Літературна сторінка

Літературна сторінка (172)

Благодійна організація «Українсько-єврейська зустріч» заснувала щорічну українсько-єврейську літературну премію «Зустріч».

На 26 BookForum у Львові завітав кінорежисер Олег Сенцов з презентацією своєї нової книжки «Маркетер», написаної під час незаконного утримання у російській колонії. 

У Національному музеї літератури у Києві, презентували книгу спогадів «Дорогами минулого» Іванни Мащак. Збірка споминів лондонської українки охоплює період української історії 30-50-х років трагічного ХХ століття: українське підпілля у Польщі, операція «Вісла», переповнені українцями табори ГУЛАГу на Колимі — все це авторка пережила особисто.

Книга «Казки мого бомбосховища» українського поета і прозаїка Олексія Чупи вийде німецькою мовою вже у вересні цього року.

Кіборг

Середа, 16 січня 2019 09:00 Автор

Ущент обгоріла Донецька земля,
В аеропорту руїнах,
З чого тільки "сепар" по них не стріляв
Жахалася вся Україна.

Там вижити шансу ніхто вже не мав,
Так густо лягали снаряди,
Бо ворог безжалісний танків наслав,
Та кидав у бій навіть "гради".

Стогнала земля та поплавивсь метал,
Падали стіни з бетону,
Немов би картонний, горів термінал...
Тримали бійці оборону.

Ніхто не жалівся, ніхто не злякавсь,
Хоч знали, що бій цей останній,
А кожен із "сепарів" подивувавсь,
Їх мужності тій незвичайній.

Мов кіборги сильні, без їжі й води,
У кіптяві, в ранах, і в гарі ,
Вкраїну собою від горя й біди,
Закрили від клятих "сепарів".

Без сну, відпочинку, бо ким замінить?
Їх мало і зміни немає,
Як кіборги стали, сталевими вмить,
Лиш серце живе і кохає.

Молитися ніколи, є лише мить,
Патрони аби зарядити...
І матінка перед очима стоїть,
А комусь згадалися діти...

Чи буде коли іще радісна мить:
Вернутися в рідную хату,
Обняти усіх...Так ще хочеться жить!!!
А в серці рішимість: СТОЯТИ!!!!

І, мов в м’ясорубці, змішалось усе –
Кривава страшна мішанина,
Та знову хтось вістку недобру несе:
Рашистів ще хлине лавина.

Вже стіни упали, немов не було,
А Кіборги, ніби із сталі, –
Трималися хлопці... А лихо ревло.
В руїнах отих терміналів.

Гранати, снаряди, свист куль без кінця,
І доля така невблаганна,
Та б’ються іще патріотів серця,
Хоч кров’ю стікають їх рани.

І хтось вже на небі, у Бога в Раю,
Небесні поповнює Сотні,
За Батьківщину кохану свою,
За мрії про волю високі.

Ураз помутилась свідомість бійця,
В очах пелена лиш кривава...
Стояв за Вітчизну...Стояв до кінця...
Героям всім, Кіборгам – Слава!!!!

На руки взяли побратими його,
Хоч був у обіймах у смерті,
І винесли з бою, як брата свого,
Бо мужні і сильні, і вперті.

В супереч долі, на зло ворогам,
Маючи рани смертельні,
Вижив Герой, хоч платив він життям,
Мов кола проходив пекельні.

Вижив... Казали, що він не жилець...
"Не просто так Кіборга вбити" –
Всміхається сильний і мужній боєць –
"На зло ворогам буду жити!"

І буде завжди в патріотів серцях
Цвісти-розквітать Україна,
І будуть стояти вони до кінця,
За славну Вітчизну єдину.

( Із збірки "Спиніть війну!")

Слова про весну надзвичайно милозвучні українською. Вони захоплюють, дивують і викликають бажання поповнювати свій словниковий запас.

Богдан Залізняк: "Пісня Олі"

Понеділок, 06 листопада 2017 11:48 Автор

Сорок п’ять літ тому…

Покохалися… Списалися…

Не сталося… А сподівалися…

То ж про це й поетична пісня Олі.

