П'ятниця, 20 жовтня 2017 05:10

Заповіт Степана Бандери

15 жовтня виповнилося 58 років з дня вбивства Провідника ОУН Степана Бандери. Дата не ювілейна, але не шукаймо ювілейних приводів для вшанування наших великих попередників, не чекаймо ювілейних підстав для звернення до їхньої ідеологічної спадщини і для наслідування їхнього героїчного чину. «Заювілеювання» Бандери – найгірше, що ми можемо вчинити у відношенні до його пам’яті, не звертаючись повсякденно до його творчої спадщини, нехтуючи його заповітами, ігноруючи його вчення, не намагаючись згідно з ним діяти.

18 жовтня, у Харкові відкрили меморіальну дошку відомому правозахисникові, одному з членів-засновників Української Гельсінкської групи, генералу Петру Григоренку.

1 жовтня, в с.Ясениця Сільна Дрогобицького району (Львівщина) на території школи відбулося урочисте відкриття пам’ятника Іванові Франкові.

«Багато у мене запитує: Стів, ти поляк? Тому що моє прізвище Возняк. Я відповідаю: ні, я українець», – зазначив співзасновник компанії Apple Стів Возняк, перебуваючи в Києві на конференції з кібербезпеки.

У день свого 70 річчя пішов з життя заслужений діяч мистецтв України Вадим Храпачов.

Про це повідомили в Національній спілці кінематографістів України.

Як стало відомо, композитор Вадим Храпачов помер після важкої хвороби 24 вересня у віці 70 років. Церемонія прощання відбудеться 28 вересня у Будинку кіно.

Слід зазначити, що Вадим Храпачов написав музику до сотні кінофільмів. Зокрема, композитор відомий своїми композиціями для кінокартин В’ячеслава Криштофовича, Романа Балаяна, Євгена Сивоконя та інших.

Вадим Хропачев

Музика Храпачова звучить в таких відомих художніх фільмах, як: “Два гусари”, “Бережи мене, мій талісман”, “Ребро Адама”, “Одіссея капітана Блада”, “Польоти уві сні і наяву”, “Самотня жінка мріє познайомитися “,” Перед іспитом “,” Своє щастя “,” Дрібниці життя “і ін.

Вадим Юрійович Храпачов родом із Києва. У 1972 році він закінчив Київську державну консерваторію за фахом музикознавства. Композитор є автором ряду камерних і симфонічних творів. У кіно він почав працювати з 1973 року. Храпачов написав музику до 49 художніх, 19 мультиплікаційних і 13 документальним фільмам.

Вадим Храпачов позиціонував себе винятково як кінокомпозитор, хоча серед його праць є музичні твори в академічних жанрах, зокрема – Симфонія для оркестру і солюючого квартету в двох частинах (1983 р.).

 

Важливим є твердження композитора про те, що музика для кіно не може існувати поза кіно, не може бути вилученою з фільму і функціонувати як окремий художній твір. І дійсно, музика Храпачова вирізняється рідкісною і неоціненною якістю – вона повністю зливається з візуальним рядом. Кожна робота композитора – це момент неподільної співтворчості з режисерами в жанрах ігрового, документального кіно, мультиплікації…

"Коли я починав працювати в кіно, практично вся музика створювалася для оркестру або різних ансамблів. Епоха електронної музики була ще попереду. А технологія багатоканального запису дозволяє оркеструвати компактніше, ніж за умов живого виконання. Природний оркестровий баланс передбачає урівноваження звучання однієї оркестрової групи певною кількістю інструментів з іншої групи. У кіно не потрібно використовувати чотири кларнета для симфонічного оркестру, не потрібно робити дублювання тощо. Там застосовується зовсім інша техніка оркестрування. У кіно потрібен штучний баланс, який створюється за допомогою мікрофонів."... "Робота композитора в кіно – це здебільшого стилізація. Для глядача необхідним є таке звукове середовище до якого він звик. Часто для режисера – також. Іноді у процесі монтажу режисер для внутрішнього комфорту може взяти будь-який відомий твір, а потім говорить: «Я в цьому епізоді використав 7-й Вальс Шопена, можу так залишити, але якщо ти напишеш краще, можу і твій вальс узяти». А на кіностудії імені Довженка протягом багатьох років розповідали, як в одній експлікації (перший етап роботи композитора над фільмом – словесний опис майбутньої музики) було зазначено: «Звучить музика, що схожа на Перший концерт Чайковського, тільки краща». Музика може і поховати, і піднести фільм. Невдала музика дійсно може зіпсувати хороший фільм, але в поганому фільмі не буває хорошої музики...", - розповідав про себе Вадим Юрійович

 

Український літературознавець, видавець та меценат Осип Зінкевич помер на 93-му році життя.

