Слово від Дарії Склярик, з Лондона.
Свічки пам’яті сьогодні запалімо,
Хто поліг за рідну землю – пом’янімо.
Хто поліг у давнину і в сьогодення,
УТворця для їхніх душ молім прощення.
І для наших попросім спасення.
Хай простить і їх і нас, що допустили
Власних душ ярмо, чим їх убили...
Свічки пам’яті сьогодні запалімо...
І у славі їхні душі вознесімо...
Хай пам’ять Героїв живе у віках,
Розквітне Україна – суверенна Держава.
Героям-Прометеям «Небесної сотні»,
глибокої давнини і «Небесних батальйонів» сьогодення тричі:
Слава! Слава! Слава!
Дарія Склярик, 19.02.2017
19 лютого в Лондоні, біля пам’ятника князю Володимиру, з ініціативи активістів волонтерського руху «Лондон-Євромайдан», відбулася панахида та акція-реквієм присвячена 3-й річниці пам'яті загиблим на Майдані та у трирічному протистоянні агресивному московському загарбникові на сході України та внутрішньому ворогові (перевертням, запрданцям і зрадникам рідного краю та народу).
Участь у заході приймали представники українського дипломатичного корпусу у ВБ, разом з Послом п. Наталією Галібаренко, що є відрадним, адже під час Революціїї Гідності у нас було протистояння з посольством…
Три роки кривавого протистояння, боротьби за вільну, суверенну, правову Державу --Україну забрали вже тисячі життів вірних її синів та дочок, мужніх захисників, борців-Прометеїв; що глибоким сумом і болем озивається в наших серцях. Однак, ані сумом, ані плачем та болем перемоги над підступними ворогами не здобути!
Ми маємо Героїв пам'ятати, віддавати належну шану не тільки мертвим, а й живим, адже своїми життями вони бережуть наше.
А пом'янувши їх мусимо продовжувати їх справу - справу борні за Суверенність, Правду та Волю до остаточної ПЕРЕМОГИ над слугами пітьми, шлях до котрої лежить через ПЕРЕМОГУ в інформаційній війні.
Тому ЄДНАЙМОСЯ, МУДРО ДІЙМО та ПОШИРЮЙМО ПРАВДУ наших ДІЙ!
Несімо ПЕРЕМОГУ та ДОБРУ СЛАВУ Україні!
Панахида у 3-тю річницю пам'яті загиблих на Майдані. Лондон.19.02.2017
Кричала від болю душа
Кричала від болю душа
і серце плакало у тузі...
А як сьогодні рана та?
Скажіть по-правді мені, друзі!
Невже зажила? Не болить?
Бо в мене більше ще щемить!!!
Та серце рветься із грудей,
Що нас не мають за людей.
Продовжують наш РІД вбивати
І Отчу землю спопиляти...
А ви, спокійно йдете спати...
"Баблом" кишені набивати,
Чи грішну душу розважати...
Сьогодні хочу всіх спитати:
- Як ті кайдани розірвати,
котрі серця скували в кригу???
А хлопці там, в червонім снігу,
Стоять життям за Україну,
Стоять за нас і за родину!!!
Багато з них вже відстояли -
З життя у вічність позлітали.
Щодня туди ще відлітають,
І на землі сиріт лишають.
А ми кажем - Героями стали...
Чи ж належну їм шану віддали?
Чи такою є вартість життя?
З того світу нема вороття!!!
Їхні душі мандрують світами,
Та енетрія тут, поміж нами.
Вона будить і кличе до дії,
Щоб не знищили нас лиходії.
Герої живі! Бо душа не вмирає,
А Сила Їх Духу життям надихає.
Та скільки ще має тих душ відлетіти???!
Щоб вашу свідомість до дії збудити,
Щоб черствість, байдужість в серцях розтопити,
І рабську захланність людців зупинити...
Я навіть слів не можу відшукати,
Щоб біль душі моєї передати.
Не знаю, що мені робити,
Щоб лід у душах розтопити?
Як з летаргії розбудити???!
В тій довгій сплячці, нам не жити!!!
У сні немає майбуття!
Прокиньтесь, люди!!! До ЖИТТЯ!!!
Дарія Склярик, 18.02.2017
