У кінці листопада газета турецьких націоналістів «Міллієт», опублікувала матеріал про знищення в Стамбулі команди дипломатів уряду УНР в екзилі руками ГПУ. Це досі невідома сторінка української історії.

Офіс президента передав Меджлісу кримськотатарського народу розсекречені документи НКВС СРСР, які стосуються депортації кримських татар у 1944 році.

На Прикарпатті продовжують знаходити місця масового поховання українців, вбитих НКВС. У неділю, 29 вересня, 59 жертв комуністичного терору, серед яких – 21 дитина, перепоховали на селищному кладовищі у Більшівцях Галицького району. 

У Білорусі опублікували спогади ексспівробітника НКВС, якого заарештували у 1937 році. Онук автора сподівається, що книжка стане ще одним свідченням злочинів сталніського режиму.

Цьогоріч 05 серпня в багатьох містах світу відбулася Міжнародна акція - реквієм «Читання імен. Сандормох». До акції долучилися Сандармох, Владивосток, Гельсінкі, Вашингтон, Прага, Берлін, Софія, Київ, Львів, ін. Серед проголошених імен був також помянутий уродженець Золочівського краю (Галичина) Василь ДІДУШОК.

Шматочки хліба часів Голодомору 1932-33 років знайшли серед архівних документів, під час опрацювання позасудових справ реабілітованих, які датуються 1918-50 роками. Хліб зберігся у кримінальній справі стосовно Олексія Сорокіна.

Вівторок, 23 жовтня 2018 07:39

#Holodomor85 Постріл в обороні мільйонів

21 жовтня 1933-го - дата одного з найгучніших вбивста в історії України.

Цього дня, рівно 85 років тому, член Організації Українських Націоналістів, 18-річний студент-математик Микола Лемик, виконуючи наказ ОУН, на знак протесту проти Голодомору в Україні, у радянському консульстві Львова двома пострілами вбиває працівника радянського консульства у Львові – високопоставленого чекіста Олексія Майлова.

Після успішного виконання наказу оунівець залишається на місці і спокійно здається у руки поліції, аби згодом на судовому процесі засудити дії радянської влади проти українського народу. Мету вбивства хлопець вперше оголосить під час затримання. Поліції він скаже, що є представником ОУН і здійснив ці постріли в обороні мільйонів українців, які стали жертвами тоталітарного режиму.

Цим кроком ОУН намагалася привернути увагу світової громадськості до штучного голоду, влаштованого комуністичним режимом в УСРР.

Вівторок, 23 жовтня 2018 07:17

Кривава біла пляма "Заходу"

22 жовтня  - біла пляма історія України, залита кров'ю десятків тисяч її жертв. Операція "Захід" - примусове виселення населення Західної України органами НКВС. Протягом доби депортували понад 76 тисяч осіб: 18 866 чоловіків, 35 152 жінки та 22 174 дитини. Більшість з них загинула по дорозі до Сибіру.

Українська письменниця Дзвінка Торохтушко написала болючий текст про цю трагедію.

"Цього дня 71 рік тому на терені західних областей України почалась спеціальна каральна операція, яка проходила під керівництвом  МДБ за кодовою назвою «Захід».

За всіма ознаками вона вважалась успішним бліцкригом. Всього за добу з міст і сіл Галичини, Волині і Полісся були вивезені і етаповані до Сибіру , Казахстану та північних регіонів Росії лише за офіційною статистикою самого МДБ 75 000 осіб.  Проте, історики схильні довіряти іншій цифрі, яку подає на основі архівних  записів та державних документів підпілля ОУН – 150 000 людей.

Яким чином російська православна церква вийшла з підпілля, та чому їй каральна машина СРСР дозвола проводити свою діяльність після десятиліть гонінь віруючих войовничою атеїстичною імперією? Виявляється, відповідь досить проста. Імперська влада не гребувала жодними засобами поширювати та підтримувати свою владу. Помісний собор Російської православної церкви, на якому в 1945 році був обраний московський патріарх, проходив під контролем Народного комісаріату державної безпеки (НКВС), що був попередником КДБ СРСР.

Про це свідчать архівні документи колишнього управління КДБ України, з яких Служба безпеки України зняла гриф таємності, і які тепер у вигляді фотокопій публікуються і обговорюються в соціальних мережах.

У «Долині смерті» ­– на місці масових захоронень жертв спецзагону НКВС – поблизу села Пащиха на Рівненщині відкрили пам’ятний знак. Ініціатором вшанування пам’яті людей, яких закатували «перевертні Сафата», стали місцеві жителі. Дослідники збирали свідчення родичів убитих та очевидців. Спецзагін НКВС Сафата Панасюка під виглядом УПА діяв на Волині у 1944-1946 роках.

«У цій «Долині смерті» спочивають вічним сном українські патріоти та їхні родини, закатовані бойовиками спецзагону НКВД з листопада 44-го по грудень 1946 року» – пам’ятний знак із таким надписом і зображенням калини й свічі постав у далекій від автошляхів місцині.

Криниці на Волинській височині сягають ста метрів глибини. Скільки замордованих людей отримали вічний спочинок не на цвинтарі, а в цьому зрубі, достеменно знали хіба що їхні кати, боївку яких очолював завербований енкаведистами Сафат Панасюк. Однак відомо, що лише з Пащихи тут покояться останки 35 убитих селян. У 60-х роках минулого століття замість криниці тут виріс пагорб, а в роки Незалежності постав хрест. Відтоді щороку в літню пору тут відбуваються панахиди за невинно вбитими земляками.

Сторінка 1 із 2