 

***

знову

ніяк не дочекаюсь

листа від Тебе

ну ніяк

ми мало

бачилися

каюсь

й життя у нас

пішло навспак

 

***

добраніч

я Тебе цілую

і напівсонна

ще й жартую

мабуть

побачимось колись

Ти принесеш

чудові квіти

і світ

чудовим стане

весь

а поки

час себе жаліти

чому

Ти так далеко

десь

 

***

який

Ти був тоді

я згадую завжди

і прошу у листі

приїдь-прийди

і ми опинимось

у київській колибі

а поки

вже від сліз

у мене очі сині

***

та й справді

„от якби”

нас понесло

в Лубни

Ти б гарно

здивувався

„невже

курорт почався”

 

***

чомусь

нічого не читаю

що в світі діється

не знаю

мене ж цікавить

близький світ

я бачу добре

Твій політ

 

***

тут спить

одна лиш голова

та місце є

і для Твоєї

прокинулась

і вже вдова

а я ж

не вчилась

бути нею

 

***

усе співаю

як Тебе зустріла

і дуже скоро

зрозуміла

що Ти напевно

твір мистецтва

і це триває

безконечно

бо я ж уперше

закохалась

і досі ще

„не розібралась”

чому сміюся

або й плачу

чи я для Тебе

дещо значу

бо Ти для мене

милий-милий

Іванку рідний

особливий

 

***

Ти

такий гарний-гарний

і розумний

вважаєш мене

дитиною

а мені ж здається

Ти такий хлопчак

така дитина

що Тебе по голівці

можна погладити

і все ж

якби Ти був тут

було б як у раю

не знаю

яка з мене жінка

буде

шкода

що ще не була

нічиєю жінкою

і тому

Тобі доведеться

мене вчити

якщо…

розумію

все у світі

відносне

тому листовно

розмовляю і розмовляю

 

***

знаєш

вперше потрапила

у таке оточення

навколо

тільки посередності

навіть нижче

зібрані так докупи

вони

викликають подив

Боже

як же ж їх багато

навколо нас

біля нас

хоч би

не збожеволіти

тому

хочу до Тебе

щогодини щохвилини

щомиті

 

***

Іванку

коли я була

з Тобою

душа моя

перебувала

в повній гармонії

світ був

„мереживом казковим”

а Ти в ньому

найбільша казка

після розмов

з Тобою

мені так захотілось

працювати читати

писати

удосконалюватись

а найголовніше

відчувати руки Твої

на собі

 

***

знаєш

це так добре

коли можна

весь світ

своєї душі

відкрити назустріч

іншому світові

і водночас

вбирати в себе

світ

тої іншої душі

і все в ньому

розуміти

 

***

мені хочеться

аби наш син

який

може бути

був би схожий

на Тебе

очі карі

ніс рівний

брови густі

але то насправді

буде не скоро

хіба що тоді

як боги

присудять нам

бути разом

 

***

уявляю

як уперше

приїду з Тобою

додому

Тато

буде зачарований

Твоєю інтелігентністю

Мамі

Ти видашся

великим аристократом

брат

буде в основному

мовчати

дивитиметься на Тебе

і певно

захоче Тебе

малювати

 

***

я не піду

без Тебе

в гори

я хочу відчувати

їх красу

в Твоїй

і Ти скажеш

щоб я вела себе

чемно

бо гори дивляться

а може

Ти й нічого

не скажеш

ще й поцілуєш

на очах у Карпат

а я буду

втікати від тебе

стежечкою вузькою

так

старанно втікатиму

що й не втечу

і ми

лежатимемо серед

квітів

під нашим небом

я відчую це

правда

 

***

у хлопцеві

я завжди

хоч і підсвідомо

прагнула

знайти душу

близьку до моєї

людину

яка б мене

розуміла

а вони на жаль

цього не помічали

що я у них

душу шукаю

і здається

ніколи

не шукали її

в мені

 

***

ой Іванку

я відчуваю

що можу так багато

відчувати

і все те

тільки з Тобою

я цілую Тебе

багато-багато

і всього-всього

бо Ти

такий гарний

такий розумний

то ж будьмо

і будемо

 

***

ще згадала

коли

ми були разом

коли я

була з Тобою

то нітрохи

майже не стомлювалась

від того

і весь час хотілося

аби Ти

щось робив зі мною

це певно добре

правда ж

як до речі

і в романі

„По кому подзвін”

в неї щоразу

земля пливла

з-під ніг

і в мене

було щось подібне

 

