З’явився повний випуск програми, яку турецька телевізійна компанія ТРТ знімала на Хортиці

Кубань вже понад сто років, як окупована, але все ще є українською!

У залі виставок бібліотеки Консисторії Української православної церкви (УПЦ) США у Сомерсеті (штат Нью-Джерзі) 3 березня відкрилася виставка «Рушники козацьких земель України», яку підготували Український історично-культурний центр та колекціонери Юрій Міщенко й Наталя Павленко. Виставку доповнили ікони з постійної колекції Музею ім. патріарха Мстислава при Українському історично-культурному центрі (дарунок Давида Добоша).

Зовсім скоро випуск телепроекту про Україну вийде в ефірі турецького телеканалу TRT, а поки в мережі з'явився трейлер майбутнього документального фільму

У травні 2018 р. було завершено роботу археологічної експедиції Національного історико-культурного заповідника "Чигирин" та Інституту археології НАН України з дослідження однієї з найцікавіших археологічних знахідок за останні 20 років - масового поховання, яке складалося лише з черепів, на Замковій Горі в гетьманській столиці – м. Чигирин Черкаської області. Поховання, що має абсолютно рівні та правильні обриси, викликало чимало запитань та суперечок. Науковці вже віднесли знахідку до наймасштабніших однотипових пам’яток в світі.

У січні 1918 року була утворена Кубанська Народна Республіка, а в лютому була проголошена її незалежність. Проте, фактично, незалежною кубанська держава так і не стала. У той час на Кубані були сильними українські настрої, обговорювалася ідея про об’єднання з Україною на правах автономії чи на засадах федерації. Але цим планам також не судилося бути реалізованими.

Вівторок, 10 жовтня 2017 14:57

Бій і танець (козаки-характерники).

Наші пращури володіли досить досконалим бойовим мистецтвом, завдяки якому змогли зберегти та передати з покоління в покоління любов до різдної землі - України. Вони залишили чималий слід в українській історії. Кажуть їх сам дідько боявся. Навіть стихія підкорялась їх твердому характеру!

Українська громада Афін, запрошує українців по всьому світу разом із грецькими друзями відсвяткувати 15 жовтня свято Покрови «Cossack Art».

У Стародавньому Римі та Єгипті сережку вдягали тільки рабам, щоб відокремити їх від загальної маси населення. Зате пізніше ця прикраса стала головним атрибутом представників “суто чоловічих професій” – піратів, розбійників, моряків… і звісно козаків.

Доктор історичних наук, професор Леонтій Войтович припускає, що звичай носити сережку українські козаки запозичили в турків і татар. Але це не означає, що запорожців масово охопив “стадний інстинкт” прикрашати вуха пірсингом – цей привілей могли мати лише одиниці, оскільки сережка для них була наділена символічним змістом.

Існує опис князя Святослава його Візантійськими сучасниками:

“Широкоплечий мужній чоловік, трішки вищий за середнього візантійця. Шия була настільки широкою, що не помітно було переходу з головою. Мав довгі вуса і виголену голову з пасмом волосся. А в одному вусі була сережка з кристалами.”


На багатьох картинах дуже часто зустрічаються зображення козаків з сережками у вусі. Носили вони їх не для краси, і не кожен міг собі це дозволити. Найчастіше сережки робили у вигляді півмісяця, виготовлялися вони зі срібла.

Козачий звичай носити сережки пов’язаний виключно з військової стороною життя. Однак не всі козаки мали право носити їх. Сережка в лівому вусі у козака означала, що він один син у матері, сережка в правому – останній чоловік у роду. Якщо ж козак носив по сережці і в правому і лівому вусі це означало, що він одна дитина у батьків. У походах і боях таких по можливості берегли. Не можна сказати, що наявність сережок звільняла козаків від небезпек. Вони поряд з іншими билися в боях плечем до плеча і несли тяготи походів. Але решта по негласним правилам намагалися їх зберегти і, як могли, підстраховували.

Були й інші звичаї. Коли в мирний час помирав останній козак в роду, його шаблю ламали і клали з ним у домовину. За труною померлого козака до самого кладовища вели коня під сідлом.

Існує також і така турецька замітка: “Сережка у вусі є давнім атрибутом козаків і взагалі вільної людини. Якщо з плином часу сережку почали носити у вусі різні окремі соціальні групи, то в часи козацтва це був спосіб вилікувати Гепатит С, адже сережка була срібною, і проти вірусів срібло завжди допомагало. Якщо козаки набирали воду з незнайомої водойми, то на кілька хвилин опускали до ємкості сережку, яку більшість з них завжди носили у вусі.”

Що ж стосується кілець, то чоловіки їх не носили зовсім. Тільки жінки. Кільця на дівочих та жіночих руках мали своє значення.

Срібне колечко на лівій руці – дівчина на виданні, на правій – засватана. Кільце з бірюзою означало, що коханий дівчини служить. Бірюза – камінь туги. Золоте кільце на правій руці – заміжня, на лівій – розлучена. Два золотих кільця на лівій руці – вдова, так як друге кільце – це кільце померлого чоловіка.

У селі Стецівка Черкаської області розпочали реконструкцію стародавнього поселення XVIII століття. Над проектом працюють краєзнаєвці, волонтери та польський майстер Ян Жонса, який працює безкоштовно, передає “5 канал”.

Для проведення робіт використовують власні кошти, але загалом для повного відновлення стародавнього козацького поселення потрібно 5 мільйонів гривень.

Житель Польщі охоче відгукнувся допомогти у зведенні даху з очерету. Адже займався реконструкцією історичних поселень у декількох країнах світу. Наразі відбудували дві оселі й кілька комор. Згодом планують звести будинок священика.

За словами директора Національного історико-культурного заповідника “Чигирин”, на місці планується побудувати 15 осель. У половині будинку буде етнографічна експозиція, а в іншій частині люди матимуть можливість пожити в етносередовищі.

Як зазначається у XVIII столітті на цій території був хутір-зимівник запорізького козака Стеценка.

 

Сторінка 1 із 2