На Проводи моя родина (брати, мама, я, дружина брата) їдемо провідати могилку татової сестрички Марусі, яка померла, забравши на себе мені призначену смерть.
Жила моя тіточка все життя в селі Вінож, але діти виїхали в село Подільське Золотоношського району, Черкаської області, та й маму свою забрали. І тато там. Один, вже восьмий рік тримає все в ідеальному порядку і в чистоті, ніби-то ось-ось відкриється хвіртка і зайде його весела та кохана дружина. Чекає…
Познайомилась я там з тещею мого двоюрідного братика Михалика, сина тітоньки Марусі. Міша теж втратив свою дружину, але теща (теж Маруся, як і Мама) не вважає свого зятя зятем, а тільки рідним сином, і піклується ним і дітками-онуками Міші та Галі, покійної дружини мого брата.
Проснулась я вранці в квартирі Михайлика, а з кухні вже запахи смачні розбіглися по кімнатах.
Бабуня Маруся, Приходько Марія Василівна, варить капусняк. Капусняк, то й капусняк. Що ж там такого не звичного. Відказуюсь від запрошення таки зранку з‘їсти тарілку капусняку. Вистачить і чашки кави. Та Марія Василівна так запрошує, так запрошує, що погоджуюсь.
Пахне капусняком, аж під ложкою – куліш. А смачно. А гарно.
Отже, попробуйте й Ви, КАПУСНЯК ВІД БАБУСІ МАРУСІ.
М‘ясо, кому стільки не жалко, або кому скільки дозволяє гаманець, три картоплини цілих, не різаних, пшона (200 грам на відро) відповідно до каструлі. Капусту потерти на тертку горлатеньку (це тертка з великими дірками). Все варити до готовності.
Вийняти картоплю, пом‘яти, вкинути до капусняку.
Ще три картоплини потерти на тертку, як для дерунів. Помішуючи, добавити в киплячий капусняк. Зажарити, кому як смакує.
Добавити томатного соку домашнього, чи томатної пасти, що в кого є.
Їжте на здоров‘я.
