Написати зверненя до українців світу виникло ще до Нового року. По старих привичках звернули погляди на чоловіків. Вони й написали…
Задум був такий, щоб кожен українець, де б він тільки не був, відчув гордість, що він українець і що його Вітчизна – Україна…
Так написати може тільки Жінка, Мати. Так написати може тільки Наталя Литвиненко-Орлова, що вона й зробила. Її слова нікого не залишать байдужими, її думки близькі кожному з нас…
Українці світу, звертаємось до Вас, до кожного, хто вболіває за нашу єдину і неподільну Вітчизну. Настав час і нам, розкиданим по світах, об‘єднатись та взятись за руки через це звернення.
Це зверненя не до організацій, не до якось політика чи лідера, чи якоїсь країни, це звернення до нас, це зверення до наших сердець. Маємо знати і відчувати, що по всій землі є українці, і всі вони цільні та єдині.
Приєднуйтесь, підписуйте, розповсюджуйте, діліться, коментуйте, аргументуйте…
Прийде час, коли ми писатимемо історію нинішніх днів, і він вже стукає в наші двері, і ваші роздуми та коментарі стануть розділом історії сучасної України.
Пишіть там, де буде розміщено звернення, можете продублювати Ваші думки і на Фейсбуці для тих, хто підписався нижче.
Слава Україні!
Катерина Марійчук
Люба наша Україно!
Дорогі наші Українці!
Ми, українці, що волею Долі живемо в різних кінцях світу, разом з Вами глибоко відчуваємо наше праукраїнське Канонічне мироточиво Душ і той спраглий внутрішній струм, який привів нас до впізнавання самих себе, до спалаху Родинного Коду, який допомагає нам позбутися синдрому рабства, меншовартості і духовного каліцтва. Отож і постав МАЙДАН!
Але дуже нелегка наша ноша, бо, висловлюючись словами Ліни Костенко, «історії ж бо пишуть на столі. Ми ж – пишем кров’ю! На своїй землі…».
Та тільки жодна найменша крапля крові не повинна проливатися дарма, бо наша стражденна Україна вже й без того віками горбата від могил.
Олександр Довженко писав: “Біда наша - перевертні”. Тому наші Святі престоли, не вагаючись і безсоромно, посіли чужинці в брудних сутанах.
Лукавий за нашу небратність нас таки дійсно не минає: сипле юдиками-підлабузами і юдять легіони їх. Сьогодні ми бачимо їх в шоломах Беркута та отих найманців-тітушок, яким довга неволя роздвоїла душі, залила їх брудом продажності і дрібного хабарництва, бо реабілітація свідомості відбувається набагато тяжче, ніж гояться рани.
Україна справедливо не хоче бути довірливою попелюшкою і завдячливо штовхати чужого воза у вказаному їй азійському напрямку.
Україна, мирним спротивом МАЙДАНУ, намагалася гідно довести це всім: владі України, недоброзичливим сусідам, та й зрештою, усьому Світу.
Україна – це географічний пуп Європи і вона має бути у Європі.
Сьогодні навіть пересічний українець – уже не той довірливий роззява, який був 360 років тому, тож розбереться добренько і прискіпливо, як і дулі в кишені приховувати не стане. Пересічний українець добре розуміє і той факт, хто і яким чином вирипав нам двері в бік антиукраїнських інтересів і відкотив на століття назад.
Відтак, МАЙДАН, який постав сьогодні, – це відповідь отій продажній владі, котра намагається затягнути нас у рабську трясовицю.
Отож вам, кровопивці, така «неканонічна» народно-дипломатична нота у вигляді великої канонічної української ДУЛІ. І справа не в тому, що ми – «недолугі хуторяни», а в тому, що ми, українці, таки не відбігли ясного розуму і самі дамо собі раду.
Люба наша Україно! Дорогі наші Українці!
Повірте, в цей доленосний і такий важкий для України і для нашого Народу час, ми, ваші побратими-українці, з вами. Віримо, що всі ми разом – уже лишень за крок до переможної сурми…
Так має бути і так буде, бо разом нас багато. І нам болить Україна!
Ми закликаємо вас, наші героїчні українські патріоти, уникати кровопролиття, а, керуючись поміркованістю і вершинним розмислом, сприяти діалогу і злагоді. Будьте пильними та чутливими один до одного – й тоді до ваших лав не просочиться жодне кишло покидьків-провокаторів.
Зробіть усе від вас можливе, щоб нам не довелося пересівати Волю, а головне – НЕ ДОПУСТІТЬ розколу нашої Соборної Держави. Український схід і Український захід мають довічно бути в єдиному Соборному Державному гроні! Пам’ятаймо, браття, що Український схід і Український захід єднають береги Великого Дніпра.
Звертаємося ми і до тих, хто сьогодні в шоломах беркутівців, та до несвідомих хлопів-тітушок… Будь-яка влада – це тимчасове, а Український НАРОД – це непохитно-вічне… То прихиліть голови до свого Народу, почуйте козацькі тихі голоси, що з-під землі лунають, станьте Синами, а не яничарами… Ніколи не пізно стати патріотом своє Вітчизни. І Україна вас не забуде. Бо тільки героїв шанують у віках.
Колись великий Українець, лікар і патріот Юрій Липа, писав: «Кожен українець має долучитися до розбудови своєї великої сім’ї, інакше він буде сам прийомним сином». Велика правда в цих словах! Бо коли маєш свої береги – можна стати Великою Рікою. Тож станьмо Великою Рікою! Станьмо Україною!
Ти чуєш нас, Україно?!!
У вершинному поклоні до патріотів-майданівців –
Наталя Литвиненко-Орлова,
учасник Майдану-2004 у Мурманську,
член Національної спілки журналістів України,
леді ордена «За заслуги», Україна,
Катерина Марійчук,
член Ради «Українці Москви»,
член спілки журналістів Росії,
Галина Маловшек,
голова товариства «Берегиня», Словенія,
Віра Коник,
голова Конгресу українців Естонії, журналіст,
Микола Грабар,
голова Української спілки боротьби з мафією та корупцією,
Раїса Шматко,
голова Всеукраїнського Жіночого Руху «За вільну Україну»,
Сергій Яригін,
Голова Українського Піратського Співтовариства,
Любов Сердунич,
член НСЖУ, НСКУ, АДГУ,
леді ордена «За заслуги», Україна,
Василь Шляхтич.
Поет. Родом з Надсяння, село Улюч.
Живе в Польщі, село Вільканово, що біля Зеленої Гори,
Лідія Блізнова \Білоус\ ,
член Сибірського центру української культури "Сірий клин", м Омськ
Катинський Орест,
поет і письменник,
вільний художник Парижського Вільного Університету Мистецтв,
Ярослав Копельчук,
член Ради «Українці Москви»,
член спілки журналістів Росії.
(Збір підписів триває)
