «День» або львівський «Експрес». Більше нема нічого. Як це так? Та зробіть якусь політику, щоб наші українські газети виходили, доплачуйте їм, а з інших беріть гроші та доплачуйте українським за це. 

 

У Національному культурному центрі України у м. Москві в межах Культурно-просвітницької програми “Український музичний салон” відбулися урочистий вечір та святковий концерт, присвячені Дню Конституції України.

В урочистостях взяли участь представники Посольства України в Російській Федерації на чолі з Тимчасово повіреним у справах України в Російській Федерації Русланом Німчинським, працівники Культурного центру та багаточисленна українська діаспора Москви і Московської області, - повідомляють в Національному культурному центрі України у м. Москві.

На початку вечора з привітальним словом виступив Руслан Німчинський.

А згодом святковий концерт розпочала Українська народна хорова капела Москви під керівництвом заслуженого працівника культури України та Росії Вікторії Скопенко. У виконанні Капели прозвучали твори на слова Тараса Шевченка “Реве та стогне Дніпр широкий” і “Наша дума, наша пісня”, а також українська народна пісня в обробці Якова Яциневича “Сусідка” (солісти Марина Галицька, Микола Яременко, Олена Кузьміна).

Велику насолоду подарували лауреат міжнародних конкурсів, викладач Російської академії музики імені Гнесіних Ганна Махова (флейта) та Олена Смирнова (партія фортепіано). Прозвучали твори Джина Прицкнера “Пєса для флейти і фортепіано” і Модеста Мусоргського “Гопак”.

Частину концертної програми склали виступи учениць заслуженої артистки України, солістки Великого театру Росії, педагога з вокалу Академічного музичного коледжу при Московський державній консерваторії імені П. І. Чайковського Галини Черноби: Марії Ярошенко (сопрано) і Лаури хамзатової (сопрано). Партію фортепіано виконала Маргарита Бриндіна. Провучали “Солов’їний романс” Анатолія Кос-Анатольського, “Пісня царівни Лебідь” з опери “Казка про царя Салтана” Римського-Корсакова, українська народна пісня “Ой, не світи, місяченьку”, “Журавка” на музику Олександра Білаша та слова Юхимовича.

Також у концерті взяла участь лауреат міжнародного конкурсу флейтистів Adams Flute Factor (Нідерланди), міжнародного конкурсу виконавців на духових інструментах Encor Competition (США), міжнародного конкурсу імені Р. Гліера флейтистка Єва Баркова. Вона зіграла “Сонату фа-мінор” (1 і 4 частину) Георга Пилипа Телемана, “Циганську пісню” Вільгельма Поппа, а ще попурі українських народних пісень Владислава Соловйова. Партію фортепіано їй склав лауреат міжнародних конкурсів Максим Подскочій.

Затамувавши подих, гості вечора слухали виступ піаніста-віртуоза, композитора, лауреата конкурсу імені В. Горовиця, учня Центральної дитячої музичної школи при Державній Московській консерваторії імені П. Чайковського класу професора В. Пясецького Симона Бюркі, який представляє нині дві країни – Україну та Швейцарію і давно є другом та постійним учасником більшості музичних заходів, які відбуваються у Культурному центрі. Цього разу Симон блискуче виконав “Гаєско” Гранадоса та імпровізацію на теми українських пісень, зокрема “Чорнобривці”, “Червона рута”, “Київський вальс”, “Намалюй мені ніч” та ін.

Стародавні мотиви Полісся прозвучали з вуст лауреата міжнародних конкурсів Сергія Вострікова. У музичному супроводі Максима Подскочія він заспівав низку українських народних пісень в обробці Миколи Лисенка «Ой, зійди, зійди, ясен місяцю», «Там, де Ятрань в’ється» та «Чорнії брови, карії очі» в обробці Віталія Надененка. А ще Сергій у якості художнього керівника представив дебют Студії традиційного співу Полісся “Виноград”.

Спеціальним гостем святкового Салону став піаніст Олександрас Шімеліс (м. Вільнюс, Литва). Він приєднався до привітань з нагоди Дня Конституції України композиціями “Облівіон” Астора Пяцоли та імпровізаціями на теми литовських народних пісень.

Окрема частинка Салону була присвячена 75-річчю з дня нароодження Валерія Ободзинського. Невеличкий екскурс про творчу діяльність цього співака зробив лауреат міжнародних конкурсів Юрій Сарафанов. А потім він виконав низку пісень, серед яких були “Листопад”, “Восточная песня”, “Эти глаза напротив”.

Танцювальну частину вечора склали яскраві виступи хореографічого ансамблю “Вогник” (художні керівники Інна та Ірина Суркови) й театру танцю і пластики “Ред” (художній керівник Олександр Турко) Дитячої школи мистецтв імені Ю. С. Саульського.

Завершальний акорд у концерті, який за традицією вела член Міжнародної спілки музичних діячів, Спілки театральних діячів Росії, кінорежисер Віра Федорченко, прозвучав у виконанні Української народної хорової капели. Під звуки композиції “Одна калина за вікном” яскраво завершилася святкова програма, а разом з нею і ювілейний творчий сезон Культурно-просвітницької програми “Український музичний салон”.

Шаріна страждає від наслідків перелому

Екс-директору Бібліотеки української літератури Наталії Шаріній зламали хребет під час конвоювання. Про це повідомляють російські ЗМІ з посиланням на озвучені в суді матеріали справи.

За словами адвоката Євгенія Смирнова, Шаріна отримала травму 29 жовтня 2015 року. «В автозаку були жорсткі сидіння, а водій не пригальмував на лежачому поліцейському. Автозак труснуло, і Шаріна сильно вдарилася спиною», — повідомив він.

Захист долучив до справи медичні документи про здоров’я Шаріної, в яких наголошується, що жінка страждає від наслідків компресійного перелому хребта, отриманого під час конвоювання. Судові дебати призначені на 29 травня.

25 травня в Міщанському районному суді завершилося судове слідство у справі Шаріної.

Директора Бібліотеки української літератури в Москві Наталію Шаріну затримали в жовтні 2015 року з підозрою у порушенні закону про протидію екстремістській діяльності. З 30 жовтня 2015 року Шаріна знаходиться під домашнім арештом.

Пізніше їй пред’явили ще одне обвинувачення — у нанесенні 3,5 млн руб. збитків.

Сторінка 2 із 2