Розповідають Українці в Білорусі:
"Програма концерту об'єднала поезію Кобзаря і пластику українських танців у виконанні учасників лауреата міжнародних та республіканських фестивалів народного музичного театру «Надія» під керівництвом Ірини Нестерчук, автентичне виконання народних пісень – це молоді і талановиті Роман Рафеєнко, Ліля Грищенко та Ліза Реут і популярні українські мелодії (Юля Комарова, Марина Квашенко).
Глядачі дізналися про зв'язки української та білоруської літератур, про популяризацію поета Тараса Шевченка на теренах Білорусі українськими громадськими організаціями і оцінили книжкову виставку рідкісних видань з шевченконіани.
Захід підготовлено культурно-просвітницьким товариством українців «Обрій».
Кобзар тричі проїзжав Білоруссю: у 1829 році юний Тарас Шевченко як слуга поміщика пана Енгельгардта подорожував по Білорусі дорогою на Вільно. Проїзжав через Лоєв, Жлобін,Бобруйськ, Мінськ, Молодечно. У 1843 року Т.Г.Шевченко разом із Євгеном Гребінкою їде в Україну. Перетинає Вітебськ, Оршу, Могилев,Чечерськ, Гомель. Наприкінці березня 1847 р. почались арешти членів Кирило-Мефодіївського товариства. Кобзаря заарештували та привезли через Білорусь до Петербурга і ув’язнили в казематі.Ще є ускосні свідчення Івана Франка про перетинання Шевченком Берестя на шляху до Варшави.
Тарас Шевченко, живучи в Петербурзі, в 1839 році познайомився з білоруським письменником Яном Барщевським. Навколо Барщевського гуртувалися тоді і інші білоруси, і ось всі вони під впливом Барщевського стали цікавитись білорущиною і друкувати свої твори. Шевченко, познайомившись з цими білорусами, просив їх, щоб читали йому свої білоруські твори, і особливо зацікавився народними білоруськими піснями. Один з молодих білорусів, Ромуальд Подберезький, знав багато пісень; він проспівав їх Шевченкові. Кобзар заохочував білорусів, щоб вони не кидали своєї праці для народу, бо це їхній обов’язок, а праця їх, незважаючи на тяжкі умови, не пропаде марно, і сліди залишаться.
Білорус, поет Едуард Желіговский (псевдонім Антоній Сова) подружився у Оренбурзі, в засланні, з Тарасом Шевченком, підтримував зв'язки, присвятив йому вірш «До народного поета». Нині в селі Корековці Віленського району стоїть пам»ятний знак побратимам, який постав намаганнями краєзнавця Валентина Рогова.