Про це повідомив у соціальній мережі Facebook політолог Віталій Кулик.

"Світла пам'ять! Повідомляють, що сьогодні в ніч, перестало битися серце Осипа Зінкевича, громадського діяча, мецената. Роль Зінкевича у становленні нового покоління художників, українських вчених у 1990-х - 2000-х є неоціненна! Його видавництво "Смолоскип" видало тисячі книг молодих авторів... "Молоде вино", "Молода нація" - збірники, які пам'ятають всі художники і політологи 90-х!" - написав автор публікації.

 

 

 

Народився Зінкевич в Івано-Франківській області. Отець Степан був воїном Українських Січових Стрільців. Після Другої Світової війни літературознавець опинився в Західній Німеччині, а потім переїхав у Францію, де заснував журнал "Смолоскип".

Вівторок, 19 вересня 2017 18:58

Наймогутніший оберіг нашого народу...

Вона вся з гомону полів, лісів і морів отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця, зірок і переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Вона з голосу тура, мисливських сурем, скрипу дерев’яного рала, крику погонича, стогону вола в борозні. Вона з блиску козацької шаблі і весла невольницького човна. Вона з першого щебету немовлят і тяжких похоронних плачів — вся з весен і морозу. Вона з потаємного шепоту і зітхань закоханих. Вона із земних глибин і небесних висот. Вона з колискової матері над первістком, - каже Борис Харчук

Українська мова. Це «сорочка духу» українського народу, його сер­це і душа, кров і плоть. Вона чарівна, мелодійна, співуча, неповторна, солов’їна. 

Мова наша — геніальний життєпис трагічної, але звитяжної долі народу нашого. Мова гартувала народ і сама у великій багатовіковій борні стала «міцніша від броньованої сталі». І доки живе українська мова, житиме й український народ. Зникне мова — і нас не стане, «геть розпорошимося поміж дужчим народом» (І. Огієнко).

Молитвою до мови має починатися кожен наш день. Адже мова для всіх українців — «і мертвих, і живих, і ненароджених», в У країні і не в Україні сущих — була, є і буде на віки вічні «Богом Любов’ю», «Богом Вірою» і «Богом Надією». Рідна мова — найкоштовніший скарб, найцінніший набуток і наймогутніший оберіг. Вона возвеличує людину, рятує її від духовної глухоти — найстрашнішої хвороби, яка не піддається лікуванню, сплоджує перевертнів і яничарів. Материнська мова супроводжує нас від народження і до відходу за вічну межу. Мова для людини — що крила для птаха: він їх не почуває, але без них ніколи не здійметься до небес.

Не дай, Боже, щоб ми стали безбатченками, щоб топтали могили пращурів своїх, щоб «не своїм, не рідним словом» говорили з Минувшиною і з чужинецькою пам’яттю йшли в Майбуття! Не доведи, Господи, нікому з нас жити «на нашій, не своїй землі»!

М. Степаненко

 

 
Турецькі ЗМІ навипередки повідомляють про героїзм українського пілота Олександра Акопова
 

Президент України Петро Порошенко відзначив орденом «За мужність» українського пілота Олександра Акопова, який у надзвичайно складних погодних умовах «наосліп» посадив пасажирський літак в аеропорту Ататюрка у Стамбулі 27 липня.

Про це повідомляє прес-служба Президента України.

"Президент України Петро Порошенко відзначив орденом "За мужність" українського льотчика Олександра Акопова, що працює пілотом на рейсах турецької компанії AtlasGlobal, який 27 липня в надзвичайно складних погодних умовах врятував життя 121 пасажира та 6 членів екіпажу, бездоганно виконав посадку аварійного пасажирського лайнера в аеропорту Стамбула "Ататюрк", - йдеться у повідомленні.

В указі глави держави зазначається, що Акопова відзначено високою державною нагородою за мужність і самовідданість, виявлені під час виконання службового обов'язку, та високий професіоналізм.

Пізніше прес-служба президента повідомила, що Порошенко зателефонував Акопову і особисто подякував пілоту за його вчинок.

"Завдяки Вашому надвисокому професіоналізму та Вашій нечуваній витримці 121 пасажир та 6 членів екіпажу відтепер можуть святкувати свій другий день народження. Україна пишається такими своїми синами", - зазначив президент під час розмови.

Порошенко також пообіцяв особисто вручити Акопову орден "За мужність" ІІІ ступеня під час перебування пілота в середині серпня в Україні.

В свою чергу Акопов розповів президентові подробиці інциденту та поділився, що незважаючи на пережиту надзвичайну ситуацію перебуває в доброму настрої і готовий далі виконувати свої обов'язки. Пілот подякував Порошенку за дзвінок та високу державну нагороду.

