Націоналізм як об’єднуючий фактор українців

Вівторок, 12 листопада 2019 07:29 Автор  Віра Фазлєєва
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Листівка із зображенням Євгена Коновальця, Симона Петлюри та Андрія Мельника, б/д ЦДАЗУ, ф. 38, оп. 1, спр. 27, арк. 53 Листівка із зображенням Євгена Коновальця, Симона Петлюри та Андрія Мельника, б/д ЦДАЗУ, ф. 38, оп. 1, спр. 27, арк. 53 ЦДАЗУ

Після поразки визвольних змагань 1917–1921 рр. чимало наших співвітчизників, опинившись поза межами своєї історичної Батьківщини, не припинили боротьбу за здобуття Україною незалежності. Нові умови, що настали, потребували інших методів боротьби, безумовної консолідації українських сил, розпорошених по численних осередках країн Європи, Північної і Південної Америки, Австралії.


Саме націоналістична ідея, стала тим цементуючим фактором, що спонукала до утворення в еміграції численних громадських організацій, які організовували українські визвольні і політичні акції, сприяли збереженню національної ідентичності, української мови, культури, традицій та прагнули до об’єднання.

На початку 1960-х років ідею створення спільного громадського об’єднання під назвою «Ідеологічно споріднені націоналістичні організації» (ІСНО) запропонував тодішній Голова Українського націоналістичного об’єднання (УНО) Канади Микола Плав’юк (відомий український політичний і громадський діяч в еміграції, останній президент УНР в екзилі). Її неодноразово обговорили на засіданнях Президії УНО Канади, де були сформовані й основні завдання організації. До першочергових були віднесені: координація дій організацій націоналістичного спрямування; проведення спільних заходів, націлених на здобуття Україною державності та суверенності; активна робота щодо збереження українських спільнот поза межами України; національне виховання молодого покоління; координація української преси та співпраця із закордонними засобами масової інформації; розробка, інтерпретація та популяризація ідеологічних переконань тощо.

2 TSDAZU F38 Op1 Spr3 A5

Програмні заходи підготовки Конференції
Ідеологічно споріднених націоналістичних організацій (ІСНО).
Торонто, 2 листопада 1963 р.
ЦДАЗУ, ф. 38, оп. 1, спр. 3, арк. 5

Ініціативу створення ІСНО підтримали ряд громадсько-політичних організацій, що 27–28 червня 1964 р. на установчій конференції у Вашингтоні утворили Координаційну раду (КР) Ідеологічно споріднених націоналістичних організацій, перейменовану в 1982 р. (відповідно до рішень чергової конференції) у Світову координаційну раду (СКР) Ідеологічно споріднених націоналістичних організацій.

Про непросту історію об’єднавчих процесів, постановок та поширення програмних завдань, ініціювання прихильників для досягнень намічених цілей розповідають документи Центрального держаного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ), зокрема, архівного фонду  «Світова координаційна рада Ідеологічно споріднених націоналістичних організацій (СКР ІСНО)». Із документів дізнаємося, що серед організацій націоналістичного спрямування, що стояли у витоків утворення цього потужного громадсько-політичного альянсу, окрім Українського національного об’єднання Канади, були: Організація держаного відродження України (США), Українське товариство «Відродження» (Аргентина), Українська національна єдність (Франція), Об’єднання українців у Великій Британії.

Єдність цілей і узгодженість дій між членами ІСНО дала можливість сформувати у зарубіжних українців спільні погляди на ідеологічні методи боротьби, зберегти розпорошені українські спільноти поза межами України, поширювати культурні надбання українського народу, доносити правдиву інформацію світу про життя в Україні, проводити громадсько-політичні акції і різноманітні культурно-освітні заходи тощо. На піку своєї діяльності (у 1984 р.) це громадське об’єднання налічувало 35 організацій з 8 країн світу, куди входили також громадські, жіночі, молодіжні осередки. Завдяки спільним зусиллям однодумців проводилися численні зустрічі, наради, ідеологічні семінари, студійні конференції, де пропагувались ідейні засади і програмні завдання націоналістичного руху.

