Двоє молодих українських винахідників здобули золоті нагороди на Міжнародній учнівській олімпіаді з екології в Бразилії, яка проходила з 22 по 29 жовтня 2017 року

Унікальні фото української діаспори 1930-х років опублікувала на своїй сторінці в Twitter дружина Посла України Фабіана Троненко. 

 

 

Міжнародна олімпіада з математики, яка проходить вже 58-й раз, цього року відбулася  в бразильському місті  з 17 липня, а завершилася в суботу урочистою церемонією нагородження її переможцівта учасників. 

Цього року турнір зібрав рекордне представництво – 615 учасників із 111 країн. За правилами учасники щодня отримували по три завдання, на рішення кожного з яких надавалося приблизно півтори години.

Переможцем стала збірна Південної Кореї, всі учасники якої були відзначені золотими медалями. В індивідуальному заліку перше місце поділили між собою троє учасників - представники В'єтнаму, Ірану і Японії.

Українська команда у складі шести школярів посіла загальне 14 місце.  Українець Антон Тригуб завоював золоту медаль – ними нагороджують 36 найкращих учасників. У загальному рейтингу він став 13-м. В минулому році Антон вигравав бронзу, а в 2015-му – срібло. Решта наших учасників вибороли в Ріо два срібла, дві бронзи і похвальну грамоту.

Зокрема, до української команди, яка бере участь в математичні олімпіаді в Бразилії увійшли:

  •     Георгій Іванчик (Києво-Печерський ліцей № 171 «Лідер»),
  •     Ілля Коваль (Харківський НВК № 45 «Академічна гімназія»),
  •     Нго Нгок Тхай Шон,
  •     Олег Руденко, Роман Сарапін (Харківський фізико-математичний ліцей № 27),
  •     Антон Тригуб (гімназія «Академія», м. Київ).

Вперше змагання відбулося в 1959 році в Румунії за участю 7 держав, однак в останні роки в олімпіаді беруть участь представники понад 100 країн. Наступна олімпіада відбудеться в 2018 році в Румунії.

Українська громада поселення Марселіно в бразильському муніципалітеті Сан-Жозе-дус-Піньяйс (штата Парана) нарешті відкрила омріяну церкву Святої Трійці, повідомляє Gazeta Do Povo. Місцеві українці йшли до цього майже століття.

Урочисте відкриття храму відбулося в неділю, 4 червня. Зведена поруч зі старим храмом, церква Святої Трійці уособлює в собі традиційну архітектуру українських храмів. До слова, ця будівля є однією з найбільших церков у Бразилії.

Маючи площу приблизно в 740 квадратних метрів, церква здіймається на 32 метри у висоту. Приміщення храму одночасно може прийняти до 450 осіб. І це лише сидячі місця!

"Якщо порахувати разом зі стоячими місцями, то одночасно в приміщенні церкви можуть перебувати до 500 осіб", - розповідає головний архітектор Леопольдо Ґімарайнш.

Для того, аби звести цей храм, Леопольдо витратив дев'ять років. Усі кошти на будівництво церкви було взято з пожертвувань вірян у старому храмі та під час спеціальних фестивалів, які відбувались у поселенні.

Зовнішній вигляд

Архітектурний проект нової церкви було створено секретарем управління містобудування Куритиби (столиця штату Парана) Марсело Феррасом Сезаром. Наслідуючи візантійський стиль, для церкви було обрано хрестоподібну форму з банею в центрі. Таким чином зведено багато храмів в Україні.

Окрім центральної бані, церква має ще чотири менших з боків.

"В Україні прийнято ставити на церквах непарну кількість бань - одну, три або п'ять. В нашій церкві ми зробили таку кількість, роблячи символічну відсилку до Ісуса Христа та чотирьох апостолів: Марка, Луки, Іоанна та Матея", - розповідає Леопольдо Ґімарайнш.

Бані для церкви Святої Трійці виготовив ремісник з Прудентополіса Ніколау Бобало Нето спільно з українцем Григорієм Недорубом. Це восьмикутні конструкції, вкриті алюмінієвою плиткою у вигляді луски.

Внутрішнє оздоблення

Всередині церкви підлогу вистелено з мармурових та гранітних плит. Головний акцент в інтер'єрі зроблено на ікони та дерев'яні різьблені фігури.

В склепінні центральної бані можна побачити головне зображення храму - Ісуса Вседержителя в оточенні янголів.

"Майже 60 відсотків внутрішньої іконографії вже готове. Ікони було виготовлено майстринею сестрою Веронікою Ноґас, яка працювала над ними разом з українською молоддю", - каже головний архітектор храму Леопольдо Гімарайнш.