Нагадаємо, капітан українського літака Олександр Акопов здійснив екстренну посадку в аеропорту Ататюрка у Стамбулі фактично «наосліп» у складних погодних умовах.

Пілоту вдалося посадити літак попри те, що на вистоті 4 тисячі футів величезний град пошкодив скло кабіни і ніс літака. При посадці Акопов нахилив літак на бік, щоб бачити смугу через бокове скло.

7 липня – 96 років від дня народження відомого мецената і подвижника української культури Петра Яцика (1921-2001)

Яцик Петро Дмитрович — канадський підприємець українського походження, відомий меценат і філантроп. Зробив великий вклад у фінансування українознавства на Заході. Петро Яцик є одним із спонсорів Інституту українських студій Гарвардського університету (США),Енциклопедії українознавства, Центру досліджень історії України ім. П. Яцика при Альбертському університеті (Канада), Освітньої фундації ім. Петра Яцика (її фонд налічує 4 млн. доларів), Українського лекторію в Школі славістики та східноєвропейських студій при Лондонському університеті, документаційного центру в бібліотеці ім. Джона П. Робертса при Торонтському університеті.

Петро Яцик пожертвував мільйон доларів на історичні дослідження при Канадському інституті українських студій (КІУС) в Едмонтоні. Завдяки П. Яцику відкрито спеціальний український відділ в Інституті ім. Гаррімана при Колумбійському університеті. З його допомогою видано багато наукових монографій з історії України (зокрема переклад Історії України-Руси М. С. Грушевського на англійську мову), економіки, політології, медицини, етнографії. Сума пожертв мецената на українські інституції перевищує 16 мільйонів доларів.

Петра Яцика нагороджено «Почесною відзнакою Президента України» у 1996 році, а до свого вісімдесятиліття — орденом князя Ярослава Мудрого Указом Президента України Л. Д. Кучми.

КОРОТКА БІОГРАФІЯ

Петро Яцик народився у 1921 році в селі Верхнє Синьовидне на Львівщині. Після Другої світової війни опинився в таборі переміщених осіб у Німеччині, з якого переправся до Канади. Працював на різних роботах, торгував книгами, меблями, а згодом перейшов у житлове будівництво. Сьогодні його фірми знають не лише у Торонто, а й усій провінції Онтаріо.

Ще з кінця 50-тих років Петро Яцик почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових та культурних проектів української діаспори. Він став першим меценатом багатотомної «Енциклопедії українознавства», що видавалися у повоєнні роки. Найбільш відомим проектом, профінансованим П. Яциком, стало видання англійською мовою «Історії України-Руси» М.Грушевського. На переклад і друк цієї монументальної праці меценат пожертвував 15 млн. доларів.

Благодійницька діяльність П.Яцика зробила його знаним і популярним серед українців у західному світі.

Петра Яцика обирають почесним доктором права Гарвардського університету, він входив до Наглядової ради Колумбійського університету, став науковим консультантом Альбертського і Торонтського університетів.

Він уперше виступив з пропозицією проведення в Україні мовного конкурсу серед молоді. Цю ідею підтримала Ліга українських меценатів, що об’єднує представників бізнесу багатьох країн світу. Вони надали спонсорську підтримку у проведенні конкурсу та нагородженні його переможців. Вагомий внесок у фінансуванні конкурсу зробив сам Петро Яцик.

Перший Міжнародний конкурс знавців української мови було проведено у 2000 році.

2003 року у 4 Міжнародному конкурсі знавців української мови взяло участь 5 млн. осіб. Цей конкурс проходив уже без участі його ініціатора та мецената – Петро Яцик пішов із життя.

За рішенням Ліги українських меценатів, конкурсу було присвоєно ім’я Петра Яцика.

Служба безпеки України з нагоди 110-ї річниці від дня народження Романа Шухевича оприлюднила сім документів, присвячених його життю та діяльності.

Про це повідомили у прес-службі СБУ.

При цьому у СБУ наголошують, що більшість з них невідомі не лише широкому загалу, а й дослідникам визвольного руху.

"Матеріали, що накопичувалися тоталітарними органами безпеки, не лише закарбували насичене подіями життя та боротьбу «Тараса Чупринки», а й спростовують низку радянських міфів, зокрема, про співпрацю Шухевича з нацистами", - йдеться в повідомленні.

Це лише незначна частина величезного масиву матеріалів, присвячених Роману Шухевичу, що зберігається у фондах Галузевого державного архіву СБУ.

Служба також запрошує всіх дослідників завітати до читального залу та особисто ознайомитися із документами про життя та діяльність цієї видатної особи.

1234567891011121314151617181920212223242526272829303132333435363738394041

Прес-центр СБУ

Сторінка 9 із 10