Українці, народе нескорений та терпеливий, мужній та надзвичайно патріотичний!
Зараз по всьому світу, де є хоч один українець, то він і стає рубежем між добром та злом.
Слава Богу, що нас є по світах, і ще більше Слава, що ми де б не були, залишаємось Українцями.
Українці Чікаго повідали нам про своє протистояння злу.
СЛОВО ВІД Galyna Ugryna
Помітили, шановні, що не існує одномірного світу? Всяка дія породжує протидію - хочеш, чи не дуже. Навіть - найчистіша, як український, вселенсько відомий Майдан.
За стурбованістю про долю Батьківщини, за потугою підняти важкі повіки демократії Америки на явище внутрішньої, а за нею й зовнішньої, російської окупації України, ми, чиказькі українці, якось випустили з уваги той факт, що злі сили гніздяться не тільки у Межигір'ї та Москві. Вони чигають на довірливих і у діаспорі. Почалося з нахабних актів зривання національних українських прапорів з вікон у самій Українській Околиці!!!
Далі - язичницько-ворожбицьке посівання цвяхами та шурупами парківки перед черговим Автомайданом. Середньовіччя, скажете? А що скажете про отаке?
Біля від українського консульства, де у суботу, 22 березня, зібралася чисельна група громадських активістів з національною символікою, закликами до російських шовіністів забиратися у московію, гаслами про підтримку наших братів.
Ми, дві журналістки, перейшли вулицю і стали дослухатися істеричних вигуків групки новоявлених комуністів чи соціалістів. Підійшли спочатку дуже близько, потім відступили, бо слиною червоні реліктові бризкалися відчайдушно; червоні прапори, випущені у рік приїзду перших поселенців з Європи, значки із зображенням Карла Маркса на грудях молодиків і двох-трьох дівчат із зеленим волоссям, розширеними зіницями та одягом як у ґітлер-юґенд - ось картинка зібрання біля готелю через вулицю від нашого консульства.
Злагоджені голоси українців з вимогами до путінських посіпак вертати додому, маяння чистих синьо-жовтих та червоно-чорних прапорів живили своєю правдивістю, щирістю, силою.
І...здригнулися, здулися, невіть звідки взявшись, совєтіко - відроджено - недоношені 15-17 протестувальників! Під свист почовгали у бік озера Мічиган... Мо' топитися?!
Та випадок показав: не час заспокоюватися, займатися тільки справами материкової України. Нам і тут потрібно бути зіркими, щоби стара зараза не отруїла молоде покоління, не купила дешевими брязкальцями мнимих цінностей, не повернула кривавої історії знову...
