У Національному музеї Тараса Шевченка 10 жовтня відбулася презентація нової книжки Романа Коваля “100 облич Самостійної України”. Це ювілейна, 50-та, книжка Романа Миколайовича.Під час презентації було нагороджено другого лауреата Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського за 2013 рік, ним став Костянтин Завальнюк.
У книжці, яку представлив сам автор, йдеться про людей, які творили Українську державу в роки Другої світової війни та в 1989-2013 роках, – про членів ОУН, вояків та командирів УПА, старшин дивізії "Галичина", про письменників, кобзарів, художників, скульпторів, акторів, лікарів, редакторів, істориків, краєзнавців, науковців, журналістів, інженерів-винахідників, педагогів, екологів, фольклористів, етнопсихологів, народних депутатів України, дипломатів, нащадків борців за волю України.
Параметри видання: "100 облич Самостійної України". – Київ: "Український пріоритет", 2013. – 432 с., палітурка тверда, повнокольорова. 220 фотографій. Наклад 1500 примірників. Це ювілейна, 50-та, книжка Романа Коваля, яка вже 5 вересня 2013 року побачила світ. Вийшла вона у серії "Видатні українці".
Роман Миколайович Коваль - один з найвидатніших істориків сучасності, будитель національної пам'яті, борець за історичну справедливість, головний пропагандист і першовідкривач героїчного повстанського руху в Наддніпрянщині в часи Української Народної Республіки, головний редактор часопису "Незборима Нація" та президент історичного клубу "Холодний Яр".
Роман Коваль народився 10 квітня 1959 р. в м. Горлівці Донецької області в родині вчителів - Надії Василівни Курило та Миколи Федотовича Коваля. Українець. Освіта вища медична (Київський медичний інститут, лікувальний факультет, 1982 р.). Працював лікарем-інтерном 7-ї клінічної лікарні м. Києва, терапевтом 10-ї клінічної лікарні міста Києва, терапевтом, старшим терапевтом та завідуючим поліклінічним відділенням 7-ї (4-ї) клінічної лікарні м. Києва.
Від 1989 р. - член Української гельсінської спілки, редактор газети "Прапор антикомунізму", член редколегії газети "Вільне слово", у 1990 р. - редактор газети "Визволення", в 1991 - 1993 рр. редактор газети "Нескорена нація", від грудня 1993 р. - редактор газети "Незборима нація".
У 1990 - 1991 рр. - член проводу Української республіканської партії (секретар із питань ідеології). Від грудня 1992 р. - заступник голови Всеукраїнського політичного об'єднання "Державна самостійність України", а з 1993 р. до травня 2003 р.- незмінний голова об'єднання. Член Національної спілки журналістів України з 1995 року. Президент Історичного клубу "Холодний Яр" (від січня 1997 р.). З 1998 р. - член Національної спілки письменників України.
Автор 50 книг ("Гасла і дійсність", "Чи можливе українсько-російське замирення?", "З ким і проти кого", "Про ворогів, союзників і попутників", "Підстави націократії", "Філософія українства", "Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії", "Отаман святих і страшних", "Повернення отаманів Гайдамацького краю", "Трагедія отамана Волинця" - остання у співавторстві з Костянтином Завальнюком та інших).
Упорядник, редактор та автор передмов (післямов) 12 книг ("Невольницькі плачі" Зеновія Красівського, "Українські герої" Анатолія Бедрія, "Героїзм і трагедія Холодного Яру", "Кость Блакитний, отаман Степової дивізії", "Записки повстанця" Марка Шляхового, "Медвин в огні історії", "Українська афористика", "Рейд у вічність", "Самостійна Україна" Миколи Міхновського, "Над блакитним Чорним морем" Леоніда Полтави, "Кубанська Україна" та "Кобзарі в моєму житті" Рената Польового).
Автор понад 700 статей у газетах, журналах, альманахах, історичних календарях, енциклопедіях України та української діаспори. Автор циклу радіопередач "Отамани Гайдамацького краю" (2000 - 2001). Автор сценарію документального фільму "Незгасимий огонь Холодного Яру". Автор циклу радіопередач "Кубанська Україна" (2002 - 2003).