***

знаєш

в мене

десь в душі

стільки ніжності

зібралось

що з нею робити

бо Ти так далеко

і водночас

в серці моєму

якби Ти був тут

Коломия

стала б для мене

казковим містом

 

***

а щодо того

що в нас

такі близькі світи

дивуюсь і дивуюсь

як то так

могло статися

(„ти — на півночі,

я — на півдні”)

але так уже трапилось

що я Тебе розумію

як нікого ніколи

я Тебе відчуваю

як нікого ніколи

більше навіть

я відчуваю все

одночасно з Тобою

це

історичний факт

і тому

немає підстав

для песимістичного песимізму

 

***

читаю

„Лебедину зграю” Земляка

як прочитаю пришлю

так і не збагну

за віщо на неї

так накинулась

озброєна

постановою партії критика

певно голодна

і захотіла лебедятини

ще купила для Тебе

„Вітчизну”

(звучить символічно)

поезія в Коломиї

не продається

тільки проза

зрозуміло

 

***

я так часто уявляю

вечір

чекаю Тебе з роботи

я приходжу раніше

Ти

ще з друзями на каві

прибираю

готую щось їсти

(їй-богу навчуся)

і чекаю Тебе

хвилююся

потім дзвінок

і Ти на порозі

я кидаюсь звичайно

Тобі на шию

і заціловую

Боже

коли ж то буде

хто знає

 

***

пригадую

у Волосянці ту ніч

коли

ми були разом — не

разом

моя голова

лежала в Тебе

на грудях

вона намагалась

дуже обережно

там лежати

бо в тих грудях

стільки пісень чаїлося

 

***

от

іще один день

наближається до вечора

ще один день

без Тебе

зовсім втрачений день

я повертаю його

до життя

пере-

читуючи Твої листи

живу отже

***

Тебе нема

і ця відстань

зв’язує мені руки

затуляє вуста

не можу

Тебе обійняти

не можу поцілувати

сиджу

в цивілізаційному полоні

і малюю на папері

поцілунки

якими

цілувала б Тебе

сьогодні

малюю обійми

як би обіймала

Тебе сьогодні

па коханий

***

так багато днів

ми не разом

це сумно

і несправедливо

моє тіло

багато чого

знову забуло

і знову я

відчуватиму

усе те уперше

хоч би швидше

небеса

прискорили нашу

зустріч

мені з Тобою

так затишно

так спокійно

мовби

цей чорно-білий світ

з усіма його

умовностями

обов’язками

зоставався там

за дверима

і я мовби

біля Тебе

захована

від усього світу

***

а взагалі

як не буде

буде дуже гарно

Тебе

відпустять з частини

і Ти

допоможеш мені

все відчути

і я помиратиму

в Твоїх обіймах

і буде нам

всього мало

Боже

зроби так

щоби дні скоріше

побігли

висилаю тим часом

себе на знимці

і заздрю їй

вона

бачитиме Твої очі

Твою посмішку

а я ні

а я так уже

скучила

поцілуй мене

так як уперше

а я притулюся

до Тебе

і втрачу голову

 

***

як сумно Тобі було

коли Ти писав

цього листа

а я

не змогла з’явитись

до Тебе

обняти за шию

поцілувати

у душі побоюючись

а чи записано це

в кодексі норм поведінки

дівчини з хлопцем

що вона цілує його

коли їй хочеться

але

незважаючи на кодекс

я б поцілувала все одно

навіть

вмостилася б Тобі

на коліна

і закрила б

черговий том Золя

який Ти читаєш

бо в моїх очах

теж щось написано

і на губах також

і нам би було

гарно

і не сумно

правда Іванку

Молодий, але вже знаний, українського письменник із Закарпаття Андрій Любка у жовтні розпочинає літературний тур містами Сполучених Штатів і Канади.

Про це повідомляє "Закарпаття онлайн".

"Під час туру заплановано творчі вечори, публічні дискусії, зустрічі зі студентами провідних університетів та місцевою українською діаспорою. Під час літературних виступів Андрій Любка читатиме уривки з роману "Карбід" (Meridian Czernowitz, 2015), англійський переклад яких здійснили Райлі Костіґан та Ісаак Вілер", - йдеться у повідомленні.

