З ініціативи тернопільської вишивальниці Людмили Мерви до нашого міста завітали двадцять жінок зі Львова, Івано-Франківська та Галича, які не уявляють себе без голки, нитки і полотна. Це вже друга така зустріч майстринь. Познайомилися усі вони через інтернет, зокрема, через групу “Вишиванковий рай”, яку зорганізувала пані Людмила.
— Така зустріч — чудова нагода поділитися техніками вишивки, довідатися про традиції різних регіонів і просто поспілкуватися з однодумцями, — каже Людмила Мерва. — Я провела майстер-клас із виконання рельєфних швів. У дружньому колі ми поговорили про символи на вишивках, бо ж люди часто плутають старослов’янські та християнські, про обрядові рушники — весільні, спасівські і для хрестин.
Розмаїття авторських вишиванок під час зустрічі просто вражало. Так, Оксана Смок зі Львова привезла сорочку із зображенням родового дерева, вишиту для сина. На ній майстриня використала 15 (!) видів швів та різні техніки. Найстарша серед товариства 70-річна тернополянка Марія Максимів здивувала заготовками вишитих сумок, а Ольга Дмитрик з Івано-Франківська — блузкою, вишитою бісером, яку виконала її 5-річна донечка. А ось господиня салону Марія Дмитрів, яка родом із Борщівщини, закохана у вишивку, у її гардеробі близько 30 унікальних строїв. Жінка з теплотою згадує, як 3-річною любила дивитися, як бабуся вишивала фіранки. Любов до вишивки у пані Марії не згасла донині — жінка колекціонує старовинні сорочки, обруси, рушники, фіранки.
— Вишивка — душа майстра. Буває, огорне смуток, а сядеш за вишиття і забуваєш все на світі, — каже пані Людмила. — Вишивка має бути наповнена символами, думками, почуттями. Прагнемо передавати одна одній знання з вишивки, щоб не загубилися традиції нашого народу. На наступну зустріч хочемо запросити майстриню, яка би ближче познайомила нас із борщівською вишивкою.
На завершення зустрічі майстрині влаштували щедре частування домашньою випічкою, адже кожна з них ще й чудова господиня. А для розваги поміж жвавою бесідою пограли у жартівливу гру, схожу на ту, яку в давні часи влаштовували на андріївських вечорницях, — діставали із торбинки підвіски з різними символами — ключем, серцем, будинком, голубами — і тлумачили їх, бажаючи одна одній щастя.
Автор: Оксана Ботюк