Центральним осередком СКР ІСНО у різний час були міста Торонто (Канада) та Нью-Йорк (США). Чергові конференції скликалися один раз на чотири роки. Керівними та виконавчими органами були: Конференція ІСНО, Президія КР (СКР) ІСНО, Секретаріат (з 1982 р. Екзекутива), Контрольна комісія. Зокрема, для кращої виконавчої роботи при Секретаріаті працювали допоміжні комісії: організаційна, суспільно-допомогова, пресово-видавнича, фінансово-бюджетна, а також жіночі, молодіжні, студентські організації та інші. Голови комісій або референти здавали письмові звіти за кожне півріччя голові Секретаріату, який був координатором праці комісій. Контрольна комісія перевіряла основну та фінансово-господарську діяльність СКР ІСНО.

Слід зазначити, що дане громадське об’єднання не лише вдало координувало роботу організацій націоналістичного спрямування, а й долучилося до створення (у 1967 р.) такої потужної надбудови як Світовий конгрес вільних українців (СКВУ, з 1993 р. – Світовий конгрес українців, СКУ). Друкований орган ІСНО «Бюлетень Координаційної ради Ідеологічно споріднених націоналістичних організацій» повідомляв про підготовчі наради з цього приводу.

3 TSDAZU F38 Op1 Spr36 A271

Повідомлення «Інформації про наради
підготовчого комітету ПАУК
для скликання Світового конґресу українців».
«Бюлетень Координаційної ради
Ідеологічно споріднених
націоналістичних організацій», ч. 3, червень 1966 р.
ЦДАЗУ, ф. 38, оп. 1, спр. 36, арк. 27

Чимало публікацій «Бюлетеня» було присвячено внеску видатних українців (Євгена Коновальця, Симона Петлюри, Олега Штуля-Ждановича, Андрія Мельника та багатьох інших) у національно-визвольну боротьбу українського народу, вшануванню їх пам’яті. В інформаційних повідомленнях йшлося про організацію урочистостей з цього приводу, проведення академій, панахид, молебнів тощо.

4 TSDAZU F38 Op1 Spr29 A21

Титульний аркуш програми заходів СКР ІСНО
«Святочна Академія на пошану пам’яти полк. Андрія Мельника,
голови Проводу українських націоналістів
у 20-і роковини його смерти», 3 листопада 1984 р.
ЦДАЗУ, ф. 38, оп. 1, спр. 29, арк. 2

Активна громадянська позиція зарубіжних українців, об’єднаних спільною ідеєю, зробила свій внесок і в боротьбу за незалежність України. Так, у серпні 1991 р. СКР ІСНО виступила проти підписання так званого союзного договору, підтримуючи українські демократичні сили. У зверненні Президії СКР ІСНО до своїх членів-організацій та української громадськості зазначалося: «Основною перешкодою для привернення того стану є дії московського центру, який докладає всіх зусиль, щоб ті процеси державного будівництва в Україні й інших Республіках звести на манівці та зберегти надалі совєтську імперію «оновленому союзі». Тому українським зарубіжним прогресивним силам рекомендувалося надсилати листи до впливових політичних діячів на підтримку України, інформувати світову громадськість про приналежність її до давніх європейських традицій та спільно з країнами західної демократії будувати своє державне життя.

5 TSDAZU F38 Op1 Spr30 A121

Фрагмент звернення очільників СКР ІСНО
Павла Дорожинського та Олександера Скоценя
до української спільноти в діаспорі, серпень 1991 р.
ЦДАЗУ, ф. 38, оп. 1, спр. 30, арк. 12

Із другої половини 1990-х рр. СКР ІСНО припиняє свою активну діяльність, адже головна мета – здобуття Україною незалежності, була досягнута.

Проте ідеологія українського націоналізму не втрачає свої актуальності. Адже саме спираючись на національну ідею, враховуючи досвід славних попередників, ми зможемо захистити свої державні інтереси, утвердитися як сильна і непереможна нація.

Віра Фазлєєва, провідний науковий співробітник

відділу використання інформації документів ЦДАЗУ

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається