У кінці листопада газета турецьких націоналістів «Міллієт», опублікувала матеріал про знищення в Стамбулі команди дипломатів уряду УНР в екзилі руками ГПУ. Це досі невідома сторінка української історії.

Двоє українських заробітчан, яких знайшли мертвими в ангарі з фруктами в Польщі, могли вбити, щоб не розраховуватися з ними.

Українська громада Гданська вшанувала пам’ять мера міста Павла Адамовича жалобною піснею “Пливе кача” у Соборі Покрова Пресвятої Богородиці та Св.Варфоломія.

Вівторок, 23 жовтня 2018 07:39

#Holodomor85 Постріл в обороні мільйонів

21 жовтня 1933-го - дата одного з найгучніших вбивста в історії України.

Цього дня, рівно 85 років тому, член Організації Українських Націоналістів, 18-річний студент-математик Микола Лемик, виконуючи наказ ОУН, на знак протесту проти Голодомору в Україні, у радянському консульстві Львова двома пострілами вбиває працівника радянського консульства у Львові – високопоставленого чекіста Олексія Майлова.

Після успішного виконання наказу оунівець залишається на місці і спокійно здається у руки поліції, аби згодом на судовому процесі засудити дії радянської влади проти українського народу. Мету вбивства хлопець вперше оголосить під час затримання. Поліції він скаже, що є представником ОУН і здійснив ці постріли в обороні мільйонів українців, які стали жертвами тоталітарного режиму.

Цим кроком ОУН намагалася привернути увагу світової громадськості до штучного голоду, влаштованого комуністичним режимом в УСРР.

У польському місті Любліні буде встановлено пам’ятник греко-католицькому священику, блаженному Омеляну Ковчу, який загинув у німецькому концентраційному таборі у Майданеку. Українського духівника у таборі називали «Парох Майданека».

Правоохоронці розглядають дві основні версії убивства колишнього бійця-добровольця чеченського походження Аміни Окуєвої на Київщині.

Сьогодні перший рік, як більше не чутно унікальний голос, що пронизував небо Парижа наскрізь, протиникав у душу та залишав у ній зерна любові до країни, що його народила - України. Голос, який народжувався у серці, що полум'яніло любов'ю та відданістю до рідної землі. Рівно рік тому, 29 червня 2016 року раннього спекотного ранку куля снайпера обірвала нитку життя  сина України Василя Сліпака.

Його сторінки ще живі - там так і завмерли останні повідомлення від Василя - його уподобання, коментарі та новини. Рівно рік тому...

Згадаймо справжнього патріота, який все що було - талант, розум, душу та життя присвятив Україні. Помолімося за його душу та продовжимо його справу.

Слава Україні!