Ми зналися з Василем 46 років. Знав його і як головного редактора журналу «Світло і тінь», і як викладача у Львівській академії мистецтв та завкафедри фотомистецтв Київського інституту культури й мистецтв, і як автора фотокниг «До тебе полинуть», «Живиця» і «Львів», за які він отримав Шевченківську премію, і як автора понад сотні фотоальбомів.
Мистецька діяльність Василя Пилип’юка не має аналогів. У 2015-му я написав вірша-біографію з нагоди його 65-річчя – то ж пропоную ці рядки Вашій увазі:
Талант і пристрасть –
в цьому Пилип‘юк.
Якщо точніше –
Василева суть.
Творив історію
свою і України
і далі творить
літопис країни.
Передусім –
художній образ Часу:
«Галактику», «Гламур»,
«Рапсодію», «Пегаса».
У творах Василя –
і «Тато», й «Мама»,
«Ноктюрн», «Палітра»,
«Провінція» і «Драма».
У п’ятдесять казав:
«Гарую – та й гарую!»
Василю, молодець,
Ти людям світ даруєш!
Ти мамі помахав
рукою з вертольота…
А влада Тобі приз
Вручила за роботу.
Ти місяцями спав
в кімнаті на газетах…
Ти мав свою Мету –
то ж працював для Злету.
І, врешті, «Світло й Тінь»
з’явилися у Львові –
Ти відродив журнал,
вважав, що все – доволі…
Ти разом з Кравчуком
Освоїв Вашингтон…
А нині в фотосвіті
Ти визначаєш тон…
Так було. І, водночас, я переконаний, що так і є. Про це свідчать 117 фотоальбомів заслуженого діяча мистецтв України, художника Міжнародної федерації фотомистецтва (FIAP), почесного професора Гамбурзької академії мистецтв Василя Пилип’юка. З творчими досягненнями всесвітньовідомого фотомитця знайомі в 61 країні світу.
Василю! Ми пам’ятаємо про Тебе!...
Богдан Залізняк,
керівник прес-центру наукової журналістики ЗНЦ НАН України і МОН України,
кандидат філологічних наук,
член НСПУ і НСЖУ,
м. Львів