Храм добре освітлюється сонячним світлом через прозорі вікна. Водночас різнобарвні вітражі підсвічують вівтар та прикрашають склепіння храму.

На верхньому поверсі півколом розташовано три балкони, на яких можуть розміститися хор та музиканти. 

"Після усіх докладених зусиль та проведеної роботи я нарешті можу почуватися задоволеним - церкву нарешті відкрито для нашої громади", - ділиться враженнями Педро Ноґас Нето, президент місцевої церковної ради.

Фото: www.gazetadopovo.com.br.

7 травня 2017 року в Музеї історії релігії (вул. Музейна, 1) відбудеться зустріч із Вірою Вовк, видатною українською письменницею з Бразилії, та презентація її збірки «Три поеми». Організатор заходу –  Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка». Початок о 16:00.

«Земля іскриста» – саме так називається одна із трьох поем поетеси, які презентуватиме МІОК. А ще – «Гріх святости», «Ластів’яче перо». Збірку «Три поеми» авторка присвятила своїм найближчим подругам-посестрам – Зої Лісовській, українській художниці зі Швейцарії, та Терезії де Олівейрі, музиканту з Бразилії.

І це не лише розмова про поезію. Це роздуми про епоху, про родину, про рідну землю, з відчуттям якої живе і творить Віра Вовк.

У зустрічі візьме участь гість з Польщі Тадей Карабович, український письменник та перекладач, професор університету імені Марії Кюрі-Склодовської в Любліні.

Звучатимуть також поезії Віри Вовк та класична музика у виконанні колективів Народного дому «Просвіта» Львівської політехніки.

Родина українців переїхала в Бразилію, щоб їх новонароджений син не став громадянином Росії.

"Ми обоє громадяни Росії. Спочатку переїхали в Україну. Жили і працювали в Києві. Але, коли я дізналась, що вагітна, постало питання, що ми не хочемо, аби наша дитина отримала громадянство Росії. Шукали країну, в якій дитина, яка там народилася отримує громадянство. Бразилію вибрали не випадково. Тут батьки народженого бразильського громадянина мають право не тільки залишитися жити в країні, але і можуть претендувати на посвідку на проживання", - каже Наталія Шалигіна.

На одному з форумів, присвячених Бразилії, родина познайомилась з американцем, який пройшов таку ж процедуру зі своєю дружиною - народжувати в Бразилії і отримувати посвідку на проживання. Він нам дуже допоміг порадами, рекомендаціями та деякими контактами.

"Через нього обрали місто Флоріанополіс, столицю штату Санта-Катаріна на півдні Бразилії. Самі б туди навряд чи поїхали. Вибрали б північно-схід країни, де клімат краще, та й нам вже дещо знайоме, бо бували там у туристичних поїздках. З собою треба мати свідоцтво про народження по жіночій лінії, перекладене на португальську мову. Крім легалізованого свідоцтва про народження необхідно мати свідоцтво про шлюб, та закордонний паспорт", - каже Наталія виданню Обозрєватєль.

Екзамен з мови - одна з умов отримання громадянства. Та й у цілому, в країні без володіння португальською - не прожити. Англійською володіють дуже мало, хоча частенько і намагаються на нього переходити з іноземцями, не просуваючись далі "Do you speak English?"

"Перші три місяці після приїзду ми прожили в готелі. Квартиру знімали через агентство. В Бразилії закони дуже надійно захищають орендаря від можливого виселення та зловживань з боку власника будинку. Навіть якщо орендар не сплачує орендну плату, виселити його зовсім не просто. Ця практика має і зворотний бік - договір оренди укладається мінімум на рік, а частіше всього на два роки. Розірвання його з боку орендаря раніше терміну карається великими штрафами. Вартість житла дуже різна. Залежить від району, розміру житла, стану. Ми відразу шукали будинок з ділянкою із-за собаки, яку привезли з собою. Вдалося знайти за 900 реалів (7650 гривень за нинішнім курсом) триплекс (будинок на трьох господарів), з двома спальнями, двома санвузлами і невеликими ділянками перед будинком і позаду нього.

За три роки вартість оренди зросла до 1300 реалів. Таке підвищення відбувається за постійної інфляції і зафіксовано в договорі. Найчастіше будинки і квартири здаються зовсім порожніми у нас навіть не було мийки на кухні" - додає Наталя.

Тому всі меблі ми змушені перевозити з будинку в будинок. Нам у цьому плані пощастило менше всього - крім двох валіз одягу, собаки і коляски, перевозити в новий будинок було нічого.

Джерело: gazeta.ua

Сторінка 2 із 2