Зазначається, що тур розпочнеться з Нью-Йорка, де 9 жовтня в Інституті Гаррімана Колумбійського університету відбудеться вечір під назвою "Smuggling Ukraine Westward", а вже 12 жовтня письменник виступить в Інституті Кеннана у Вашингтоні. Ці виступи пройдуть в рамках програми Contemporary Ukrainian Literature Series, що вже 10 років поспіль привозить сучасних українських письменників у США. 

Наступні презентації відбудуться в Філадельфії (14-15 жовтня), Пенсильванському університеті (17 жовтня), Канзасі (19-20 жовтня, Канзаський університет), Лос-Анджелесі (22 жовтня, Каліфорнійський університет), Іллінойському університеті в Урбано-Шампейн (24 жовтня) та Чикаго (26 жовтня), після чого розпочнеться тур Канадою, що охопить Британську Колумбію (28 жовтня, Вікторія), Едмонтон (30 жовтня), Вінніпег (1 листопада), Монреаль і Торонто.

Точний час і місця виступів анонсуватимуться окремо на фейсбук-сторінці письменника. 

А представлений він у її віршах, які видрукувані в новій збірці, що побачила світ зовсім нещодавно у Київському видавництві «Український пріоритет». У цей незвичайний світ поетеса і запрошує читача, з радістю бажаючи поділитися своїм світобаченням (світосприйняттям). Неспроста і назва книжечки цю спрямованість окреслює досить виразно – «Мій світ тобі». Презентація цього видання відбулася в неділю, 15 липня, в актовому залі української парохії Благовіщення храму Доброї Вісті, що на Аргуелєсі.

Аудиторія, хоч і не була, в силу різних обставин, широкою, але виявилася напрочуд вдячною, зацікавленою. Уважно слухала виступаючих, а ними стали і Голова асоціації «Українська громада Іспанії за права, честь і гідність українців» Юрій Чопик, і колеги авторки по перу Ірина Опанасенко, яка приїхала на цей творчий захід з Логроньйо – столиці провінції Ріоха, а також Галина Коризма.

Проте головною дійовою особою все ж була сама Валентина, яка виявилася ще й чудовою ведучою. І про себе ненав’язливо розповідала, і вірші свої читала, зумівши створити невимушену, загалом, родинну атмосферу. А в ній місце і її теперішньому чоловікові Рафалові знайшлося, і відеокадрам, і пісням, тексти до яких пише Валя, продемонстрованих з комп’ютера. Їх виконали автори музики з рідного поетесі Тернополя Леся Горлицька (пісня «Будь навік благословенна») та Мар’ян Пуляк («Княгині українські»).

Нагадаємо, що ця збірка не є першою в творчому доробку уродженки міста Ланівці, що на Тернопіллі. Першою була «Я з Богом у душі живу», яку склали два цикли віршів: «Слово і душа» та «Мій майдан». Крім цього її поезії ввійшли до альманаху «Наше Слово», виданого позаторік, і співавторами якого стали чимало поетів-заробітчан. Додайте до цього ще й інші альманахи, журнали, часописи. Про все це ви, шановні читачі, зможете довідатися, придбавши нову роботу Валентини Гуменюк.

 

А щоб ще більше заінтригувати вас, наостанок приведу висловлювання директора видавництва «Український простір», відомого українського письменника Володимира Шовкошитного, наведеного ним у передмові до збірки Валентини: «Читаючи й перечитуючи поезії з нової збірки Валентини Гуменюк «Мій світ тобі», не можу позбутися враження, що вже читав щось подібне саме за незглибимим відчуттям ностальгії, любові до Бога, України, до Коханого Чоловіка – до Самого Життя. І дійсно, 2012-2013 рр. я працював над книгою іншої представниці української діаспори Віри Кривої (США) «Збережи храм», де всі відчуття і авторські рефлексії були представлені так само яскраво і самобутньо…

Поезія В. Гуменюк, про що б вона не писала (а це й філософська, й пейзажна, й громадянська, й духовна, й інтимна лірика, й пісенні тексти) – це в чистому вигляді поезія Любові, і в цьому її найвища цінність. Адже така поезія обеззброює, змушує замислитися над речами сутнісними, непересічними, такій поезії віриш беззастережно…»

Іспанські новини від МИРСЬКОЇ Калини