Власне, 20-го числа, в неділю «вишиване» торжество відбулося на одній з головних площ не лишень іспанської столиці, а країни Дон Кіхота в цілому. І заяскравів, засвітився, запістрявів, запроменів, запалахкотів, забуяв, зацвів майдан поруч з монументом безсмертному Сервантесу та двом його головним персонажам українськими вишиванками: сорочками, блузками, сукнями, футболками, краватками тощо.
Більше того, організатори, а ними як завше (чи не чотири роки поспіль) виявився голова асоціації «Українська громада Іспанії за права, честь і гідність українців» Юрій Чопик, якому цього разу допомагали очільник асоціації «Сівач» Павло Гамалевич і його дружина Ольга – директор української суботньої школи «Берегиня», - додумалися до того, щоб оперезати частину площі, саме ту, де відбувається завше урочистість, своєрідною підковою, викладеною з вишиваних рушників, сполучених поміж собою руками наших заробітчан, присутніх на святі.
Їх, до речі, не так і мало зібралося, хоча, відверто кажучи, могло б бути значно більше, зважаючи на нашу кількість тут, яка вимірюється двома десятками тисяч. Ясно, мається на увазі Мадрид і околиці. Проте, як мовиться, маємо те, що маємо…
Цього дня наша громада, присутня на святі, уважно вслухалася в спів церковного хору парохії Благовіщення під орудою регента Галини Лях, як і в українські пісні чарівної іспаночки з оксамитовим голосочком Беатріс Монтеро-Павон (на початку липня вона візьме участь у пісенному конкурсі «Молода Галичина-2018» в західноукраїнському місті Новояворівськ поблизу Львова, пробуючи свої сили вдруге); наших землячок - першокласниці суботньої школи «Берегиня» Настусі Свіршків і музичного керівника цього ж навчального закладу Лесі Микити, а також юної Аліни Малярчук і значно старшою за неї Марії Антошків; ловила кожне слово поетес-аматорок з їхнього ж об’єднання «Наше слово» Валентини Гуменюк, Галини Коризми, Наталі Шпак-Кучер; захоплено плескала в долоні від авторської пісні про матусину вишиванку Надії Леськів (її слова та музика). Далебі було кому і чим потішити глядацьку «аудиторію-вишиванку».
Як завжди, протягом останнього часу не тільки чудовою дикцією, але й загальним сценічним образом приємно вражає публіку чарівна Софія Кіндратюк, якій все частіше доручають роль ведучої. Її красива постава, мила та ніжна усмішка, простота і щирість є окрасою будь-якого заходу. А ще з нею приємно потанцювати, як це зробив вже згадуваний Юрій Чопик, запросивши Софію в танок. При цьому, частина площі опинилася в полоні багатьох наших землячок і земляків, які створивши коло, закружляли в хороводі.
Окрім цього, неповторні враження залишилися від зразків вишиваного одягу з різних куточків України, виставлених для показу його колекціонером-власником Павлом Гамалевичем. Вишиванки, браслети, коралі та інша різноманітна всячина були представлені на столі відомої багатьом з нас майстрині Антоніни Яворницької-Венгренюк. Ці речі бажаючі не лише могли оглянути та помилуватися, але й придбати.
Доречним виявився і розіграш святкової лотереї, переможці якої наприкінці свята отримали цінні призи від організаторів і наших майстринь, які розщедрилися з нагоди торжества.
Важливо також, що за цим дійством із зацікавленням спостерігали іспанці, котрих багацько в недільну пору в цьому місці «товчеться», а також представники інших народностей і гостей Мадрида. Чимало з них підходили до наших співвітчизників, розпитували, що за захід відбувається, цікавилися прегарними строями, в який були зодягнені майже всі присутні на площі українці. Більше того, хотіли довідатися детальніше про вишивку-bordado, роздавали наліво-направо гучні оплески виступаючим на імпровізованій сцені-підвищенні. І все це ще й супроводжувалося непідробним захопленням, усмішками, піднятими вверх великими пальцями обох рук.
А що як наступного року нам спробувати зодягнути на короткий час у вишивані шати самого дона Мігеля де Сервантеса-Сааведру та його улюблених героїв – Дон Кіхота і Санчо Пансу, котрі знаходяться поруч? Чом би й ні?..
Автор: Калина МИРСЬКА. Мадрид, Іспанія.