Що таке жіноча поезія?
Героїні вечора, який відбувся 29 жовтня в Українському культурному центрі, вважають, що це дуже умовне поняття. Узагальнюючи можна сказати, що жіноча поезія є жіночою, тому що її пишуть жінки… А щодо змісту, форми, глибини, тем тощо – поетеси не менш обдаровані за своїх колег-чоловіків. Хіба, більш емоційні, більш чуттєві... Але так само і патріотичні, і філософські, і іронічні, і серйозні, і злободенні.
Ті, хто був на вечорі Лариси Борисенко та Ірини Агапітової, безумовно були вражені – вражені словами, поетичними рядками, які лунали у виконанні поетес. Без будь-яких додаткових ефектів, навіть з певними технічними перешкодами, поезія звучала… і влучала в душу. Бо народжувалися вірші в чуйних жіночих душах, з любові – любові до України, до рідних, до природи, до мови…
Обв’язко почитайте вірші Лариси Борисенко та Ірини Агапітової! І ви переконаєтесь, що поезія цих ізраїльських авторок є не просто ані жіночою-ані чоловічою, ані українською-ані ізраїльською – це універсальна поезія на близькі для кожної людини теми. Тому вона є такою зрозумілою і зворушливою.
Лариса Борисенко - ДУША НАРОДУ
В тобі таїться незбагненна сила,
В тобі злилися чари надземні.
Ти так багато у собі вмістила-
Квітучі ниви й луки росяні.
Тремтливий шепіт спілого колосся,
Травневу зливу,шелест диких трав.
В тобі журба і радість – все сплелося.
За це і шану твій народ тобі віддав.
Ти щедрістю поетів наділяєш.
Наповнюєш наснаги джерелом.
Ти надихаєш їх і окриляєш,
Віддаючи співучість і тепло.
Така рясна,барвиста,кольорова
В кобзарських думах,у поемах та віршах
Ти завше квітни,українська мова.
Народу свого праведна душа.
Лариса Борисенко - Чорнобривці
На середземноморських берегах,
Де кольорів яскраве розмаїття,
Під сонцем щедрим й на семи вітрах
Земля буяє пишним різноцвіттям.
Серед яскравої барвистості троянд,
Розкішних мов в едемськім гаї,
Посіяла на цій землі рука чиясь
Цвіт чорнобривців із чужого краю.
Рясного помаранчу оксамит
Та ледь відчутний незабутній запах.
І защеміло щось в душі на мить
Й думки злетілись,як пташки крилаті.
І полетіли в світанковий край,
В далекії простори українські,
Де пісня лине на увесь розмай
Про чорнобривці й ласку материнську.
І на святій землі нехай же знов і знов
Весна буяє чорнобривців цвітом.
Й нагадує про мамину любов,
Про найдорожчі руки в цілім світі.
Лариса Борисенко - ЩОБ ЛАВИНУ СПИНИТЬ
Увесь світ захопила лавина
І несе невідомо куди.
У потоці згубилась людина
І повік вже її не знайти.
А лавина руйнує і крушить
Що трапляється їй на шляху.
І життя людські вершить і рушить
І змітає в безодню глуху.
Перед Богом усі завинили.
Вже біди дзвін навколо дзвенить.
Де ж знайти рятувальну ту силу
Щоб смертельну лавину спинить?
Ірина Агапітова- УКРАЇНІ
Чи ти ненечка нам, чи мачуха?
Чи болить тобi наш бiль?
Понасмiчено, занапащено,
Тiльки скрегiт та зойки,
Та старцi звiдусiль.
Розодягненi на взiрець,
А в душi – як не мрець, то старець,
I душi не рятуєм своєї
Дiти, Ненько, вдягають духовнi лiвреї.
У гонитвi за благополуччям
Ми отримуємо бездушшя.
Зглянься ж, рiдна ти Земле,
На дiток своiх,
Вiдведи вiд нас смертний
Порожньості грiх!
Iрина Агапiтова - УКРАЇНI
Я далеко вiд тебе, Вітчизно моя!
Тільки серце пташиною вірною лине
До Дніпра, до ланів, де тополі стоять,
I до тебе, жадана моя Україно!
На Купала, колись, близь могили Сiрка
Ми цiлющii трави з доцюней збирали,
Там боярка i глід, похилившись злегка,
На здоров я та втіху плоди дарували.
У житті Батьківщина завжди є одна.
Може стати близькою ще інша країна.
Гострий біль твій i гнів в моїм серцi луна –
Годі кулям палити в моїй Україні!
Хто назавжди пішов – не повернеться знов,
I від того серця у людей кам’яніють.
Ірина Агапітова
Вишивану сорочку раптово вiдчую
На собi, як вiтання вiд предкiв-свiдкiв.
Плахту, фартух, корсетку, чоботи взую,
Дукачiв i коралiв на груди, намiтку.
Гордо стану, впливу у танок – дивiться:
Пава-панi до вас прийшла, молодиця!
13.11.94р.
Ірина Агапітова - МАЙБУТНЄ
Всi бачим, нiби зло перемагає.
Добро слабе, бо пазурiв немає.
Але у зла фiктивнi перемоги.
Добро - стратегiя душi мого народу.
13.11.94 р.
