Різдвяне диво... Рекомендовані

Вівторок, 03 січня 2017 07:48 Автор  Стожари Опубліковано в Творчість Прочитано 1221 разів
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

У переддень Різдва, малесеньке дівчатко,
В віконце дивлячись, бажання загадало,
Щоби додому із війни вернувся татко
Вона так сильно вже його чекала.
Вона йому намалювала зорі,
На білому альбомному папері,
Щоб засвітили шлях йому додому,
І злилися в палітру акварелі…
- «Марічко, пташко, вже ідем до столу»,
Матуся кликала вечерять доню,
- «А де ж татусь, а він ще не прийшов,»
І лились гірко слізоньки по скронях.
Там за віконцем нічка пустувала,
Мале дівча вдивлялося у далі,
Ні, він прийде, уперто все ж чекала,
- «Вечеряти без нього ми не станем!»
Та час ішов, і тиша проникала,
У всі куточки їхньої кімнати…
Вечеря охолола, темно стало
Стомились навіть зорі вже чекати.
Дівчатко задрімало, нахилившись,
А потім сміх почуло біля хати
І плач і крик, - побігло подивитись
Там мама плакала, обнявши тата…
- «Татусю, таточку, я знала що приїдеш,
Мені у сні Ісусик це сказав,
Що на Різдво прийде´ш, і більш не пі´деш
Що вже війні кінець, відвоював…»
І руки стомлені холодною війною,
Обійняли малесеньке дівча,
І той боєць, що всю війну просто´яв
Заплакав, мов малесеньке дитя…

Автор: Галина Британ

Останнє редагування Вівторок, 03 січня 2017 07:52